Дослідження показують, що основним мотивом творчості є прагнення людини до поліпшення результатів діяльності. У ньому знаходить вияв одна з фундаментальних соціальних потреб людини потреба в успіху, в досягненнях. Вона характеризується як постійне змагання людини з самим собою в прагненні перевершити раніше досягнутий рівень виконання, зробити щось кращим, оригінально вирішити проблему, що виникла.

Зробити роботу привабливою допоможуть вам і помилки учнів, точніше, наше до них відношення. Треба витягувати максимум стимулів з помилок що вчаться: «Прекрасна помилка!», «Невипадкова помилка!», «Помилка, яка веде до істини!», «Спасибі, твоя думка не зовсім правильна, але дає їжу для роздумів». Всіляко підкреслюйте точність і тонкість спостережень школярів: «Коли я був таким, як ти, мені здавалося...», «Раніше я думав, що...». треба діяти так, щоб помилка здавалася легко поправної, щоб те, на що спонукаємо учнів, здавалося ним неважким. «Спасибі вам, ви мені сьогодні допомогли», дякує після урока своїх шестирічок Ш. Амонашвілі.

Треба обов'язково надавати особисту спрямованість «Тобі треба, Саша! Ти чоловік» Школяр повинен випробовувати задоволення тому, долаючи труднощі, поступив як годиться дорослій, мужній людині. Крім того, він повинен бути радий і гордий, що справа зроблена. Це обов'язкові доповнення до «треба».

2.2. Правила: іграшки керують світом.

«У своїх взаємовідносинах з людьми, нагадує Д. Карнегі, не забувайте, що маєте справу не з логічно міркуючими створеннями, а з створеннями емоційними, виконаними забобонів і рухомими в своїх вчинках гордыней і пихатістю». Внемлите, педагоги: цими недоліками страждають і підростаючі люди, все, що осіло у дорослому, спершу було в дитині. Приймайте його таким, яким він є, відмовтеся від ілюзій, спирайтеся на дійсне, а не бажане. Будемо вчитися розуміти учня, замість того щоб його насильно змінювати. Спробуємо відповісти собі, чому він поступає так, як він поступає, і чому він не може поступити інакше. Це набагато корисніше і цікавіше, ніж займатися критикою і понуканнями. І розвиває в нас співчуття, терпимість, доброзичливість.

Поміркуємо трохи про ті «приховані пружини», які таяться в глибині нашої свідомості, натискаючи на які можна приводити людину в активний стан, повний енергії і бажання діяти. Виходити будемо з того, що натура людська багатолика, а тому завжди переважніше застосовувати багато слабих стимулів, чим один сильнодіючий: в такому випадку що-небудь обов'язково спрацює, а сильнодіючий стимул, на який зроблена ставка, може і не влучити.

Звертайтеся до самолюбства. Немає людей, затверджують психологи, згідних все своє життя ходити в невдахах, нормальній людині властиве прагнення поліпшувати своє положення. Це прагнення потрібно заохочувати і активізувати його, волаючи до самолюбства, підкреслюючи можливість поліпшення досягнень. Будь-який школяр чудово розуміє, що займається недостатньо і міг би поліпшити свою успішність. Що ж йому не вистачає? Однієї свідомості мало, потрібен і поштовх. Його-то і повинен виконати педагог, спираючись на вже існуюче внутрішнє прагнення. У педагогічній літературі описано немало конкретних прийомів, спонукаючих учнів працювати краще; Велика частина стимулів, що застосовуються носить ситуаційний характер і спирається на особистість школяра. Але самолюбство, як правило, ігнорується. Включіть і його, примусьте того, що навчається вимовити: «І я не гірше інших!» треба, щоб учень відчув вашу заклопотаність і говорив вам. Тоді можливість довірчої бесіди збільшуються: «саша, твій обов'язок перед собою, твоїми батьками і суспільством вчитися краще. Не кожному дано бути генієм, але кожний може і повинен багато працювати. Ніхто не чекає тебе неможливого. Тобі чогось соромитися і розбудовуватися через те, що у інших справи йдуть краще, просто старайся щосили. Ніхто не вимагає від тебе більшого. І ти обов'язково доб'єшся успіху».

Показуйте досягнення. Безсумнівно, стимулом до старанної учбової роботи служить представлення що навчаємої об'ективної інформації про його індивідуальний пізнавальний прогрес, причому в порівнянні з іншими учасниками процесу. Кращим засобом для цього служить відкритий рейтинг або схема відкритих перспектив» по В. Шаталову. Педагоги, що використовують ці прийоми стимулюванні, досягають більш високих темпів просування в навчанні. І секрету тут особливого немає більшість людей люблять слухати, коли про них кажуть приємні речі: на якийсь час добре слово, «екран успішності», обнародуваний рейтинг додають почуття упевненості і задоволення собою.

Дослідники (один з них Д. Брофі з Мічиганського університета) встановили, що важлива не стільки похвала вчителя, скільки наявність зворотного зв'язку і позитивної підтримки від нього.

Учасникам, залученим до пізнавального процесу, необхідно в кожний даний момент знати, де вони знаходяться, наскільки просунулися. Зворотний зв'язок в будь-якій формі повинен дійти до учнів вчасно. Контрольна (або конкурс) в середу, оголошення результатів в четвер це вчасно; повідомляти ж про результати місяць опісля практично марно.

Обережно підтримуйте суперництво. Людина істота конкуруюча, і від цього факту нам нікуди не подітися. Сучасне життя вимагає загартування, уміння вистояти в боротьбі з суперниками. На питання, чи повинна школа заохочувати суперництво і в якій мірі, поки немає однозначної відповіді. Але, судячи по досвіду зарубіжної, зокрема американської, школи, суперництво між учнями необхідно заохочувати і використати його як стимул для спонукання їх до більш активної праці. Методи змагання в школі дозволяють не тільки передбачати майбутні життєві ситуації, але і формують готовність гідно зустрічати невдачі, радіти успіхам.

Так мені здається , що до даного стимулу, необхідно добре все зважити. Треба врахувати, що ті, що програли виявляться в невигідному світлі,