Оскільки крім університетів, у Франції є чимало інших видів закладів, то, як виняток, ми переносимо інформацію про них у наступні пункти.

ДОСТУП.

У Франції частина вищої освіти практично повністю відкрита (це переважно університети) і вступ майже зводиться до простого запису на навчання й сплачуванням символічної суми на витрати канцелярії, інша — "закрита" (домінують неуніверситетські заклади), бо прийом ведеться з суворою селекцією при кількох претендентах на одне місце. Селекційна частина натомість гарантує роботу після отримання диплома. Навчаючись в останньому класі ліцею ("терміналі"), учень може звернутися до його ради з проханням на основі досьє вирішити питання вступу в наступні види закладів з селективним зарахуванням:—

ПІДГОТОВЧІ КЛАСИ, які інтенсивно готують до вступу через жорсткий конкурс у вельми шановні у Франції ВИЩІ ШКОЛИ;—

УНІВЕРСИТЕТСЬКИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ для отримання через два роки технологічного диплома, що є насамперед професійною і вигідною для успіху на ринку праці кваліфікацією;—

СЕКЦІЮ ВИЩИХ ТЕХНІКІВ з виходом через два роки на посвідчення "вищого техніка";—

СПЕЦІАЛІЗОВАНУ (вищу) ПРОФШКОЛУ.

У разі відхилення прохання учень швидше всього опиниться в одному з десятків університетів.

Для запису в університети необхідно мати документ про середню освіту (12 чи 13 років навчання), який у Франції має назву "бакалаврат" (усі звуть його просто "бак") й отримується після складання комплексу випускних екзаменів, що проводяться одночасно по всій країні так, що списування практично виключене. Незалежність цих екзаменів від ліцеїв дає змогу досить об'єктивно порівнювати між собою заклади середньої освіти. Дані про ці екзамени (включаючи й результати учнів) оприлюднюються у пресі. Оскільки останні роки середньої освіти досить спеціалізовані, то "баки" мають варіанти, які дають доступ лише на відділення за профілем.

Особи без бакалаврату можуть отримати перепустку у вищі заклади шляхом складання екзаменів на диплом доступу до вищої школи (DAEU), який визнається еквівалентним замінником. DAEU має лише дві версії: А — гуманітарну, В — природничі та інші спеціальності.

У Вищі Школи, які готують держслужбовців і гарантують випускникам постійне місце праці, надаючи освіту дуже високого гатунку, вступають за конкурсом після дворічних післяшкільних підготовчих (читай, репетиторських) класів, програми і вимоги яких вищі, ніж на двох курсах університетів. Вступ у ці класи теж селекційний і лише за рекомендаціями шкіл і ліцеїв. У випадку невдачі під час вступу у Вищі Школи випускники підготовчих класів вільно продовжують навчання відразу на третьому курсі університетів (за профілем). Громадськість Франції вважає Вищі Школи з їх кореневою системою підготовчих класів кращим досягненням національної системи освіти.

Все ж абсолютна більшість абітурієнтів з "баками" записується в широко відкриті університети. З регіону Парижа поширюється практика введення учнями даних про себе і бажані заклади освіти у комп'ютерний банк, який після отримання всіх замовлень і врахування безлічі параметрів видає свій присуд (оскаржень не буває) про місце навчання у ВЗО.

АКАДЕМІЧНИЙ РІК І ЕКЗАМЕНИ.

Академічний рік має два семестри, розпочинається у вересні і закінчується у червні. До літніх канікул додаються двотижневі перерви на Різдво і Великдень, інколи ще тиждень у лютому між семестрами. Дати залежать від ВЗО і щороку змінюються. Заняття проводяться традиційним способом, але наголошується на самостійній роботі студентів, для якої створені прекрасні умови (бібліотеки, бази даних, комп’ютеризовані робочі місця для студентів тощо). Серйозні дисципліни закінчуються екзаменами. Шкала оцінок досить своєрідна: від 20 (найвища) до 0 (найнижча): 16-19 — дуже добре і відмінно, 14-15 — добре, 12-13 — досить добре, 10-11 — задовільно (прохідні бали), нижче 10 — незадовільно.

Більшість вищих навчальних закладів організує багато вільних і платних лекційних курсів актуального змісту для дорослих. Поряд з вечірнім навчанням є і дистанційне (понад 30 000 студентів у 23 університеті і Національному центрі заочної освіти), а також специфічні форми фахової підготовки в таборах чи майстернях різної тривалості влітку чи у вечірній час під егідою Національної консерваторії мистецтв і ремесла. Наполегливість у виконанні програм цих таборів може привести аж до отримання диплома інженера. Цікавою особливістю Франції є поширеність "вільних слухачів" — дорослих осіб, які за символічну плату (за користування бібліотеками, лабораторіями тощо) можуть відвідувати за власним бажанням академічні програми унверситетів, але без права складати екзамени й отримувати диплом про вищу освіту.

Навчання у ВЗО Франції організовується за трьома стадіями — циклами. Перший триває два роки, впродовж яких аж 54% всього контингенту університетів набуває загальну вищу освіту, уточнює фахову орієнтацію й отримує першу академічну кваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення і фахової підготовки (2-3 роки) й сам підрозділяється на два стадії з наданням "лісанс" і "метріз" (див. пункт “Кваліфікації”). Третій цикл дуже спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень. Прийом на нього за конкурсом, тривалість навчання — рік.

Конкурсний також вступ на докторські студії, які завершуються захистом дисертації й отриманням кваліфікації "доктор".

Викладачі поділяються на три категорії: професори (еквівалент наших професорів і доцентів), лектори і асистенти. Хоч середня зарплата викладацького персоналу нижча, ніж у колег з аналогічними дипломами у промисловості, цей вид праці виявляється привабливим через помірні