кредитів для всіх курсів кафедри/фа-культету. Вони готуватимуть ту частину інформаційного пакета, яка стосува-тиметься саме їхньої кафедри/факультету. Координатори також забезпечуватимуть постійний контакт зі студентами, які від'їжджають, щоб вони досягли значних успіхів у закордонних навчальних закладах.
Перелік основних документів, необхідних для вступу до ЕСТS:
1.
Кожний заклад, який використовує ЕСТS, випускає інформаційні пакети (курсові каталоги) як довідники щодо до своїх курсів, навчальних програм, навчального й адміністративного устрою для потенційних партнерів, сту-дентів і викладацького складу закладів-партнерів. Призначення інформа-ційних пакетів у тому, щоб сприяти прозорості навчальної програми, допо-магати викладачам орієнтувати студентів на вибір відповідних програм і планувати їхнє навчання за кордоном, а також забезпечувати практичною інформацією.
2.
Договір про навчання складається з переліку курсів, які відвідуватиме студент. Його слід узгодити зі студентом і відповідальною особою нав-чального закладу. У разі кредитного взаємозаліку договір про навчання необхідно укласти зі студентом та двома вповноваженими органами перед його від'їздом і відкоригувати в разі будь-яких змін.
3.
Копії документів подає студент, він же вказує вивчені курси, отримані кредити як локальні, так і рівня ЕСТS. Під час кредитного взаємозаліку копії документів завіряють на місці до від'їзду, а потім — в інституті, де навчатиметься студент, наприкінці періоду навчання.
Ще однією важливою складовою ЕСТS є Додаток до диплома — додатковий документ, який надають разом із дипломом про вищу освіту. Це стандартний опис сутності, рівня, контексту, змісту та статусу знань здобутих і засвоєних випускником. Додаток до диплома забезпечує взаємозалік і керування академічними та професійними визнаннями кваліфікацій (дипломи, рівні, сертифі-кати тощо).
Головними функціями Додатка до диплома є:
· гарантування його власнику визнання роботодавцями набутих ним знань і вмінь;
· зазначення можливості, яку надає отримана кваліфікація щодо доступу до подальшого академічного чи професійного навчання;
· інформування щодо прав випускника вищого навчального закладу від-носно його професійного статусу.
Додаток до диплома розроблено Європейською комісією, Радою Європи та ЮНЕСКО для того, щоб установити міжнародне пересування та спростити академічне та професійне впізнавання кваліфікацій. Документ, закріплений за дипломом про вищу освіту, складають національною й англійською мовами із зазначенням сутності, рівня, змісту та статусу навчання. Додаток до дип-лома містить додаткову інформацію про національну систему вищої освіти, яка відповідає кваліфікації суттєвого контексту освіти. Інформація конкрет-ної країни про виконання Додатка до диплома поширюється у країнах, які беруть участь у програмі SOCRATES.
Практика показує, що далеко не всі види дипломів відповідають цим вимогам. Причиною цього фахівці вважають занадто малу кількість інформації, яку міс-тить диплом..
Важливе значення має класифікація ступенів і кваліфікацій, оскільки їх присвоєння свідчить про важливі перехідні рубежі від системи освіти до ринку праці в межах конкретної країни.
Кваліфікація має такі два параметри:
· рівень кваліфікації, який визначається складністю й обсягом завдань та обов'язків, які виконує робітник;
· кваліфікаційна спеціалізація, яка визначається певною галуззю необхідних знань.
При цьому доцільно підкреслити, що:
· фахівці однієї професії можуть мати різну кваліфікацію;
· незалежно від кваліфікації фахівця перелік параметрів, які характеризують усіх фахівців однієї і тієї професії, однаковий;
· відмінність фахівців однієї професії, але різної кваліфікації визначається значеннями параметрів, які характеризують кваліфікацію фахівця.
Отже, за Болонськими домовленостями, «кваліфікація» — це документ, який засвідчує термін навчання в певному вищому навчальному закладі за певною програмою. Не фіксується кваліфікація роботи, яку ця людина виконує, чи буде виконувати
Нині визначилися два типи міжнародного визнання дипломів і кваліфікацій, які вимагають двох типів оцінювання документів: академічне й професійне визнання.
Академічне визнання стосується рішень про визнання, які дозволяють особі розпочати або продовжити курс навчання або надають право використати національне звання чи ступінь приймаючої країни на основі звання або ступеня, отриманих у рідній країні.
Професійне визнання стосується методологій і процедур оцінювання документів з метою працевлаштування. Система професійних кваліфікацій відображає як національну систему освіти, так і класифікацію професій, галузей промисловості та групування самих фахівців. У деяких країнах, таких, як Німеччина та Нідерланди, більшість академічних кваліфікацій водночас є і професійними кваліфікаціями без додаткових вимог. А, скажімо, у Великобританії, професійні кваліфікації зазвичай присуджуються по завершенні спеціальної професійної підготовки після закінчення університету, або здобутої позауніверситетською освітою.
Академічне та професійне визнання переслідують різні цілі та можуть використовувати різні підходи та механізми. Однак, їх об'єднує методологія оцінювання освітнього компонента документа або кваліфікації.
Отже, у визначенні поняття «кваліфікація» є розбіжності. «Професійна» кваліфікація більш об'ємна, ніж «академічна», за рахунок «набору обов'язків».
Однак, за рахунок цих же «обов'язків» відбувається звуження обсягу та складності завдань певної предметної галузі, які вивчаються, оскільки необхідність і достатність обсягу та складності завдань зумовлюються «обов'язками», а не визначеною глибиною вивчення предметної галузі.
3. Шкала оцінювання ЕСТS
За будь-яких принципів організації навчального процесу саме системі оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців. Головне завдання — досягнення найбільш об'єктивного оцінювання; воно має виконувати властиві йому функції і, насамперед, дві головні — контролюючу та мотивуючу.
У плані Болонських домовленостей постало нагальне завдання щодо активізації роботи з впровадження європейських критеріїв оцінювання знань студентів, їх практичної підготовки, компетентності, ефективності наукових досліджень.
Результати екзаменів і заліків зазвичай виражаються в оцінках. Однак, у Європі існує багато систем оцінювання. Тобто питання перезарахування оці-нок — одна з найсуттєвіших проблем студентів-учасників ЕСТS:
а) з одного боку, тлумачення оцінок значно відрізняється в різних країнах, оцін-ка одного закладу від іншого й одного предмета від іншого. Наприклад, найвища оцінка в Німеччині одиниця, найнижча — шість, а в Україні — навпаки. До того ж, застосовується і цифрове, і