Виховний захід на тему:

“Прийшла Громовиця – зимі половиця.”

МЕТА: Ознайомити дітей з різними варіантами назви місяця лютого, з народними прикметами лютого, з народними традиціями святкування Стрітення; навчити завбачати погоду по народним прикметам; виховувати любов до рідного краю, народних звичаїв.

ФОРМА ПРОВЕДЕННЯ: календарне свято.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: клас.

ОФОРМЛЕННЯ ПРИМІЩЕННЯ: На дошці написаний вислів українського етнографа Василя Скуратівського. На плакатах написані різні народні прикмети.

ВІК ДІТЕЙ: 12-13 років. ХІД УРОКУ

Вчитель. Діти, етнограф Василь Скуратівський подарував нам одне гарне прислів’ячко. Ви такого ще не чули:”Якби я в батькових літах, то бику-третяку роги вирвав би!” Як пояснити це прислів’я?

(Діти пояснюють прислів’я)

А чому ми називаємо місяць лютим? Cпочатку лютим називали сучас- ний січень . Лише три століття тому сучасна назва закріпилася за останнім місяцем зими. А звалт його ще так: сніжень, крутень, зимобор, бокоргій, кри-

водорожник, межень.

Сьогодні ми з вами поговоримо про дуже цікаве та поетичне свято лютого – Стрітення (Стрічення, Громниця), яке відзначається 15 лютого. А

чому ж це свято має таку назву ?

З цього приводу є гарна євангельська легенда. За законом Мойсея у єв-

реїв кожен первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу, для чого приносився матір’ю у Божий храм.

От саме 15 лютого, на сороковий день від Різдва, Мати Божа принесла свого сина до Єрусалимського храму. Цю подію годилося відзначати щедрим

пожертвуванням. Але ягниць у Йосипа не було – довелося обмежитися двома голубами. Через те ієрархи храму не звернули уваги на прибулих. Але їх чекав у храмі старець Симеон, людина праведна і влагочестива, якому було аж триста років. І завіщано було йому смерті не бачити, доки не побачить він Христа Господнього. І як вносили батьки Дитину – Ісуса, взяв Симеон на руки його і сказав:”Це Світло в одкровеніє поганим!” Тільки тепер старець міг спокійно відійти в інший світ.

Таким чином у цей день відбулися три символічні зустрічі: Сина Господнього з Богом, старця Симеона з Божим дитям, Старого завіту з Новим. Ось чому свято має таку назву.

Стрітення належить до числа древніх свят. А що ж говорять про цей день у народі?

Так, з давніх-давен у народі вірили що на Стрітення обов’язково мають зустрітися зима і весна і боротися. Хто з них переможе , той і буде гоподарювати до кінця місяця.

Давайте подивимося міні-виставу, що її для нас приготували учні.

Ведуча. Жило-було Стрітення. Воно було веселе, чепурне ідуже любило хизуватися собою. А чому б і ні ? Адже без нього не відбувалося зимово-весняне свято, яке щорічно влаштовував суворий івсевладний лютий. Ох, і любило це свято Стрітення! Ще б пак! Адже воно там зустрічалося з першою красунею стрімкого Року – Весною, в яку, по самі вуха, було закохане.

Причепурившись перед дзеркалом, воно поважною ходою почимчикувало на свято. Але що це? Перед галявиною в царство дрімотних дерев,де повинна відбуватися церемонія вручення ключів красуні Весні від старенької Зими, стояла сторожа. Це були холодний Вітровій, пекучий Морозенко, та проворний Градусник. Вони миттю заступили дорогу Стрітенню.

Вітровій. Ти куди, козаче?

Стрітення. На свято, шановний пане1

Вітровій. на свято? Ти ж хто такий? І як ти смієш порушувати спокій нашого Зимового Королівства? Ану геть звідси!

Стрітення. Я – Стрітення, що в перекладі на сучасну українсбку мову означає “зустріч”. А язичницька назва Зимобор чи Громниця.

Градусник.А-а-а! Прийшла Громовиця – зими половиця!

Морозенко. Так, так. Це всі знають,потрібні інші докази. Чесно кажучи, ти мені не до вподоби, хлопче. Чомусь моя силонька почала пропадати при твоїй появі. Чи не відьмовського ти кодла?

Стрітення. Що ви, всемогутній пане! Ніяка я не нечиста сила! Я поспішаю на зустріч Зими з Весною. Адже без мене свято не відбудеться!

А його ж усі чекають...

Вітровій. Та що ви з ним панькаєтсь? Зв’язати його і в льодяну в’язницю посадити!

Градусник. Стійте, друзі! Не треба квапитись. Хай воно краще про себе розкаже!

Стрітення. Я багато про себе чого знаю.(розповідає біблейську легенду.)

Вітровій. дивина тай годі! Начитався хлопчисько книг і суне свій ніс тепер не туди, куди треба. А можливо, ти дивнрсант! Іди звідси і не зли мене.

Стрітення. Добре, я знаю ось таку скоромовку : “У сіренької горлички

Градусник. Я чув, що Стрітення веселе. Хай воно трохи розвеселить нас!туркотливе горлечко.” Якщо я її швидше скажу, ви пропустите мене на свято.

Всі. Розумно сказано. Говори скоромовку! (всі герої по черзі говорять скоромовку, виграє Стрітення).

Стрітення. Спасибі, друзі! Ви ще раз мене переконали, що Чесне діло треба робити сміло. До побачення!

Ведуча. І Стрітення успішно пройшло повз варту. Чути стукіт палиці. З’являється Зима в полатаному кожусі, подертих чоботях, на голові – стара хустка.

Вітровій.

Ой, студеная Зимо,

Вельможная пані,

У теплому кожусі,

В пуховім жупані.

Морозенко.

Слуги вірнії твої,

Ті вітри крилаті,

Так співають,аж гуде,

На полях і в хатах.

Градусник.

Білі хмари в твою честь

Сніг на жорнах мелють.

Всі дороги,всі стежки

Білим пухом стелять.

Зима. Добридень, слуги мої вірні і ви, дорогі діти! Скажіть, а чи любите ви мене, чи весело вам було зі мною, Зимою ? А чи не боїтесь ви мого Мороза-Морозенка та Метелиці-хурделиці ?

Ведуча. Добре, Зимонько, було нам з тобою. Та вже Весна не за горами.

Зима. Хіба прийшов мені час з Весною зустрітися ? (вбігає Стрітення).

Стрітення. Аякже! Сьогодні ж Стрітення. Сьогодні Зима з Весною зустрічається і міряється силами.

Зима. А я й забула, що сьогодні такий день. Ну