Для кращого засвоєння тем “Метали і їх сплави”, “Неметалічні матеріали”, “Металокерамічні сплави” і для урізноман6ітнювання уроків застосовую ігровий метод-гру в “доміно”. Суть гри полягає в тому, що на спеціальних картах, розбитих на дві частини, позначена марка якогось сплаву сталі, мінералу чи металокерамічного сплаву, а на другій половині назва будь-якого сплаву чи мінералу. Учні повинні прикласти назву даного сплаву до марки ідентичного сплаву чи мінералу. Хто з учнів це вправніше зробить, той і виграє. Гра може проводитись як індивідуально так і командно (2Х2 учні). За правильністю гри призначаю одного учня-арбітра. Гра проводиться до певної кількості очок, виграють ті учні, які набрали найменшу кількість очок. Така гра вносить загальне пожвавлення, розрядку, проявляється в учнів зацікавленість, азарт, відстаючі по знаннях учні намагаються правильно прикласти картку (я не заперечую користуватися конспектом). Особливий інтерес в учнів є тоді, коли арбітрами є самі учні.

Окрім гри в “доміно” я використовую на уроках ТКМ інші ігрові моменти, зокрема розгадування кросвордів, чайнвордів, криптограм на технічні теми. Я практикую змагання, конкурси по кращому розв’язуванню вищезгаданих завдань. На мою думку такі форми навчання сприяють розвитку кмітливості, ерудиції, кращих знань саме предмету ТКМ (або матеріалознавства). Інколи я залучаю і самих учнів до складання кросвордів, чайнвордів, шарад.

При вивченні тем “Сталі”, “Чавуни”, “Неметалічні матеріали” з групами першого курсу я проводжу тематичні конференції, зокрема “Чудодійні властивості металів”. Матеріалом для конференції служить те, що не увійшло в програмований матеріал, зокрема, благородні метали (золото, срібло, платина, магній тощо), рідкоземельні метали і т.д. Для цього залучаються з кожної групи по 2-4 учні, які пишуть реферати, опрацьовані в училищній бібліотеці, спеціальних анналах літератури. Цінним є те, що учні знайомляться з непередбаченими властивостями незнайомих їм металів, розвивають свою ерудицію, збагачують свій учнівський багаж знань.

Проводячи уроки з ТКМ (матеріалознавству) я маю необмежене поле діяльності, тому що цей предмет є профілюючим у всіх групах машинобудівних професій і він тісно пов’язаний з іншими предметами профтехциклу. Тому, користуючись обізнаністю інших програм (слюсарів-ремонтиків, електрогазозварювальників, слюсарів-інструментальників і інших) я проводжу елементи ділової гри диспути, ув’язуючи програму ТКМ з іншими програмами. (Для програми тільки з тим такі форми навчання є надто утруднені, тут обов’язково потрібно ув’язати курс технології конструкційних матеріалів чи матеріалознавства з курсом по спецтехнології для згаданих професій).

Придаючи велике значення застосуванню наочності в навчанні, в той же час я не намагаюсь її переоцінити, тому що чутливе сприйняття являє собою тільки початкову ступінь пізнання. Наступний етап пізнання – абстрактне мислення. Ще видатний педагог Я. Коменський попереджував, що якщо вони будуть доставляти пустий матеріал: “...Замість зерна і муки – м’якину, солому, пісок, опилки і що попало.”

При використанні наочності, застосуванні роздаткового і наочного матеріалу при проведенні уроків я намагаюся дотримуватися методичних вимог: відбір тих чи інших видів наглядних посібників повинен вестися з врахуванням мети уроку; при роботі з наглядними посібниками я керую процесом сприйняття їх учнями, направляю їх (учнів) увагу на найбільш суттєві сторони вивчаючого предмета, створюючи умови для прояву максимальної активності і самостійності; не перевантажую урок наглядними посібниками, використовую їх в кількості, необхідній для досягнення учбової мети; якщо на уроці потрібно показати декілька посібників. то демонструю їх по мірі необхідності, але не всі зараз. Якщо вважаю за доцільне – демонструю діафільм (використанням ТСМ не захоплююся, тому що вважаю, що жива мова, показ експонатів, контакт між вчителем і учнем безпосередньо дає більше користі, а відповідно і знань, чим зображення в затемненому кабінеті, де контроль за учнями є більш утрудненим. Хоч ця думка моя може бути і хибна).

Заключним акордом використання форм та методів навчання я вважаю є гра-конкурс по мотивам популярних телевізійних передач “Щасливий випадок”, “Що? Де? Коли?”, “Брейн-ринг”, “Поле чудес”. Як правило цей конкурс проводимо як підсумок тижня спецпредметів. Намагаюся до участі в цьому конкурсі залучити якнайбільше учнів з усіх груп. Заздалегідь підготовляються питання, визначаються учасники, залучаються інженерно-педагогічні працівники, розробляється сценарій і проводиться вечір-конкурс. Ці змагання є досить емоційними, участь приймають всі присутні і саме головне, це дає гарні результати.

З метою свідомого і активного засвоєння учнями знань, навичок і умінь я підтримую постійний зв’язок з майстрами виробничого навчання. Вважаю, що вищою формою свідомості і активності учнів є їх творча активність, яка проявляється при оволодінні теоретичним матеріалом, виконанню завдань і творчих робіт в майстерні, у виробничих умовах.

Учні училища приймають участь одночасно в двох видах діяльності – теоретично пізнавальній і виробничо-практичній, при цьому пред’являються особливі вимоги до характеру і способах реалізації дидактичних принципів і вимог.