Давнім українським .и;іімін м вважалося і,'уміпстію, яке іі досі і тра-дпнііінпм у багатьох україппіїліх сім'ях. Це цікаве яііпіпє - сікісрідпміі і ромадс!)КИІІ оооїі'иапк допомакп м паї ькам у виховай ні ді'іеіі. Досмті. час-'іо паї і>кп монопарод/кецоі дпгніпі опирали по кілька мар кумів. Встаппв-.їкніалаеі. іі рармя: г гаріїїі куми, молоди і і, і фі і куми, по-мріМчУмп. >' гуцул і і! інодІ.іапрошувалп по 20 пар кум і іі. яких рікіїїоді/ія/інвасіарпммістнпм. Які мстиш ціічіо аміічаю? І)!!ажа(ться, що, чим оі/іііміе к'умін, чим багатші1 крпжмо (подарунки ди піні), аппиілі.пкі пірогідмісті., шо дітша житиме.

Як бачимо, українська народна педагогіка іі іінііі користується тра-еіпічппмп нормами і .іра.-ікамп іпіхоиапия діієіі.

ДИТЯЧИЙ ФОПЬКЛОР ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ЕТМОПЕДАГОПКИ

Дитячпіі фо/іьк/юр [іасті/ПіКТі рі.ііюманітпиіі, ирппііа.'п.іппі і оагато-¦/капровпіі, іци погреиуг окремої ри.іминп. І Іе колискові, яаопв.іипгл, і^юаі пісні, Орам'їшлки. літаки, іісоіі.їши. ;>,тсшчкк, иріиюшОкп, скоромовки. калки, .иі/гкікк іі .шаріп'иииіп пісні. /\ для немовлят "іа дітеіі до трьох років колискові пісні іі міиивлинки нмкопукп и дорое/іі11.

Ки/іпсапмя дії гпип мас- пад:інпчаі'пю на;к/шке значення іі перші ро-ки її виховання. !\и/піска і: уїсраїмськііі рпдипі мала символічне значен-ня, її не їй і кидали навіть тоді, ко. ні іі хаті не пу/ю дітеіі, І Іаіі частіше ко-ліісіл1 виносили на іоріїшс. топ не перевівся рід. Колиски рооп/щ ;іі ¦¦співучого дгрепа- к/іена. ясена, ка/інни, щоо діти бу.'іп співучими, дужими "іа іфод/інвпми. М на[)оді лдавна помічено, що материнська піспи над колискою маї не.чпку магічну сп/іу: вона аапюкоюг, дає по;ш-т м кіп емоції, опері гаг віл хвороб, нещасть та страху.

Колискових пісень співали народжепяткам та немовлятам із пер-ших днііі їхньої появи на світ. Колискові пісні призначені тільки для одного слухача — дитини і виконуються одним співаком — матір'ю (іноді бабусею чи іншою близькою людиною)^.

Як правила дитина після народження була біля матері два дні, а на третііі відбувалося ритуальне вкладання у колиску. Найдавнішим зви-чаєм було прийнято першого вкладати в колиску кота (як і першого впускати в попу хату). Вважалося, що кіт може наділяти дитину спокій-ною вдачею, приносити солодкий соп. Кота колисали в колисці, при-мовляючи: «Як па кота муркота — на дитину дрімота». Потім кота ви-пускали, а дитину клади в колиску іі співали колискову.

Назва колискова пісня пс с народною, - це фольклористичний тер-мін. У народі ж існують різні назві! цих пісень: співати кота, співати люлі, співанні при колисці тощо.

Кіт -- однії із паппопулярніших персонажів колискових пісень, який с і м'якеньким другом і вредним розбишакою, що заважає спа-ти: «Оїї ти, ките, не гуди, спить дитина, не буди» або «Цить, дитино, цить, не плач, принесе киця калач. Вже недалечко на мостику, несе калач на хвостику».

