Гендерний підхід в освіті
Розвиток гендерного підходу в освіті. У сучасних умовах неможливо ставитись до особистості без урахування соціокультурних особливостей статі. З'являється новий категоріальний апарат, що містить терміни з ключовим словом «гендер», які дозволяють більш повно вивчити особистість та її особливостіГендер - один із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними та культурними характеристиками (раса, клас, вік тощо) організує соціальну систему. Соціальне відтворення гендерної свідомості на рівні індивідів підтримує соціально-рольовий статус особистості, який визначає соціальні можливості в освіті, професійній діяльності, суспільному виробництві. Останнім часом гендерні дослідження стали невід'ємною частиною педагогічної науки, а гендерна проблематика відокремлюється в різних галузях педагогіки.
У формуванні та розвитку гендерного підходу в освіті можна виділити такі етапи.
Традиційна педагогіка
За традиційним підходом, система освіти повинна допомогти людині адаптуватись до існуючих у суспільстві соціальних відносин. Існуюче суспільство вважається справедливим, оскільки талантові завжди домагаються успіху. Традиційна педагогіка виходить із передумови, що в кожної дитини є вроджені здібності, таланти, покликання. Задача школи - розподілити дітей так, щоб «гуманітарії» навчались у гуманітарних класах, «технарі» - у технічних і т. д. Донедавна традиційний підхід не піддавався сумніву та вважався єдиним можливим підходом у педагогіці.
Критична педагогіка (Л. Альтюссер, П. Бордо, Б. Бернштейн, А. Макларен, А. Грамши)
Це педагогічні теорії, в яких представлено критику традиційного підходу в освіті. Одним з основних положень критичної педагогіки є те, що школа не є засобом адаптації людини до суспільства, оскільки вона не зацікавлена у виявленні природних схильностей і задатків дитини. Мета школи - не розвити талант дитини, а нав'язати їй певну суспільну роль шляхом умілого конструювання. Формування особистості дитини здійснюється за допомогою «прихованої навчальної програми», яка передбачає не пряме нав'язування учням тих чи інших принципів, а підбір відповідних їм завдань і прикладів. Підручники ж містять не просто навчальну інформацію, а зашифровані стереотипи та впровадження бажаних для даного суспільства переваг.
Метою критичної педагогіки є подолання нерівності в системі освіти. На думку її розробників, школи повинні стати джерелом соціальної трансформації й емансипації. Із таких шкіл повинні виходити громадяни, здатні позитивно змінювати світ. Критична педагогіка також передбачає зміну системи підготовки вчителів, які повинні володіти новітніми технологіями навчання, знати прогресивні педагогічні методики викладання. Їх первинним завданням є створення гармонійної людської особистості, а не тільки передача знань.
Феміністський підхід у педагогіці (М. Макдональд, Г. Бреслава, Б. Хасана)
Основним об'єктом уваги феміністської педагогіки є гендерні відносини. Існуюча система шкільної освіти відтворює гендерні стереотипи та гендерні ролі, тому гендерна ідентичність індивіда активно конструюється саме в межах шкільної системи. Шкільна освіта не є гендерно нейтральною, оскільки її структура більше орієнтована на хлопчиків, ніж на дівчинок. Якщо для хлопчиків відстоювання своєї точки зору, демонстрація своїх знань і здібностей - нормальний стиль поведінки, від дівчинок цього не вимагається. Дівчинок орієнтують переважно на жіночі, хлопчиків - на чоловічі сфери діяльності. Так, у школі існує негласний поділ предметів на жіночі (література, іноземна мова, рідна мова, біологія, історія) та чоловічі (алгебра, геометрія, фізика, хімія). Відповідно від дівчинок чекають успіхів у жіночих науках, від хлопчиків - у чоловічих.
Фемінізація педагогічної професії веде до того, що у школах схильні розвивати в учнях обох статей більше жіночі, ніж чоловічі якості (сидіти тихо, виконувати вказівки, уважно слухати вчителя). Хлопчик, щоби бути «добрим учнем», повинен поводитись «як дівчисько», що впливає на формування його особистості. Дівчата майже завжди лояльні до вчителя та загальної обстановки у школі, тому у старші класи їх потрапляє значно більше, ніж хлопчиків.
Гендерний підхід у вихованні й навчанні (А. Мішель)
Метою гендерної педагогіки є пом'якшення гендерних стереотипів через створення толерантних умов для формування особистості дитини. Гендерні стереотипи в повсякденній практиці шкільного навчання укорінюються внаслідок прихованих чи відкритих елементів статевої дискримінації.
Відкритою дискримінацією вважається наявність навчальних програм, що викладаються окремо для хлопчиків і дівчинок. Це характерно для уроків праці. Традиційно дівчинок навчають веденню домашнього господарства (готуванню, шиттю), хлопчиків - столярній і слюсарній справі.
Прихована дискримінація - це наявність гендерних стереотипів у шкільних підручниках та інших навчальних матеріалах, їх ретрансляція в поведінці вчителя під час занять. Зокрема, у більшості шкільних підручників дівчинкам пропонується тільки одна модель ідентифікації (родина), хлопчики мають більш широкий вибір, але при цьому їхня сімейна роль розглядається як периферійна. Жінки показані пасивними, зайнятими традиційними справами (готування, прибирання тощо). Чоловіки та хлопчики зайняті роботою або хобі. Граматика мови підручників часто вимагає використання чоловічого роду, особливо коли йдеться про людину або людей взагалі без посилання на статеву належність. Часто вчитель неусвідомлено робить учинки, що впливають на уявлення дітей про гендерні ролі (підвищено дбайливе ставлення до дівчинок).
НОВА ОСВІТНЯ ТЕХНОЛОГІЯ - ГЕНДЕРНА
Виникнення гендерної освітньої технології - нового напрямку пов'язане з посиленням протиріччя між відтворюванням патріархальних стереотипів у взаємодії статей і реальними трансформаціями гендерних відносин у сучасному українському суспільстві.
Фахівці, які займаються гендерними дослідженнями, поки що не опрацювали єдиного визначення гендерної педагогіки, але найпоширенішими в науковому середовищі є такі:
гендерна педагогіка - це педагогічна система, яка враховує волевиявлення двох соціальних статей - жінок і чоловіків - у громадянському суспільстві як рівних