б) з іншого боку, помилка під час перезарахування оцінки може мати серйозні наслідки для студентів.

Неможливо визначити єдиний критерій систем оцінювання в європейсь-ких країнах. У більшості країн існує всезагальна система оцінювання, яка в жодному разі не є універсальною; крім того, визначення бала «проходження» за певною шкалою може відрізнятися між закладами, і межа застосування всіх доступних балів суттєво відрізняється у різних закладах, щороку змінюється та є відмінною згідно з кожним предметом.

Існують також різні підходи до проведення контролю й оцінювання знань. Скажімо, у вищих закладах освіти США контроль за набуттям знань студентами максимально комп'ютеризований і досконалий. Тестування на заняттях за допо-могою комп'ютерів займає: поточне — 5-10 хвилин; проміжне (або рубіжне) —15-20 хвилин. Крім того, щотижня студенти вдома виконують письмові тести за зав-даннями викладача, 3-4 рази на семестр (раз на місяць) проводиться письмове тестування тривалістю 30-50 хвилин (при цьому студенту зараховуються три кращі результати з 4-х тестів), а наприкінці семестру — фінальний (підсумковий) екзамен або залік із письмовим тестом (тривалістю 2-3 години). При цьому під час виставлення підсумкової оцінки за навчальну дисципліну враховується:

відвідування лекцій — 5%;

відвідування семінарів, практичних чи лабораторних занять — 25%:

комп'ютерні або письмові тести (за завданнями викладача) — 15%;

три кращі результати щомісячних письмових тестів із 4-х — 30%;

фінальний екзамен або залік із письмовим тестом — 25%.

Європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» сформовано внаслідок різносторонніх обговорень про те, що передача оцінок може ефективно проводитися за допомогою полег-шеного оцінювання, зрозумілого у всій Європі. Національна шкала оцінок пере-кладається на семиступінчату модель, за допомогою якої оцінки, отримані в різних країнах, можуть бути співвіднесені між собою. При цьому принципи пере зарахування виробляються та затверджуються на рівні відповідних факультетів. Тобто шкала оцінювання ЕСТS розроблена для того, щоб допомогти навчальним закладам перенести оцінки, виставлені місцевим закладом. Вона надає додаткову інформацію щодо роботи студентів, а не замінює загальні оцінки (Табл. 2)

Табл. 2

Шкала оцінювання ЕСТS

Оцінка ЕСТS | Відсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки | Визначення

А | 10 | Відмінно – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок

В | 25 | Дуже добре – вище середнього стандарту, але з деякими поширеними помилками

С | 30 | Добре – загалом хороша робота, але з помітними помилками

D | 25 | Задовільно – пристойно, але із значними недоліками

E | 10 | Достатньо – відповідна мінімальним вимогам

FX | Незадовільно – недостатньо: необхідно допрацювати (перед тим, як отримати залік)

F | Незадовільно – необхідно переробити

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ЕСТS є компромісною. Менша їх кількість дала б замало інформації, більша – означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п’яти прохідних рівнів оцінок було обрано для максимізації значення оцінок А та E .

Отже, концепція «полегшеної шкали оцінювання» означала, що:

· шкала була досить добре охарактеризована та будь-який навчальний заклад зміг би використати її для своїх предметів;

· шкала ЕСТS надала додаткову інформацію до оцінки навчального закладу, але не замінила її;

· шкала оцінювання ЕСТS була зрозумілою іншими закладами, які виставляли відповідну оцінку згідно з власною системою оцінювання студентів або випускників;

· оцінка за системою ЕСТS визначала б не лише оцінку, виставлену закладом у перелік оцінок дисциплін, а й досягнення кожного студента до та після навчання.

Спосіб встановлення відповідності балів закладу до шкали оцінювання системи ЕСТS такий:

· заклад розглядає розподіл балів, присвоєних студентам. Для того, щоб отримати 10-25-30-25-10 балів за моделлю, межі між оцінками відповідали б 10%, 35%, 65% та 90% від загальної кількості успішних студентів;

· неможливо провести статистичну межу оцінки, яку отримали 10 відсотків кращих студентів, до уваги слід брати як ключові слова, так і статистику. Шкала має міцне статистичне підкріплення, але статистичні відомості мають поєднануватися з реалістичним описовим підходом;

· важливим є розподіл балів для виставлення оцінок. Розподіл балів курсу може змінюватися щороку, також можуть існувати відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ЕСТS, тим легше відбудеться процес оцінювання;

· якщо кількість студентів, які відвідують заняття, досить мала, чіткий розподіл цієї маленької кількості за моделлю 10-25-30-25-10 недоцільний. Проте досвід показує: а) бали за кілька занять такого рівня звичайно розподіляються; б) розподіл балів за 5-річний період ймовірніше призведе до збалансованого результату;

· інформація, представлена оцінкою системи ЕСТS, пов'язує роботу одного студента з роботою інших студентів групи. Зрозуміло, що студент високого рівня у групі низького рівня очевидно отримає вищу оцінку, ніж якби він виконував загальну роботу; як і студент, який відвідує описові курси, опиниться в невигідному для себе становищі в закордонному закладі, який спеціалізується на математичних навичках. Жодна шкала оцінювання не розв'яже цієї проблеми: інформація, перенесена на перелік оцінок дисциплін, має відобразити те, що справді сталось, а не те, що могло б статися, якби...;

· оцінки мають бути ознакою зарахування заліку за індивідуальні заняття, якщо вони подані в переліку оцінок дисциплін. Тому, важливо, щоб розподіл середньорічних балів не вважався відповідним визначенню цих оцінок, ос-кільки розподіл середньорічних балів значно відрізнятиметься від розділу ба-лів групових занять, які становлять середнє число; наприклад, більше студен-тів отримає досить високий бал на одному індивідуальному занятті, ніж вони отримали б його як