Приспівом до багатьох колискових г протяжне «А-а, а-а-а» або «люлі-люлі, люлі-люлечки». У ранньому віці немовля ще не розуміє слів пісні, але вже розум і с. лагідну мамину мову, її ніжність, відчуває тепло й рідність. Із двох-трьох років дитина вже чудово усвідомлює, про що співається хоча б у такій пісні:

А ти, котик сірий.

Не ходи по сінях.

А ти, білуватий,

Не ходи по хаті.

Не буди дитяти.

А ти, котик рудько,

Та витопи грубку.

А ти, котик чорніш,

Та сідай у човник,

Лови рибки повен,

Щоб і няньці н мамці.

І бабусі старенькій,

І дитинці маленькій. А-а-а.

Крім того, дитина знайомиться із новими поняттями (рибка, чов-ник), а також дізнається про забарвлення котів.

V колисанках Сопка і , ірімш м:

лі .іиЧ-ри ані і і.оі ііаіілаїііііііп пора.ііі Ііогін гну —

Ходи і і. Сопко мо долині, Млі и кличе до ди гшіп:

()І! ( 'оіІОЧКІ/, СОКОЛОЧКА'. ІДИ ДО !МС \і КОЛИСОЧКА': ІДИ ДО 11,К1 И К"()-'!! [СОЧ [,:_\,

1 Ірмпіп мащу ди і пмочіл'!

Лої і:

Оїі ходігп, Сон ко. ю і!Ік-!)П.

,\ ;'(і>імшпіі кодо м.'цііа, іпаі ти я Сон Ді'/мпіни: Л де будем ночувати? Де хатонька теплесенька, с дії і ппа малесенька, їм ми пудсм мочуваї її, ігінночкх1 кч).икат и.

...І Іадетіли гулі. Плі! па колінці Р. червонім нампп і. Стали думать і гада'і ь. Чим дитинку дарувать: Чи Сопками, чи ,'ірімкамп. Чи красними ягідками!

1 Іодаруіімо Соіік/і-/іі)імкі/. Сппкії'/Ірімкц а колисоньки, А Росто!п,кп у копчиіькчі, Доориіі ро.іум у го.'юіііші.кіі...1'

І'о.чііііиаючіїми дитяче мислення н українськії! етпопедагогціі і- чима-ло шчтушок, млоандяїюк, псоіїлнць. і Іаіпіоіііпрепііиі ;і них нідомі псім *¦Сороіміліоропа па припічку сиділа.,.^, *.;ііічоіпікіі-ладусі'>, <'Куіі, куй чооіїок* ¦іоіію. І» гакпх.іаоаіілянках панкрапіс-роаііШіаі-тьея пам'ять липі-пи. її моіілспня, логіка мпсле-ппя, ніі|ю6-[И(.тьгя ролумішія паїіколшіпн.о-го сипу. Коли дігпша іі:і;гіс,її.іаічіокпіпіоіь і ііені.ільпіімн прпмонка.ми:

Цить, ік? плач, Я спечу тобі калач, Л4слом помажу, Тобі покажу, А сам ;Гїм.

Якщо дитина ще не розуміє іронії, насмішки над плаксою, то їй про-казують цю ж примовку, але з іншим кіпцем: «Медом помажу, усім по-кажу, а тобі дам». Пестушки та забавдянкп переважно промовляються речитативом, іноді співаються.

Цікавим жанром у дитячому фольклорі є так звані небилиці, або нісенітниці. Дітям трьох-чотирьох років уже зрозумілий їхній пара-доксальніш зміст, що викликає здоровіш сміх і жарій:

Півень задавив коня — Нічим їхать до млина.

А бабині коноплі На печі попріли, А дідові постоли

На льолу згоріли.

У дитячому фольклорі також дуже поширені «безкінечні пісень-ки», які можна співати, доки не набридне:

Був собі журавель та журавочка, Наносили сіння повні ясельця. Наша пісня гарна іі нова, Починаймо її знову: Був собі журавель...

Дитячі фольклорні твори складалися як дорослими, так і самими дітьми. Переважна більшість із них — це, на