Наукова діяльність.

Науково-дослідна робота в університеті має статус пріоритетної у діяльності викладачів і студентів. Вона спрямовується на розв’язання таких завдань:

– забезпечення теоретико-концептуальних, психолого-педагогічних і науково-методичних засад навчального процесу та приведення підготовки фахівців у відповідність з сучасними вимогами та найновішими досягненнями вітчизняної і зарубіжної науки та техніки;

– дослідження актуальних науково-дослідних тем з пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки;

– підготовка науково-педагогічних і наукових кадрів;

– інтенсифікація наукових досліджень на факультетах, кафедрах, у наукових школах, науково-дослідних центрах і лабораторіях, а також забезпечення їх високої якості та збільшення числа наукової продукції;

– розширення та зміцнення науково-інформаційної бази наукової діяльності університету з метою модернізації інформаційно-технологічної підготовки студентів, магістрів та аспірантів і задоволення інтересів та здібностей науково обдарованої молоді регіону;

– зміцнення зв’язків університетської науки з науково-дослідною роботою провідних ВНЗ і наукових установ України та інших країн.

Міжнародне співробітництво.

Міжнародне співробітництво сучасного вищого навчального закладу здійснюється за такими нормами і формами:

– організація міжнародних наукових і науково-технічних конференцій, симпозіумів, конгресів, семінарів, круглих столів;

– участь у міжнародних освітніх і наукових програмах та фондах;

– участь науковців у міжнародних конкурсах на здобуття грантів;

– співпраця з інформаційними центрами ЮНЕСКО та України;

– проведення спільних наукових і науково-технічних досліджень із зарубіжними лабораторіями і вищими навчальними закладами;

– участь у програмах обміну студентами, аспірантами, науково-педагогічними і науковими працівниками;

– відрядження за кордон науково-педагогічних кадрів для викладацької та наукової роботи на основі прямих договорів університету із зарубіжними вищими навчальними закладами та отриманих грантів.

Міжнародна співпраця та зв’язки повинні базуватися на довготривалій договірній основі з вузами-партнерами і на співпраці з міжнародними освітніми та науковими установами.

3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України.

Одним з найважливіших стратегічних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації системи вищої освіти України є забезпечення якості підготовки фахівців на рівні міжнародних вимог.

Входження України до єдиного європейського та світового освітнього простору не можливе без впровадження такого багатоцільового механізму, як Європейська кредитно-трансферна та акумулюючи система (ECTS). Ця система впроваджується на інституціональному, регіональному, національному та європейському рівнях і є однією з ключових вимог Болонської декларації.

Нагальною потребою є впровадження елементів ECTS за рахунок введення кредитно-модульної системи формування навчальних програм; посилення ролі самостійної роботи студентів та змін педагогічних методик, впровадження активних методів і сучасних інформаційних технологій навчання.

Підставами для впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу в Україні є:

– інтеграція до Європейського простору вищої освіти;

– входження до Болонського процесу;

– вступ до Світової організації торгівлі;

– реалізація дистанційної форми вищої освіти.

Впровадження кредитно-модульної системи у вищій школі України має мету:

– досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, яка виходить із знань, умінь та навичок, що є надбанням випускника;

– затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці;

– затвердження загальноприйнятої та порівнянної системи освітньо-кваліфікаційних ступенів;

– впровадження стандартизованого додатка до диплома, модель якого розроблена Європейською Комісією, Радою Європи та ЮНЕСКО і який містить детальну інформацію про результати навчання випускника;

– стимулювання викладачів та студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи об’єктивної оцінки якості знань;

– забезпечення “прозорості” системи вищої освіти та академічного і професійного визнання кваліфікацій.

Кредитно-модульній системі як невід’ємному атрибуту Болонської декларації надаються дві основні функції. Перше – сприяння мобільності студентів і викладачів та спрощення переходів з одного університету до іншого. Друга – акумулююча, чітке визначення обсягів проведеної студентом роботи з урахуванням усіх видів навчальної та наукової діяльності.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів).

Модуль – це задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу.

Змістовий модуль – це система навчальних елементів, поєднаних за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові.

Модулі конструюються як системи навчальних елементів, об’єднаних ознакою відповідності визначеному об’єкту професійної діяльності. Останній розглядається як деякий обсяг навчальної інформації, що має самостійну логічну структуру і зміст, що дає змогу оперувати цією інформацією в процесі розумової діяльності студента.

Модульна організація змісту навчальної дисципліни – це не механічне перенесення розділів програми до навчальних модулів, оскільки вона вимагає глибокої аналітико-логічної роботи над змістовим наповненням дисципліни, структурування її як системи, а не довільного конгломерату наукової інформації.

Другою умовою реалізації модульного принципу організації змісту навчальної дисципліни є можливість виділити генеральні наскрізні ідеї професійної діяльності, на розкриття і засвоєння яких спрямований кожний модуль.

Для студента – майбутнього фахівця – важливо не лише осмислити й засвоїти інформацію, а й оволодіти способами її практичного застосування та прийняття рішень.

За таких умов зменшується частка прямого, зовні заданого інформування і розширення застосування інтерактивних форм і методів роботи студентів під керівництвом викладача та повноцінної самостійної роботи в лабораторіях, читальних залах, на об’єктах майбутньої професійної діяльності, що особливо важливо для системи дистанційного навчання.

Створення системи кредитів має полегшити порівняння закінчених курсів і сприяти максимальному розширенню мобільності студентів.

Кредит – умовна одиниця виміру навчального навантаження студента при вивченні якоїсь складової навчальної програми чи певної дисципліни, виконаної студентом під час навчання. Кредит – мінімальна одиниця, яка точно документується, часто означає навчання впродовж тижня ( суму аудиторної і самостійної роботи студента ).

Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження, необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.

Метою впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу