Черговим поштовхом розвитку послужили численні стипендії для студентів регіону, встановлені різними зарубіжними університетами.

У всіх чорноморських країнах навчаються зарубіжні студенти, здебільшого з країн того ж регіону. Через широке розповсюдження російської мови в цих країнах значне число студентів бажають вчитися в Росії. Крім того, схожість мов (наприклад, у разі Туреччини і Азербайджану) стимулює студентський обмін.

У табл. 5 приводяться відомості про кількість студентів з країн PABSEC, що навчаються в турецьких університетах, а також про кількість турецьких студентів, що вчаться в інших країнах PABSEC (PABSEC, 1995).

Таблиця 5. Студенти з країн PABSEC, що навчаються в турецьких університетах, і турецькі студенти, що навчаються в університетах країн PABSEC 

Країна | Турецькі студенти в країнах PABSEC | Студенти з країн PABSEC в турецьких університетах

Албанія | 6 | 20

Вірменія | - | -

Азербайджан | 839 | 1901

Грузія | 199 | 10

Молдова | 31 | 175

Румунія | 41 | 73

Російська Федерація | 654 | 862

Україна | 74 | 79

У 1996/97 навчальному році загальна чисельність румунських студентів складала 354 434 люди. З них в державних університетах і коледжах навчалося близько 14 000 студентів з-за кордону, в приватних вузах - 172 зарубіжні студенти.

Прелюдією до мобільності студентів і викладачів став інтернет, який дозволив їм одержати новий досвід - навчитися складати заяви на отримання підтримки проектів і стратегій у області навчання і досліджень. Потреба в цих навиках була така велика, що навіть був встановлений ряд курсів аспірантів у області управління проектами.

"ВИТІК МІЗКІВ"

Країни Євросоюзу також схильні до явища "витоку мізків", але в чорноморських державах ця проблема стоїть особливо гостро. Це торкається також країн Центральної і Східної Європи, що доведене, наприклад, роботами польських учених (Olejniczak, 2002). Еміграція звідти в такі країни, як США, Канада і Австралія, а також до Західної Європи, особливо до Німеччини, така інтенсивна, що такі ключові області, як наукові дослідження, промисловість і фінанси, відчувають жорстокий брак кадрів (див. <http://www.oecdobserver.org/news>).

Протягом перехідного періоду Болгарія і Румунія в результаті цієї міграції зазнали колосальні втрати. На початку 90-х років більше 500 000 румунських громадян покинули країну через несприятливу економічну обстановку. З них дві третини емігрували до Німеччини. По кількості румунських іммігрантів вслід за Німеччиною йдуть Угорщина і Австрія (OECD, 1998). Максимальної інтенсивності еміграція досягла в 1990 р. (97 000 емігрантів), після чого пішла на спад. У 1996 р. з Румунії емігрували 26 000 чоловік. За наслідками опиту, зробленого в 1993 р., можливість покинути країну обдумували 1,5 млн. громадян Румунії, причому більшість з них була молода і мали рівень освіти вище середнього. Політична нестабільність привела до різкого зростання числа прохань про надання політичного притулку в країнах Європейського Союзу. Число поданих в 1992 р. заяв на еміграцію до Німеччини складало близько 104 000, що приблизно на 15% більше, ніж в 1991 р. Румунія також перетворилася на перевалочну станцію для емігрантів з країн третього світу, прагнучих до Західної Європи. У 1994 р. до Румунії прибуло 30-40 тис. нелегальних іммігрантів.

Вплив еміграції на демографічну ситуацію в Болгарії став особливий виразним під час перехідного періоду. У проміжку між переписами 1985 і 1992 рр. з Болгарії виїхало 476 000 чоловік. За даними іншого підрахунку, з 1989 по 1996 р. країну покинуло 650 000 емігрантів. У 90-х роках з країни щорічно виїжджало 45-65 тис. людина. У 1989 р. 330 000 болгарських турок емігрували до Туреччини, ? ????????? з сільських районів Хаськово, Русе і Варни. Близько 150 000 з них згодом повернулися до Болгарії, не зумівши влаштуватися в Туреччині. Останнім часом ситуація стабілізувалася, і чисельність емігрантів скоротилася приблизно до чверті середньорічної чисельності за період 1992-1997 рр. (Danube Countries:, 2000).

Останніми роками також скоротилася еміграція кваліфікованих працівників до Франції і Німеччини; проте в даний час ці країни розробили політики, направлені на залучення іноземних студентів, вчених і фахівців у області інформаційних технологій. У 2000 р. Німеччина заснувала спеціальну імміграційну схему для залучення 20 000 зарубіжних фахівців у області імміграційних технологій і до кінця наступного року вже набрала половину необхідного числа, в основному з країн Східної Європи. У січні 2002 р. британський уряд оголосив про намір заснувати спеціальну імміграційну програму для кваліфікованих фахівців. Аналогічні схеми існують в Австралії і Новій Зеландії.

"Міграція професіоналів, навіть тимчасова, є віддзеркаленням процесів, що відбуваються на міжнародному ринку фахівців. Проте існує мінімальний рівень кадрового капіталу, необхідний для успішного розвитку країни. Відповідно витік кваліфікованих працівників негативно впливає на економіку і підриває здібність країни до розвитку" (Vizi, 1993, р. 102).

Вузи країн Чорноморського регіону випустили висококваліфікованих і здібних до адаптації комп'ютерних фахівців, проте в деяких випадках до половини цих фахівців емігрували у пошуках привабливих можливостей трудовлаштування. У такому разі розмах явища "витоку мізків" зачіпає як країни еміграції, так і країни імміграції і є проблемою, що вимагає невідкладних дій. До деякої міри скороченню потоку мігрантів сприяла установа в країнах еміграції філіалів крупних міжнародних корпорацій, які були раді випадку найняти кваліфіковану робочу силу за меншу зарплату. Іншою мірою, направленою на