Реферат

Система освіти в Австралії

В Австралії навчання в початкових і середніх школах обов'язково для всіх дітей у віці від 6 до 15 років (у Тасманії - до 16 років). Уряд кожного штату засновує систему державної освіти, що складає саму значну ланку витрат бюджету. Ця система забезпечує освіту за дуже скромну річну плату (від якої звичайно звільняють незаможних). Є також багато недержавних платних шкіл, частина яких належить релігійним громадам. Існують як елітні школи, що стягують велику плату за навчання, так і більш демократичні (наприклад, багато католицькіх) шкіл.

За станом на серпень 1996, в Австралії було зареєстровано 9,6 тис. шкіл, у тому числі 74% державних і 26% недержавних. Серед останніх нараховувалося 67% католицьких і 5% англіканських шкіл. Загальне число учнів у початкових і середніх школах перевищувало 3,1 млн., з них 71% у державних і 29% у недержавних школах.

По закінченні середньої школи є можливість одержати університетську чи професійну освіту. Є 35 державних університетів (з них деякі були перетворені в університети тільки наприкінці 1980-х років) і три приватних університети (теж відносно нових). Державні університети фінансуються федеральним урядом відповідно до визнаного наукового профілю.

Державні університети розділяють на три групи. До першої з них відносять університети, що були засновані давно і мають чітко виражену наукову орієнтацію: Сіднейський (заснований у 1850), Мельбурнський (1853), Аделаїдський (1874), Тасманійський (1890) у Хобарте, Квінслендський (1909) у Брісбені і Західно-Австралійський (1911) у Перті.

До другої групи відносяться університети, створені в післявоєнний період, що, крім могутньої наукової бази, приділяють велику увагу підготовці викладачів. Це Австралійський національний університет у Канберрі (заснований у 1946, з автономним Інститутом наукових досліджень); університет Нового Південного Уельсу в Сіднеї (1949), університет Нової Англії в Армідейлі (1954), університет Маккуорі в Сіднеї (1964), університети Монаш (1961) і Ла-Троб (1967) у Мельбурні, університет у Ньюкаслі (1965), університет Фліндерсу в Аделаїді (1966), університет Джеймса Кука в Таунсвіллі (1970), університет Гріффита в Брісбені (1975), університет Мердока в Перті (1975), університет у Вуллонгонзі (1975) і університет Дікіна в Джілонзі (1974).

Третя група охоплює університети, організовані в останні роки, деякі з них були перетворені з учительських коледжів, технологічних інститутів тощо. У дану групу входять у Новому Південному Уельсі - Сіднейський технологічний університет (одержав університетський статус у 1988), Західно-Сіднейський університет (1989), університет Південного Хреста (1994) і університет Чарльза Стерта (1989); у Вікторії - університет при Королівському Мельбурнському інституті технологій (1992), Баларатський університет (1994), Технологічний університет штату Вікторія (1990) і Суінбернський технологічний університет (1992); у Квінсленді - Квінслендський технологічний університет (1989), Западно-Квинслендский університет (1991) і Центрально-Квинслендский університет (1994); у Західній Австралії - університет Эдит Кауан (1985) і технологічний університет Кертін (1986); в Австралійській столичній території - Канберський університет (1990) і в Північній території - університет Північної території (1989). Також три приватних університета: університет Бонд (1987) у Голд-Кості (Квінсленд); Австралійський католицький університет (1991), розосереджений у семи кампусах у Східній Австралії, і університет Нотр-Дам (1989) у Західній Австралії.

З 1984 по 1988 студенти австралійських університетів не вносили плату за навчання. З 1989 була введена система платного вищого освіти, по якій студенти вносили плату за весь курс навчання (яка насправді покривала лише частину фактичних витрат). Цю суму можна було внести відразу чи по закінченні університету, сплачувати частинами з заробітної плати, коли вона перевищить 21 334 австрал. дол. у рік. За станом на 1999, розмір цієї плати становив 3409 австрал. дол. у рік за курси гуманітарних, суспільних і педагогічних наук, 4855 австрал. дол. у рік за курси технічних наук, комп'ютерної технології і підприємництва і 5482 австрал. долл. у рік за курси юриспруденції, медицини, стоматології і ветеринарії.

У 1996 в університетах Австралії навчалося 630 тис. чоловік, з них 72% (458 тис.) з метою одержання диплома бакалавра. Тривалість навчання коливається від трьох років для одержання ступеня бакалавра чи наук мистецтв до шести років для одержання диплома чи лікаря хірурга. Університети Мельбурнський, Квінслендський і Нової Англії надають заочну освіту по деяких спеціальностях. Ріст вартості навчання призвів до раціоналізації відбору абітурієнтів і високих конкурсів при надходженні в такі престижні університети, як Сіднейський, Мельбурнський і Австралійський національний.

Крім університетів, в Австралії існує розгалужена система професійної освіти. У штатах і територіях функціонують інститути, що надають технічну й другу освіту. Вони фінансуються федеральним урядом і приватними особами. У 1996 у цій системі навчалося 1,35 млн. студентів.

За станом на травень 1996, 42% австралійців у віці від 15 до 64 років (5 млн. чоловік) мали освіти вище за середнє, у т.ч. 1,5 млн. - по ступінь бакалавра і більш високі ступені.