що надаються державою;
•
рівність умов кожної людини для повної реалізації здібностей, талантів, всебічного розвитку;
•
гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
•
органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;
•
незалежність освіти від політичних партій, громадських та релігійних організацій;
•
науковий, світський характер освіти;
•
інтеграція з наукою і виробництвом;
•
взаємозв'язок з освітою інших країн;
•
гнучкість і прогностичність системи освіти;
•
єдність і наступність системи освіти;
•
безперервність і різноманітність освіти;
•
поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.
У звязку зі специфікою вищої освіти виокремлюють ще два
принципи: фундаментальності та варіативності й альтернативності.
Завдання принципу фундаментальності освіти - забезпечити оптимальні умови для формування у молоді гнучкого, багатогранного наукового мислення, різних способів сприйняття дійсності, виробити внутрішню потребу в саморозвитку і самоосвіті впродовж усього життя. Підґрунтям цього процесу, вважають фахівці, мають бути фундаментальні наукові знання, що передбачає поєднання природонаукової і гуманітарної складових освіти. Це вимагає інноваційних підходів до системи освіти, тобто створення узгоджених між собою наукових курсів з традиційних природничо-наукових і гуманітарних дисциплін. Гуманітарну освіту слід доповнити циклом загальних природничо-наукових дисциплін і відповідно природничо-наукову й технічну освіту - гуманітарними дисциплінами. Вища школа України в останні роки веде інтенсивні пошуки шляхів фундаменталізації освіти саме в окресленому розумінні цього принципу.
Принцип варіативності та альтернативності підготовки кадрів через систему вищої освіти певною мірою відображений у його назві. Варіант (з лат. — змінний) - це видозміна, різновид будь-чого; альтернативний (з лат. - такий, що чергується) - той, що допускає одну з двох або кількох можливостей.
У теоретичному та практичному плані застосування принципу варіативності та альтернативності відкриває молоді можливість широкого вибору різних закладів освіти і освітніх програм, а також шляхів оволодіння такими програмами. Він має забезпечити:
•
рівність і свободу професійного вибору в умовах становлення ринкових відносин;
•
подальшу фундаменталізацію змісту підготовки кадрів, приведення його у відповідність до сучасних досягнень науки і техніки;
вихід до загальної світової системи вищої освіти і на міжнародні стандарти
