o реабілітація (амбулаторна та стаціонарна психіатрія; допомога інвалідам, допомога наркоманам та хворим на СНІД, допомога ув’язненим; робота з бездомними; допомога особам з особливими соціальними труднощами);

o реабілітація та психосоціальна опіка (соціальна опіка та допомога людям з хронічними та тяжкими захворюваннями та людям з вродженими фізичними та психічними вадами; консультативні служби для наркоманів та токсикоманів; соціальні служби при реабілітаційних клініках, лікарнях та відділах охорони здоров’я; професійна реабілітація);

o профілактика (профілактика та соціальна педіатрія; соціально-терапевтична робота з сім’ями; соціально-психіатрична робота з дітьми та молоддю; амбулаторна та стаціонарна психіатрія; консультація та опіка людей з фізичними та психічними вадами у консультативних центрах, дитячих будинках, будинках для людей похилого віку та спеціальних навчально-виховних закладах) [5, 11-14].

Для того, щоб працювати в інших напрямках (наприклад, керівником інтернату, дитячого будинку, інтернату для інвалідів, учителем-реабілітаторем сліпих та глухих, працівником терапевтичної служби, консультативної служби та ін.) потрібно отримати додаткову освіту.

Для підвищення кваліфікації у багатьох містах Німеччини організовано навчальні курси. Щоб зрозуміти різноманітність спрямування цих курсів, наводимо тематику окремих з них [3, 47]:

1. Практична консультація клієнтів, практичне керівництво в різних професійних сферах діяльності.

2. Групова динаміка, групова робота, групова педагогіка, групове керівництво.

3. Виховання.

4. Загальні методи консультування та проведення бесіди.

5. Допомога підліткам, робота з підлітками, опіка та захист підлітків.

6. Допомога сім’ї, опіка, сімейна консультація.

7. Допомога людям похилого віку, опіка та захист.

8. Виховання у дитячих будинках (інтернатах).

9. Робота в інтернатах та майстернях для інвалідів.

10. Терапія (гештальт-терапія, психотерапія бесіди, логотерапія, терапія дітей та підлітків, сімейна терапія, групова терапія, соціотерапія, терапія мистецтвом, музикою, танцями; геронтотерапія).

11. Техніка розрядки, аутогенне тренування, йога, медитація і т.д.

12. Соціальне обслуговування та консультація іноземців, переселенців та біженців.

13. Соціальна робота / соціальна педагогіка (соціальні аспекти):

o робота з жінками;

o робота з бездомними;

o робота з алкоголіками, наркоманами;

o робота з психічно хворими;

o робота в будинках інвалідів;

o робота на вулицях;

o консультація в соціальній роботі;

o творча робота в соціальній сфері;

o ігрова педагогіка;

o СНІД-інфекція: роз’яснення та консультування;

o самодопомога в соціальній роботі / соціальній педагогіці.

1. Менеджмент, економіка підприємницької діяльності, маркетинг, робота з пресою і громадськістю у соціальній сфері.

Отже, соціально-педагогічна підготовка соціальних робітниківсоціальних педагогів має велике значення, тому що саме вони здійснюють соціальний захист населення. Соціально-педагогічна підготовка соціальних працівників у Німеччині у значній мірі обумовлюється змінами в статусі соціальної педагогіки, пов’язаних з її актуальністю на даному етапі розвитку суспільства. Багато навчальних закладів, які готують соціальних працівників, було реорганізовано, в багатьох університетах почали створювати спеціалізовані факультети соціальної педагогіки у зв’язку з постійно зростаючою потребою в дипломованих спеціалістах для загальноосвітніх шкіл, дошкільного виховання, соціальних клінік та інших закладів.

Література

1. Мустаєва Ф.А. Основи соціальної педагогіки. Академічний проект, 2001. – ст. 348-350.

2. Соціальна педагогіка і соціальна робота за кордоном. Вип. 2, 5. М.- 1991.

3. Іhre berufliche Zukunft. – 4 Ausgabe, 1992. – 47 s.

4. Kreft D., Mielenz I. Worterbuch, Soziale Arbeit, 4. Auflage, Edition Sozial Ч Beltz, Weinheim / Basel, 1996. – s. 244-247.

5. Studienordnung fur den Studiengang Sozialarbeit / Sozialpadagogik der Fachhochschule Lausitz in Cottbus, Februar 1997. – s. 4-14.