PABSEC також призвало уряди країн - членів Співтовариства (PABSEC, 1995) розробляти нормативну базу освіти, відштовхуючись від загальних критеріїв і характеристик, відповідно до міжнародних і європейських стандартів, вжити необхідним заходам для приєднання до повсюдно визнаних міжнародних і європейських конвенцій у області освіти і сприяти налагодженню контактів між вузами.

Що стосується таких питань, як взаємне визнання освітніх кваліфікацій, тривалості навчання і еквівалентності дипломів або, в ширшому значенні, проблем академічної мобільності, то Лісабонська конвенція, регулююча ці проблеми, вже підписана 34 європейськими країнами, в т.ч. наступними державами - членами BSEC: Албанією, Вірменією, Азербайджаном, Болгарією, Грузією, Молдовою, Російською Федерацією і Україною.

МОБІЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ І ВИКЛАДАЧІВ

Десятилітній перехідний період країн регіону характеризувався значним кроком у бік мобільності. В даний час існує внутрішньодержавна мобільність, що пояснюється бажанням студентів завершити свою освіту на іншому факультеті (наприклад, коли випускники технічних спеціальностей починають вивчати економіку або випускники шкіл має рацію або гуманітарних наук звертаються до сфери міжнародних відносин). У минулому таким студентам доводилося вчитися зайвих чотири або п'ять років. Згодом були встановлені внутрішні механізми, що забезпечують можливість зміни освітнього профілю на стадії аспірантури, що дозволило скоротити тривалість додаткового навчання до одного-двох років. Викладачі нових університетів (приватних і державних) узяли на себе додаткові обов'язки. Існує думка, що ці додаткові обов'язки негативно позначаються на якості роботи викладачів, які в цьому випадку вимушені нехтувати дослідницькою діяльністю і ділити свою увагу між великою кількістю студентів. Передбачається, що це веде до пониження якості викладання і академічних стандартів (Georgieva, 2002, р. 20). У розвитку міжнародної мобільності в цьому регіоні вельми значну роль зіграли програми Євросоюзу, які дозволили викладачам налагодити співпрацю з колегами з інших європейських університетів, проводити дослідження і стажуватися за фахом за рубежем.

Зі встановлених Євросоюзом програм необхідно в першу чергу згадати програму SOCRATES/ERASMUS, направлену на підтримку європейської співпраці у восьми областях, від доуніверситетського до вищої освіти і від нових технологій до освіти для дорослих. Присвячений вищій освіті розділ SOCRATES II (ERASMUS) продовжує і розширює Схему дій Європейського співтовариства у області мобільності студентів університетів (початкову програму ERASMUS), прийняту в 1987 р. У 2002/03 навчальному році число студентів, що взяли участь в програмі ERASMUS, досягло одного мільйона. SOCRATES/ERASMUS також припускає підтримку упровадження європейської системи визнання залікових одиниць (ECTS) - системи розподілу і перезаліку академічних залікових одиниць, розробленої експериментально 145 університетами країн - членів Європейського Союзу і Європейської асоціації вільної торгівлі. В даний час цю систему застосовують більше 1000 вузів. Зі всіх країн Чорноморського регіону в програмі SOCRATES/ERASMUS можуть брати участь тільки Болгарія (36 вузів в 1999 р.) і Румунія (49 вузів в 1999 р.).

Існує також програма TEMPUS, діюча у області співпраці вузів країн Євросоюзу і його партнерів. Перший етап програми TEMPUS стартував в 1990 р. Його метою була підтримка реформ, що почалися в країнах Центральної і Східної Європи після зносу Берлінської стіни в 1989 р. (TEMPUS I, 1990-1993). З тих пір програма пройшла ще три етапи (TEMPUS II, TEMPUS IIbis і TEMPUS III - 2000-2006). Шість країн Чорноморського регіону (Вірменія, Азербайджан, Грузія, Молдова, Російська Федерація і Україна), які прийнято називати країнами TACIS, одержали фінансування в рамках співпраці з країнами - членами Євросоюзу. У 2001 р. Європейська комісія вибрала близько тридцяти шести сумісних європейських мережевих проектів TEMPUS-TACIS, в яких взяли участь шість згаданих країн. Серед них: десять сумісних європейських мережевих проектів по підготовці учбових матеріалів (CD-JEP); сім сумісних європейських мережевих проектів по управлінню університетами (UM-JEP); вісім сумісних європейських проектів по інституційному будівництву (IB-JEP); п'ять сумісних європейських проектів по мобільності (M-JEP); шість мережевих проектів (NP).

Програма TEMPUS також передбачає надання працівникам вузів індивідуальних грантів на мобільність для розвитку у відповідних країнах певних аспектів діяльності. У 2001 р. Європейська комісія виділила індивідуальні гранти на мобільність Схід - Захід: Вірменії - 3; Грузії - 2; Молдові - 3; Росії - 12; Україні - 5. Що стосується грантів на мобільність Захід - Схід, то п'ять було виділено Росії і один - Молдові. Болгарія, Греція, Румунія і Туреччина також беруть участь в програмі TEMPUS на основі сумісного фінансування.

"Найбільша кількість схвалених проектів здійснюється в Болгарії. Єдиним виключенням є участь Болгарії в сумісних європейських проектах студентського обміну" (Georgieva, 2002, р. 72-73).

Таблиця 4. Болгарські проекти, що фінансуються в рамках програми TEMPUS

Тип проекту | TEMPUS I | TEMPUS II | Всього

Сумісні європейські проекти (JEPs) | 80 | 97 | 177

Договірні почини | 30 | 42 | 72

Індивідуальні стипендії | 564 | 433 | 977

Всього | 674 | 572 | 1226

Албанія також внесла значні зміни в учбові плани і ініціювала численні проекти в співпраці з іншими університетами в рамках програми TEMPUS, завдяки чому в цій країні розвиваються європейські програми і дистанційна освіта.

Установа в країнах регіону кафедр ЮНЕСКО