Реферат

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ У ФРН 

Початком навчання соціальних працівників у Німеччині вважається 1893 рік, коли Жанетт Шверін організувала набір на курс “Групи дівчат та жінок для соціальної допомоги та опіки”. У 1899 році під керівництвом Аліси Саломон була затверджена однорічна програма підготовки соціальних працівників. У 1905 році протестантська церква в Ганновері заснувала першу школу для жінок, в якій основним напрямком навчання було соціальне забезпечення. У 1908 році Аліса Саломон відкрила жіночу школу соціальної роботи з дворічною програмою в Берліні – програмою, яка з часом була впроваджена по всій Німеччині [1, 348-349]. У 1908 році було відкрито також Соціальну жіночу школу внутрішньої місії в Берліні та “Соціальне харитативне навчання Католицької жіночої спілки в Мюнхені. Якщо у 1912 році в Німеччині нараховувалося 12 шкіл даного типу з дворічним терміном навчання, то станом на 2000 рік програми з соціальної роботи пропонують близько 70 відділень п’ятдесяти коледжів і професійних шкіл Німеччини, 28 університетів та інститутів.

Необхідною умовою отримання системи спеціальної освіти в галузі соціальної педагогіки та соціальної роботи є атестат про закінчення школи соціальної роботи чи атестат гімназії, тобто наявність закінченої 12-річної шкільної освіти. Вищу освіту соціальні педагоги, соціальні працівники отримують у спеціальних вузах (Fachhochschule) чи на спеціальних факультетах університетів.

Конкурс до вузів досить великий: в переважній більшості університетів число абітурієнтів перевищує число наявних навчальних місць.

У деяких вузах (наприклад, спеціальний вуз Лаузітц у м. Коттбус) існує ще одна умова для успішного вступу до вищого навчального закладу: потрібно мати досвід роботи у соціальній сфері. Абітурієнти, які навчалися у школах соціальної роботи, вже мають навички практичної діяльності, а випускникам гімназій перед вступом до вузу необхідно пройти попередню практику терміном 13 тижнів [5, 4].

Така практика прийому абітурієнтів на відповідні факультети здійснюється у Німеччині з 1871 року. Для вступу абітурієнтам потрібно подати документи у Федеральне управління соціальною сферою у Дортмунді, де проводиться відбір абітурієнтів і розподіл місць у навчальних закладах.

Навчання проводиться у поєднанні з практикою на науковій основі і має за мету готувати студентів до самостійної професійної діяльності. Навчання триває 8 семестрів, з них 2 семестри відводиться на практику, яка проходить в одному з соціально-педагогічних закладів під контролем вузу. Практична підготовка відіграє важливу роль у навчанні соціальної роботи. На період практики для кожного студента складається індивідуальний план навчання, який затверджується вузом. Перший практичний семестр обов’язково проводиться в органах соціального управління, а другий практичний семестр – факультативно, за вибором самих студентів. Слід підкреслити, що студенти мають право проходити практику за кордоном. Після практики складається звіт про проходження практики, який спочатку обговорюється у тому закладі, де працював студент, а потім викладачами в інституті. Крім того, під час практики студенти вивчають менеджмент, разом з викладачами обговорюють проблеми управління і розробляють шляхи і можливості їх вирішення.

Викладацький штат звичайно складається з академічних працівників, соціальних вчених і активних професіоналів у галузі соціальної роботи. Кваліфікації, статус та оплата викладацького складу встановлюються федеральним законодавством. До професорсько-викладацького складу ставиться вимога наявності ступеня доктора наук і практичного досвіду роботи.

У різних землях Німеччини перелік предметів, які вивчаються на факультетах соціальної педагогіки та соціальної роботи, майже не містить відмінностей. Студентам пропонуються наступні курси: соціальна педагогіка, теорія, практика та методи соціальної роботи, управління та організація соціальної роботи, правознавство, економіка, соціологія, статистика, політологія, соціальна філософія, соціальна медицина, педагогіка, лікувальна та спеціальна педагогіка, теорія та практика виховання, теорія та практика навчання, психологія, музика, драматургія, спорт, мистецтво, кінематограф, відео, робота з засобами масової інформації; багато навчальних програм орієнтовані на роботу з емігрантами. Окрім того широко пропонуються курси іноземних мов (англійської, іспанської, французької). У навчальних закладах, організованих при церкві, у навчальні плани включені соціальна етика, релігія та теологія [1, 350].

У вузах найчастіше використовуються такі форми навчання як лекції, практичні заняття, семінари; часто вони проводяться у формі екскурсій, колоквіумів, міні-конференцій. У процесі підготовки до семінарів студенти часто готують реферати.

Майже у всіх землях Німеччини навчання у вузі завершується захистом дипломної роботи. Склавши усі необхідні іспити, студент приступає до написання дипломної роботи, тема якої визначається викладачем чи самим студентом. Необхідний об’єм роботи – 200-300 машинописних аркушів формату А4. Після рецензування роботи двома професорами студент повинен її захистити. За умови успішного захисту і здачі усного екзамену з теми дипломної роботи випускник отримує диплом соціального педагога / соціального працівника. Після захисту дипломної роботи студент повинен отримати підтвердження диплому, яке полягає у наступному: випускник повинен протягом одного року проходити стажування під керівництвом досвідчених спеціалістів. Тільки після його закінчення він виконує випускну роботу і здає усний екзамен. Проте, отриманий диплом не дає можливості захисту дисертації. Щоб отримати вчене звання у галузі соціальної педагогіки / соціальної роботи потрібна додаткова наукова підготовка.

Після закінчення навчання випускники можуть працювати у наступних сферах:

o виховання, освіта, культурно-масова робота (робота з маленькими дітьми, дошкільнятами, школярами, молоддю; освіта молоді, дорослих, підвищення кваліфікації; методика правильного розподілу вільного часу та організація дозвілля; робота з сім’ями іноземців);

o соціальна допомога та консультаційна робота (соціальна допомога; допомога та захист молоді; консультації з проблем виховання; соціально-педагогічна допомога сім’ям; допомога людям похилого віку; робота з емігрантами та біженцями; соціальна робота на підприємствах; консультації та допомога жінкам та матерям);

o соціальне планування