Перехід до ринкової економіки, що мав ряд безперечно позитивних наслідків, дезорієнтував певну частину молоді, позбавив її упевненості в майбутньому. Аналогічний феномен спостерігається також в стабільних країнах з системою суспільних цінностей, що давно склалася. Проте в країнах Чорноморського регіону криза мотивації, обумовлений складнощами суспільної і економічної обстановки в період переходу до нових демократичних і ринкових парадигм, особливо глибока. Ця кризова обстановка, численні повідомлення про невдачі і труднощі, неможливість обговорювати певні економічні і соціальні проблеми призводять до того, що молодь дивиться на життя песимістично і безнадійно. Якщо додати до перерахованих проблем кризу морального плану, що виражається в розповсюдженні корупції, то стає зрозуміло, чому така значна дезорієнтація і скептицизм молоді. В результаті цього молодь схильна до доктринального або до політичного екстремізму незалежно від того, скільки абсурдні ці доктрини. Подібна ситуація не типова для даного регіону, проте заперечувати її існування неможливо.

Неодноразово указувалося, що мотивація молоді залежить від позитивних сигналів, одержуваних від суспільства, яке повинне підтримувати високий рівень очікувань. Тут дуже важливу роль виконує економічний стан країни.

Як показав Європейський круглий стіл промисловців ("Взаємовигідний досвід ділової співпраці Сходу і Заходу"), прямі зарубіжні інвестиції, спільні підприємства і експортні ініціативи Євросоюзу привели до удосконалення навиків, створення нових робочих місць, розповсюдженню кращих практик, підвищенню зарплат, поліпшенню умов праці і розвитку нової культури підприємництва. Непрямі наслідки полягають в зміцненні упевненості молоді в майбутньому і підвищенні мотивації вчитися.

І тут необхідно відзначити, що в тих вузах, де навчання виразно пов'язане з трудовлаштуванням (виробнича практика, лабораторії, зв'язки з промисловістю, питання, що вимагають знань і певних навиків, центри підприємництва і державні інститути, такі, як суспільне управління, соціальна допомога, юриспруденція, медицина і т.д.) спостерігається вищий рівень мотивації вчитися.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Як вища освіта, так і суспільство є системами навчання, причому перше є підсистемою останнього. Якщо вища освіта ефективно і динамічно взаємодіє з іншими соціальними підсистемами, наприклад з промисловістю або економікою, то їх вплив на швидкість і рівень навчання у вищій освіті посилюється. Така ситуація сприяє розвитку мобільності, здатності знайти роботу і конкурентоспроможності, а також упровадженню гнучкіших і ефективніших структур, тобто кінець кінцем зближенню з європейським простором вищої освіти.

І нарешті, взаємний вплив технології, економіки і утворення описується виразом "епоха знань", яке підкреслює роль інститутів знання (вищої освіти) в створенні і розповсюдженні знання і просуванні інновацій. Вперше можна говорити про беззастережне ухвалення тези про те, що економічні підсистеми суспільства також відносяться до повчальних систем (разом з учбовими організаціями, корпоративними мережами і т.п.), серед яких вища освіта відвіку займає почесне місце.

Європейський простір вищої освіти немало виграє від того, що робляться аналогічні зусилля в інших напрямах, а саме по створенню європейського дослідницького простору, європейського простору знань, а також недавно висунута пропозиція по створенню Європи, що вчиться, або європейського простору навчання.

Відповідно пропозиції, які можна сформулювати за наслідками зробленого автором аналізу положення в країнах Чорноморського регіону, в основному зводяться до того, щоб удосконалити зв'язки між вищою освітою і суспільством, ліквідовувати традиційну ізоляцію і до того, щоб влитися в темп змін і в можливості, що відкриваються в соціальній і економічній сферах. Для цього необхідно:

Розвивати і укріплювати співпрацю з організаціями, що працюють у області виробництва, розповсюдження і використовування знань (міжуніверситетська співпраця, дослідницькі центри, промислові, суспільні і приватні економічні підрозділи і т.д.).

Заохочувати створення мережевих об'єднань установ вищої освіти на європейському і міжнародному рівнях, а також міжнародна співпраця в таких областях, як мобільність, загальні проекти (спільні підприємства), визнання дипломів, стажування для викладачів, студентів і управлінського персоналу.

Організовувати якомога більше загальних заходів (літніх курсів, дебатів, круглих столів, спільних публікацій, форумів, програм і проектів по актуальних і перспективних проблемах).

Заохочувати процеси зближення і гармонізації у вузах регіону (тривалість навчання, системи залікових одиниць, скорочення терміну навчання і т.д.).

Привертати установи вищої освіти до роботи у області безперервної освіти за рахунок створення постуніверситетських курсів по нових, спеціалізованих напрямах, націлених на професійне вдосконалення незалежно від віку.

Удосконалити учбові плани за рахунок ухвалення гнучкої, модульної, міждисциплінарної і орієнтованої на учнях системи.

Культивувати знання, що супроводжується відповідним набором навиків, придатних для практичного застосування. Це знання повинне бути чутливим до потреб суспільства і до змін, обумовлених виникненням нових технологій і концепцій.

Розвивати повагу до культурної різноманітності як системам переконань і цінностей, а також до визнання універсальних проблем цивілізації на регіональному і глобальному рівнях.

Постійно пропагувати загальнолюдські цінності - мир, життя, роботу, добросусідські відношення, пошана до прав людини і відповідальність.

Розвивати співпрацю як усередині регіону, так і з іншими регіонами і з рештою частин континенту.

БІБЛІОГРАФІЯ

Bojadjhieva, Pepka. The University Autonomy and the Academic Responsibility. Sofia: LIK, 1999.

Council of Europe and UNESCO. "Convention on the Recognition of Qualifications Concerning Higher Education in the European Region (Lisbon, 11 April 1997)", in: Higher Education in Europe 22 2 (1997): 211-225.

Dill, David D. "The Regulation of Public Research Universities: Changes in Academic Competition and Implications for University Autonomy and Accountability", Higher Education Policy 14 1 (2001): 21-35.

Danube Countries with Respect to Impacts on the European Union. Part II. Spatial Conditions in the Danube Space. Brussels: D. G. Regional Policy, European Commission, 2000 <http://europa.eu.int/comm/regional_policy/sources/docgener/

studies/pdf/danube/part2/6-trdt.pdf>.

Georgieva, Patricia, with Todorova, Lucy, and Pilev, Deyan. Higher Education in Bulgaria. Bucharest: UNESCO - CEPES, 2002.

Giarini, Orio, and Malitza, Mircea. The