Основними завданнями КМСОНП є:

– адаптація ідей ECTS до системи вищої освіти України для забезпечення мобільності студентів у процесі навчання та гнучкості підготовки фахівців з урахуванням швидкозмінних вимог національного та міжнародного ринків праці;

– забезпечення можливості навчання студентові за індивідуальною варіативною частиною освітньо-професійної програми, яка сформована за вимогами засновників та побажаннями студента і сприяє його саморозвитку та, відповідно, підготовці до життя у вільному демократичному суспільстві;

– стимулювання учасників навчального процесу з метою досягнення високої якості вищої освіти;

– унормування порядку надання можливості студенту отримання професійних кваліфікацій відповідно до ринку праці.

Формами організації навчального процесу в умовах КМСОНП є лекційні, практичні, семінарські, лабораторні та індивідуальні заняття, усі види практик та консультацій, виконання самостійних завдань та інші форми і види навчальної та науково-дослідницької діяльності студентів.

Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП передбачає використання всіх документів, регламентованих чинною нормативною базою щодо вищої освіти, адаптованих і доповнених з урахуванням особливостей цієї системи.

Системі оцінювання знань належить важлива роль у забезпеченні високої якості освіти та формуванні конкурентоспроможних фахівців. При кредитно-модульній системі організації навчального процесу у ВНЗ зміст навчальних дисциплін розподіляється на змістові модулі (2–4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожний змістовий модуль має бути оцінений.

Студент інформує про результати оцінювання навчального модуля як складової підсумкового оцінювання засвоєння навчальної дисципліни.

Контроль успішності студента здійснюється з використанням методів і засобів, що обирається вищим навчальним закладом. Академічні успіхи студента визначаються за допомогою системи оцінювання, яка використовується у вищому навчальному закладі, реєструється прийнятим у вищому навчальному закладі чином з обов’язковим переведенням оцінок до національної шкали та шкали ECTS.

Проблемою для вищої школи України є:

– по-перше, визначення витрат навчального часу студента певного інтелектуального рівня розвитку на адекватне вивчення навчального матеріалу в обсязі модуля, тобто узгодження навчального модуля з кредитами;

– по-друге, розробка методики розрахунку педагогічного навантаження викладачів вищої школи в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та навчального навантаження студента, а також взаємозв’язок між ними.

Висновок

Основними цілями реформ в Україні є підвищення життєвого рівня населення, передусім завдяки переходу до ринкової економіки, забезпечення захисту громадянських прав та розширення індивідуальних свобод людини. Ринок праці і соціальна політика – найважливіші компоненти досягнення цих цілей, оскільки вони необхідні для забезпечення продуктивності сучасної економіки.

Реформування вищої освіти і науки в Україні передбачає:

– перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольнити можливості особистості у здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці;

– формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програмами, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла б потреби кожної людини і держави в цілому;

– підвищення освітнього і культурного рівня суспільства, створення умов для навчання впродовж усього життя;

– запровадження в системі вищої освіти і науки України передового досвіду розвинутих країн світу та її інтеграція у міжнародне науково-освітнє співтовариство;

– пошук рівноваги між масовою фундаментальною та елітарною освітою, з одного боку, і вузькою спеціалізацією та професіональною досконалістю – з іншого.

В Україні освіта визнана однією з найголовніших складових загальнолюдських цінностей.

Вектор сучасної політики і стратегії держави спрямовано на подальший розвиток національної системи освіти, адаптацію її до умов соціально орієнтованої економіки, трансформацію та інтеграцію в європейське та світове товариство.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні необхідно:

– удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

– прийняти зрозумілі градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

– використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

– врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

– підтримувати і розвивати європейські стандарти освіти;

– ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників;

– запровадити сучасні підходи щодо інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

– забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі вищої освіти і науки.

На сучасному етапі Україна досягла високого рівня реалізації двох стратегічних завдань: розширення доступу до отримання вищої освіти і досягнення рівня, відповідного світовим стандартам, що сприятиме найбільш повному задоволенню освітніх потреб громадян.

Список використаної літератури.

1. Андрущенко В.П. Педагогічна освіта України: Болонські виклики і напрями модернізації // Практична філософія. – 2004.– №1. – С.124–129.

2. Андрущенко В.П. Модернізація вищої освіти України в контексті вимог Болонського процесу // Освіта. – 2004. – 12–19 травня. – С.4–5.

3. Болонський процес: чому і як треба навчати? // Педагогіка толерантності. – 2004. – №1. – С.111–113.

4. Вища освіта і наука – пріоритетні сфери розвитку суспільства у ХХІ ст. // Інформаційний збірник МОН України. – 2003. – №8 – С. 3–14.

5. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За ред. В.Г. Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384с.

6. Жовта І. Співпраця міністерства освіти і науки з європейським союзом // Освіта України. – 2004. – 11 травня. – С.4–7.

7. Згуровський М. Болонський процес: шляхом європейської інтеграції в науці й освіті // Дзеркало тижня. – 2003. – 18 жовтня. – С.17.

8. Каленюк І., Корсак К. Рух Європи до суспільства знань, Болонський процес і Україна // Вища освіта України. – 2004. – №3. – С.22–29.

9. Корецька А. Освітні інтенції в контексті Болонського процесу