6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти о дне з головних завдань, що повинні бути вирішені в рамках Болонського процесу, залучення в Європу більшої кількості учнів з інших регіонів миру. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної накопичувальної системи, кваліфікацій, що розуміються легко, і т.п. приведе до підвищення інтересу європейських і інших громадян до вищої освіти.

В 1997 році під егідою Ради Європи і ЮНЕСКО була розроблена й прийнята Лісабонська конвенція про визнання кваліфікацій, що пред’являються до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість із яких і сформулювали пізніше принципи Болонської декларації.

Через рік чотири країни - Франція, Італія, Великобританія й Німеччина - підписали Сорбонську декларацію. Цей документ був спрямований на створення відкритого європейського простору вищої освіти, що повинна стати більше конкурентоспроможною на світовому ринку освітніх послуг. В основних своїх ідеях обидва документи схожі. Це - двоступінчаста структура вищого освіти, використання системи кредитів (ECTS) і т.п. Однак особливо варто виділити дві тези Сорбонської декларації: міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти з наданням йому права продовжувати навчання по програмах магістра й дотриманню положень Лісабонської угоди.

УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ РІВЕНЬ НАВЧАННЯ

В Акті про вищу освіту, підписаному в 1995 році чітко визначена структура освітнього процесу в Болгарії і роль держави в процесі зміни складу дисциплін. За допомогою застосування єдиних державних вимог для дисциплін держава регулює кількість і тип обов'язкових освітніх дисциплін, кількість навчальних годин, а також вимог для академічного звання і кількості викладацького персоналу для викладання визначених спеціальностей. Зміни до Акту про вищу освіту від 2002 року скасували єдині державні вимоги до дисциплін і створили державні вимоги для одержання вищої освіти у відповідності з рівнем кваліфікації, що регулюють систему освітнього процесу, у залежності підрівня кваліфікації. Єдині державні вимоги до тепер використовуються, але тільки для деяких спеціальностей, регульованих державою.

Акт про вищу освіту від 1995 року і зміни до нього від 1999р. ввели в дію нову структуру вищого освіти, що складається з 4 рівнів: спеціаліст в області, бакалавр, магістр і доктор філософії. Перший та другий рівні вищої освіти - трьох і чотирирічні програми. Після навчання на трирічній програмі видається диплом і кваліфікація фахівця у визначеній професійній сфері. Програми навчання пропонуються в різних відокремлено зареєстрованих коледжах та в коледжах, інтегрованих у єдину систему вищих навчальних закладів. Випускники коледжів можуть продовжити своє навчання для одержання ступеня бакалавра при умовах, установлених державними вимогами і правилами відповідного ВНЗ.

Чотирирічна програма навчання передбачає поглиблене вивчення визначеної наукової сфери для одержання ступеня бакалавра.

Третій та четвертий рівні вищої освіти передбачають навчання для одержання ступеня магістра і наукового ступеня доктора філософії. Відповідно до Акту про вищу освіту існує два шляхи одержання ступеня магістра, який необхідно вибрати на перехідному періоді від 1 на 2 рівень вищої освіти, таким чином, є можливість одержати два дипломи одночасно. Перший шлях - п'ятилітнє безупинне навчання по магістерській програмі, підсумком якого є написання магістерської дисертації. Другий – перехід від одного рівня до наступного, де одержання ступеня бакалавра – необхідна умова; програма розрахована на 1рік. По закінченні також необхідно захистити магістерську дисертацію. В даний час студентам п'ятилітні програми навчання не пропонуються, але вони мають можливість при наявності ступеня бакалавра написати і захистити дисертацію або здати державний підсумковий дипломний іспит. Ці дві програми пропонуються тільки університетами або спеціалізованими інститутами вищої освіти, які відповідно до Акту про вищу освіту пропонують поглиблене навчання на ступінь бакалавра чи рівень, що прирівнюється до кваліфікації бакалавра.

Ступінь доктора філософії присуджується Національним агентством по оцінці й акредитації після навчання на трирічній програмі для одержання ступеня доктора філософії в університеті чи в інституті. Ступінь доктора філософії присвоюється студенту тільки тому випадку, якщо він успішно здав всі іспити, заплановані навчальною програмою, і захистив дисертацію відповідно до умов Закону про наукові ступені і звання. Болгарська академія наук і ВНЗ при згоді Верховного комітету з питань видачі свідоцтв можуть присвоювати звання почесного доктора іноземним громадянам з вищою освітою, які мають заслуги в області розвитку науки і сприяють культурним зв'язкам між країнами й інститутами.

ТИПИ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Мережа вищих шкіл у Болгарії включає університети, спеціалізовані вищі школи і коледжі. Вони пропонують освітні програми різних типів і для одержання різних ступенів і дають можливість одержати вищу освіту різними шляхами.

Університети пропонують освітні програми для одержання освітніх і професійних ступенів: "бакалавр", "магістр" і "доктор" (ІSGED'98 рівні5A,6). Згідно статті 17 Акту про вищу освіту університети дають можливість вивчати різні предмети як мінімум по трьох областях знань (гуманітарні, природничі, суспільні ат технічні науки), у них зосереджено 70% кваліфікованих лекторів, що працюють за контрактом першого сектора, і є матеріальна база, що забезпечує можливість практичного навчання студентів і аспірантів. Університети також здійснюють широку наукову і дослідницьку діяльність, спрямовану на розвиток знань в основних областях науки і культури, на збереження триманих знань для того, щоб передати їх наступним поколінням, поширення знань через організацію збір і видання публікацій.

Спеціалізовані вищі школи передбачають вивчення, насамперед, однієї основної сфери знань, що відбито в назві закладів. Навчальні програми цих шкіл відповідають освітнім і професійним вимогам для наукового ступеня