Нарешті, найважливіша характеристика мотиваційно-потребовій сфери - наявність у людини твердої волі, тобто реальної здатності перетворити свої думки й наміри в справи, вчинки.

Виховання волі - один з основних моментів у процесі виховання. Воля людини виховується поступово - він повинен навчитися виконувати справи й вчинки, які йому робити не хочеться, але треба. Від уміння виконувати вимоги навколишніх до здатності самому формулювати й виконувати їх - такий шлях розвитку волі в людини.

Сформованість зазначених якостей особистості зростаюче чоло століття визначає його поводження в масі конкретних випадків і ситуацій, з якими він зіштовхується в житті і які, зрозуміло, не можна передбачити до дрібних деталей у процесі виховання.

Сама головна моральна якість, що повинне бути сформоване в кожного зростаючої людини, - дієвість його світогляду, моральних ідеалів, переконань. Дитина, підліток, юнак (дівчина) повинен не тільки думати, але й діяти по совісті, у відповідності зі своїм світоглядом.

Такою "школою дії" служать всі форми суспільної роботи, всі види продуктивної праці, всі типи різноманітної індивідуально-підприємницької діяльності. У цих діяльностях у школяра виховуються вміння підкоряти свої інтереси й свою волю рішенням інших і переконувати інших у своїй правоті, відстоювати в справі свої погляди, ставити мети й вирішувати їх. Для того, щоб соціально визнана діяльність (включаючи навчальний, трудовий, організаційний, художній, спортивну й інший види) виступала дійсною "школою" для перевірки й зміцнення школярем своїх переконань, вона обов'язково повинна бути: цікавої й "чесною" діяльністю, тобто не зводитися до формального виконання; діяльністю, важливої для дітей, певним чином торкаючись їх реальні, істотні інтереси; вільною діяльністю, тобто що забезпечує дитині можливість реалізуватися в ній, випробовувати всі свої здатності; важкою діяльністю, тобто успішне її виконання повинне вимагати, насамперед, напруги волі (і разом з тим бути такою, щоб усяка дитина могла виконати її таким чином, що б вона мала для нього позитивний ефект); діяльністю, у якій парубок виявляється перед реальною альтернативою: надійти "по совісті", відповідно до свого світогляду, або "не по совісті", проти своїх поглядів. У першому випадку може бути сутужніше, але таке поводження повинне викликати й заохочення ззовні (від товаришів, вихователя), а головне викликати внутрішнє задоволення, збільшити самоповагу. У другому випадку, коли здійснення вчинку полегшене, дитині, підліткові, юнакові повинне бути соромно, він повинен губити повагу до себе. Особливо важливо, щоб це був чесний, вільний вибір.

Тому що хто самостійно, вільно вибрав чесний учинок, одним цим сильно зміцнив свій моральний кістяк, свій діючий світогляд, свою актуальну життєву позицію. Чоло вік, що довідався на своєму досвіді, як приємно перебороти себе, до битися поваги друзів, згоди зі своїми переконаннями, збереже цей досвід надовго.

Список використаної літератури:

1. Давидов В. В. Проблеми навчання. М., 1986.

2. Фельдштейн Д. И. Формування особистості дитини в підлітковому віці. Психологія виховання підлітка. 1978.

3. Ананьев Б. Г. Людина як предмет пізнання. Л.1968.