Ведуча. Давайте, діти, згадаємо улюблену закличку іпокличемо Весну. (всі закликають Весну).

Прийди, прийди Весно-красна!

Звесели нам рідний край!

(З’являється красуня- Весна у вінку, сорочці, квітами мереженій, з квітами в руках).

Ведуча.

Ой ти , Весно, ти Весно!

Ти чого до нас прийшла?

Весна.

Я прийшла до вас з теплом,

Із зеленим житечком.

Ведуча.

Що ж ти Весно нам принесла ?

Весна.

Принесла я вам літечко,

Ще й рожеву квіточку,

Ще й озиму пшеницю,

І усяку пашницю.

Ще й запашне зіллячко.

А вам, дівчата, по вінку

З хрещатого барвінку.

Зима.

Насуплю я брови,

І вітер з морозом повіє:

Усе скрізь загине – рятунку нема!

Під снігом замре, заніміє.

Весна.

А я засміюся,

І сонце пекуче засяє.

Прокинуться луги, ліси іполя,

Усе зацвіте, заспіває!

Ти чого, бабо, не йдеш уже з цих країв? Ти уже все тут поїла, усі засіки випорожнила, що я надбала.

Зима. На те ти й Весна, щоб усе садити, а я, Зима, на те, щоб їсти.

Весна. Я краща за тебе, бо в мене люди веселі, співають, танцюють, а в тебе тиснуться по закутках та ховаються по хатах.

Зима. В тебе люди також ховаються від спеки.

Весна. Моє сонце усіх зігріває, дає людям урожай.

Стрітення. Давайте я вас помирю.

Йде Весна, йде Весна-чарівниченька ,

Потемніє, Зимо, почорніє твоє личенько.

Зима. Що ж, перемогла ти мене, красуне. Та я й не гніваюсь на тебе. Роботяща ти, завзята, дружна. А тому треба тобі і честь віддати. Прийми від мене, внучко, цей ключ, відкрий свої комори, засівай рідну землю добірним зерном. Випускай на волю рясні дощі, вплітай у їхні коси блискавиці, осяйни їх громовицями. Обласкай, зігрій нашу землю-неньку, щоб зарясніла вона щедрими врожаями.

Весна.спасибі, бабусенько!

Зима.

Тож прощайте, любі друзі!

Вже співає пташка в лузі.

Час мені додому, час,

З Груднем знову прийду до вас!

Ведуча.

Ми любимо весну, чудесну, зелену.

Грімницю у тучі і дощик співучий,

І луки широкі, і ріки глибокі,

І поле веселе, і рідні оселі,

І цвіт у маю – всю землю свою!

(Діти виконують пісню “Ой, минула вже зима “).

Вчитель. В цей день, так як і на Водохрещу, святили воду у церквах, набирали її у нову, ще не вживану посудину. Цій воді надавали магічну силу, за народним уявленням, це – цілюща вода. Нею натирали хворі місц, рани. Найбільше ця вода допомагала від пристріту.

Учениця.колись, проводжаючи чумаків, давали їм на дорогу хліб, сіль, кропили волів стрітенською водою, бажали чумакові щасливої мандрівки, примовляючи:”Боже, поможи!”

Учень. Як син ішов дв війська, батько кропив його стрітеньською водою примовляючи:”Боже, благослови!”

Вчитель. Ось, діти, у мене у глечику є стрітеньська вода і я хочу покропити вас нею, щоб ви були здорові та веселі, як це свято.

Вам було завдання записати прикмети про погоду у цей день.(діти зачитують).

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий врожай і роїння бджіл;

Вітер – погана ознака, якщо відлига – чекай пізньої весни і бережи пашу на хліб, бо вийдеш у поле не скоро;

Якщо на Стрітення мороз буває, то ведмідь свою буду розбиває.

Якщо на Стрітення капає з стріхи – не найдеться з Літа потіхи.

Якщо на Стрітення півень з калюжі води нап’ється, то пахаргоря набереться.

Якщо в цей день бурульки довгі – літо буде мокре, а коли малі – сухе.

Вчитель. А які звичаї нашого народу ще стосуються цього дня ?

Учень. Діти, чисті душі, в цей день покривали сади. Накидаючи на найвищу гілку,яку тільки можна дістати,серветочку вишиту, примовляли:”Щоб ти, вишня, добре родила, щоб тебе туча не вбила,щоб ти мала рясний цвіт на много-много літ”.

Учениця. А жінки покривали своїм весільним рушником криниці у дворі, щоб від води не було ніякої біди, примовляючи:

На тобі моє покривало.

Літо з зимою повстрічалося,

Вогонь Зиму забрав, час літові настав.

Літо тебе вмиває, а я тебе утираю.

Пам’ятай за мене, як я за тебе не забуваю.

Учень. батько виконує роль старця Симеона.

? А що це у вас діточки?

? Це Зима.

У дітей у руках солом’яне опудало, що уособлює царицю холоду - Зиму.

Зими відтепер уже немає. Сьогодні Дух Святий послав мене до храму, де я увидів маленьке у сповиточку, на руках у родителів своїх. Вони принесли його до храму для посвячення Господові і назвали Ісус, що значить Спаситель. Я Стрітився з ними!

(всі разом палять опудало).

Відтепер усе зле у вогні потопає. Весна наступає, розтопляться льоди, зацвітуть сади, стане тепло пташині, скотині і дитині.

Вчитель. Так, дійсно цікавий звичай.

Ми говорили, що язичницька назва цього свята – Громниці або Громовиці. Чому?

Так, бо цього дня у церкві святили свічки, які називалися громничними, бо їх запалювали і ставили перед іконами під час грози, щоб уберегти людей, худобу, обійстя. Ці ж свічки дають у руки помираючому під час одчитання одхідної молитви.

Давайте й ми запалимо зараз громничну свічку. Ну от, діти, сьогодні на нашому уроці ви багато цікавого дізналися про свято Стрітення. Вам буде завдання розпитати у старих людей про це свято ще щось цікаве.

Ще є така прикмета. Якщо в цей день радіють люди, то весь рік буде щасливий.

Тож давайте радіти і пізнавати народну мудрість, бо в ній закладено невмирущість духу нашого, наші надії і сподівання.

Тож любіть наш край, наші звичаї, традиції – то найбільший скарб.