Учень м\пін. перевершиш свого Вчителя, 'іільки і оді ( розпиток. По їхни навчали не ¦іількп абпратп лнаніїя-нідаппя, але іі практично корис-туватись ними .аіаіпшмп. 'Іому після кожного папу папчаппя ск'.'іад^'іпси снепіа іьпі ієни і м. /Іічіно після першого і;!їїіроб\ папн>і учепь.шаходптьу сооі сили продонж'^'иамі навчання, го і:ш ікиіе|п'аі ітея до свого ІЗчіпеля, якщо ж ні - то;іаб\гії;к нею віщу науку паніки. Коли ж учень відчуй і во<. прп.іпачен-іія мести свій м\' народові світло істини він уже собі не належить.

Ома1, як бачимо, навчання ви

ропільппм; ¦¦мус гонь символиуі

і .ігорі ш в огні, який ховпе прагненн

мудрий і було, як правило, доо- і крешеш пласпою рукою*. Іут по-и душі, яке або і1, або його нема, Не кожен -ідаісп «-.ііорі ти- рпіуальпо. І Іедаремію волхп попгредж\ч : <¦ І іе тп .ііе,рпіп,а д\ репь, яілпі до мене пріп'їпюв по паук\''. Вогонь іліступаі без-начальною духовною субстанції іо и обрядах ппевячеппя (іпщіацііі). які учені, маї ироі'пп трикратно, Катка про Оха [іо.іповідаі, пю після першого «спалювання" учень іісреіворіоі п.ся на яііце ¦ символ пі.іііанпя таемшипі тпарпипоі'о епіту, після др\того - па горіх символ рослинних чарів, а після третього ¦- па макоі;е терня символ роду му і мудрості як ідеалу. Іа-кою була етнічна праукраїиська школа ¦ система :)ііаиь і вихонапня.

,'Зміпп V вихонанпі почалися \\ 9Ь'8 року, коли княмь іїо.рк)дііми[і сп-доміпь забирав дігеіі до попосі порених шкіл, щоб навчати їх хрпсміяп-стну. Проповідь ііовііх мора/іьних законів, які не у.ігоджуналпся, а то п просто суперечили етнічному світогляду та ^ш і чаїному 1 Іраву, ни кли-кала серед ;яіатппх мужіп обурення, а серед простих .'нодеіі острах

Чужошр'я спрніімалп як духоїзну смерть. Адже >¦ снідомості тіроду міцно трималися етнічні знання про цінність Роду і Волю як духовний ідеал. Важко було повірити, що «раби божі» в наступних життях будуть мати Волю. Таким чином, руйнувався ьтсь цілісний світ, розпадалася вся світобудова народних цінностей та ідеалігз. Трагедія руського наро-ду була очевидною. Про це літопис оповідає так: <¦ І почав він ставити по городах церкви, і попів (настановляти), і людей на хрищення приводи-ти по всіх городах і селах. І, пославші! (мужів своїх), стан він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері ж дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони були вірою і. як померло-го, вони оплакували»". Багато століть руська душа буде борсатися між природними етнічними ідеалами і нав'язаними «вселюдськими».

За Ярослава Мудрого вже існували початкові школи, школи та учи-лища при монастирях (всього налічувалося близько чотирьохсот). До перших педагогічних праць християнського часу можна віднести «Поу-чепіе» Володимира Мономаха, яке він склав для своїх синів. Твір пере-сипаний цитатами із Біблії, яку Ярослав коментує і пояснює через призму свого власного розуміння. Хоча праця вже позначена хрис-тиянським впливом, у ній є безліч посилань на мудрість народу, народ-ну мораль: «Якщо ви при силі, хоч раз поклонітесь до землі, а коли вам етапе немічно — то тричі». «Убогих не забувайте, але, наскільки с змо-га, по силі годуйте і подавайте сироті, і ;н\ пдовшпо вступітесь самі, а не даваїііе сильним погубити людину. Ні правого, ні винного не вбивай-те», «Додержуйте клятви, щоб переступпшпи її, не погубити душі свосі», «Старих шануй, як отця, а молодих, як браті іі». «У домі своїм не лінуйтеся, а за всім /пініться», «Лжі бережися, і п'яипва, і блуду, бо в сьому душа погпбас і тіло», «Недужого одвідайте. за мерцем ідіте, тому що всі ми смертні есмо. І чоловіка не миніть, не ирпвітавшіі»:'.

Як бачимо, ці правила діти засвоювали пасам пере/і від батьків, в ро-дині; а в громадських стосунках молоді люди перевірялися на грома-дянську зрілість.

Традиції української стпопедагогікп розвивали іі козацькі січові школи. Хлопчики з дев'яти років приймалися у науку, де проходили не тільки навчання грамоти, але й військової виправи, музики, співу, пово-дження у громадському середовищі. Підростаючи, вони допомагали вчителям у роботі з молодшими учнями, підтримували дисципліну. Старші школярі також заробляли гроші на утримання школи читанням молитов за померлих чи вбитих козаків, продажем ладану чи свічок, но-ворічними привітаннями тощо. В учнівському колективі було самовря-дування за зразком козацького: самі учні обирали собі отамана. Після шкільних занять відбувалися ігри та забави, спрямовані па фізичне за гар'іупаппя молодих к<і:ї:іічін. ;і для гпфіпіїх - військові вправи та зма-гання, Значна увага приділялася національним звичаям та обрядам.

Ковапька педагогіка грунтувалася на ідеях національної свободи, людської гідності, почутті господаря епосі' землі.

Традиції україпсіікої е'іпопедагопкп творчо розвинув впдатшп'і філософ Григорій Сковорода. Він гостро засуджував відірвану під прак-тіріпого житія сппему виховання, яка іпіорунача природу дитини, пригнічувала її пііі людські нахилі! іі прагнення. У той час деякі