думку багатьох дослід-ників, творчість самих дітей (особливо середнього і старшого віку). Ді-ти дуже часто перероблюють і переосмислюють пісні дорослих, вклада-ючи в них зрозумілий для них самих зміст.
Дуже поширеним жанром дитячого фольклору с лічилки, якими діти користуються, коли грають у піжмурки: «Раз, два, три, чотири, п ять, вийшов зайчик погулять...», «Ходить бусол по болоту», «Котилася торба» та ін.
Лічилки є залишком давнього ворожіння про те, кому випаде жере-бок. Такий випадок долі не міг сприйматися як несправедливість, адже так судилося долею. Іноді в лічилках діти вживають замінники числівників — вигадані слова: «Момо, двоно, тропо, чатер, натер, шістер, містер, шутка, путка, чах». Такни прийом Мирослав Слсльмахович та-Отже, педагоги мають не враховувати. Що може дати християнство для виховання особистості, якщо воно побудоване на вихідних засадах загальної гріховності людства, на культах страждання, відчуження від світу, ідеях аскетизму і релігійних обмежень для всіх народів, але «бо-гообраності» одного етносу - «сипів Ізраїлю»?"'
Проповідь християнства у школах та інших дитячих організаціях, зок-рема козацьких, виглядає наївно паніть для сучасної дитини. Якось автору довелося почути в тролеіібусі розмову двох школярів про свято Мпколая в школі: «Сказали, що прпііде українським Дід Мороз, а привели якогось попа»,-Мабуть, з легкої руки Д. Яворшщького, загальноіюшнрсіюю стала думка про суцільну християнізацію українського козацтва1'. Однак с деякі факти, що свідчать про давні моральпо-звпчаеш козацькі норми, світо-глядні засади, які походять із язичницької прадавнини. І Іаприклад, харак-терництво -¦ цс, поза всяким сумнівом, суто язичницьке явище. Проте за умов суцільної християнізації народу, козакп-характерпикп приховували своє віросповідання, називаючись «християнами» про людське око. Неда-ремно, в одпііі із легенд про кошового отамана Сірка наявний мотив сумніву в його хрпетпянськості, на то Сірко відповідав: «Ти не біііся, що я неправославппн християнин...»" В інших легендах с: мотив перевтілення Сірка в хорта та про різні чари і відання, бо він завжди знав, коли буде по-рожнії напад. Хто серйозно досліджу пав, якої» була релігія козаків? Хіба поклоніння І Іокрові є християнським, якщо витоки культу Богпні-Матері, покровительки війська знаходимо у Ве.'іесовіи Книзі в образі Матері-Сла-ви, а ще давніше -- н образі Великої Богині скіфів, якій поклонялися воїни! Коли наші вчепніедагогп дадуть відповідь па всі ці питання, тоді кожен українським вчитель нарешті зрозуміє, що християнство - це лише зовнішнє ідеологічне прикриття, яким змушене було прикриватися справжнє духовне обличчя козацького лицаря, характерника, патріота.
У деяких школах України створюються різні козацькі групи для патріотичного виховання молоді. Як же штучно виглядає посвячення в «козачата», яке проводить християнський піп. а слова присяги рясні-ють іменами єврейських «святих». Ось фрагмент козацького свята в одпііі із київських шкіл. Учні інсценізували прийом до Січі кожного, хто входин до залп; «козацька варта» запитувала:—
На якій землі ти живеш?
- На українській, — звучала відповідь.
—
Я кою мовою ти говориш?
—
Українською.
-
Які пісні ти співаєш?
-
Українські.
—
Якої ти віри? ¦ . ¦ * і
—
Грецької.
На жаль, загал нашого українського суспільства не хоче помічати цього протиріччя. Педагогічне товариство ім. Г. Ващепка нині реанімує ідею «християнізації нашого народу і, зокрема християнського вихо-вання молоді». У нас уже були різні системи виховання: капіталістич-на, радянська, вона ж комуністична, або марксистсько-ленінська. А те-пер силуються створити християнську. Не слід вузькоконфесіііні інте-реси поширювати на офіційну освіту. Пам'ятаймо про те, що тільки етнічна духовна культура (як природна даність свого власного народу) може стати основою виховання національно свідомого громадянина України і саме вона має найбільше прав бути загальнонародною. Сьо-годні це розуміє все більше свідомих українців. Слід шукати шляхи до національної єдності, а не загострювати міжконфесійну ворожнечу, яку сьогодні наочно демонструють християнські церкви.
Роль етнічної релігії у вихованні нового покоління досить довго недооцінювалась, але нині багато людей уже починає розуміти, що са-ме етнічна релігія виконує такі функції;—
формує менталітет етносу через міфологію, фольклор, обря-
довість, культи;
—
відображає основні історичні етапи становлення етносу через ро-
дові та історичні легенди, перекази, думи, пісні;
—
консолідує етнос навколо національної (етнічної) ідеї та навколо
власної держави; '
—
створює власні морально-етичні і культурні цінності;
—
регулює відносини етносу з довкіллям і сусідніми етносами
(народами, державами);
—
зміцнює самосвідомість нації як спільноти своїх людей зі
спільною територією, мовою, звичаями, релігією;
—
виробляє здатність до самозбереження нації, оберігає від розчи-
нення в космополітичному середовищі.
Українські культи, що формують екологічне мислення, такі: Землі-Матері, Живої Води (Дани), Воппо-Сварожпча, Предків, Дерева, лісу, хліба, Українські таїнства і обряди: творення Роду, смерті й безсмертя, священної пожертви, посвяти, освячення зброї, благословення, очи-щення землею, водою, вітром і вогнем, освячення шлюбу, наречення ди-тини, обряди Кола Сварожого (українського календаря) — ось ті цінності, які наш народ переховував віками.
Моральні норми україпця-рідновіра — це норми нового українсько-го суспільства:
—
екологічне стан/] еш і я до природи її довкілля;
—
національна гордість;
—
людська гідність;
—
засудження рабства іі зверхності;
—
працьовитість і дбайливе ставлення до матеріальних цінностей;
—
засудження чужоїкжлопства (поклоніння чужим богам, спілку-
вання чужою мовою, дотримання чужих сшичаїїз);
—
між людиною і Богом мають бути ішаюшдпоешш довіри, а не
страху: Бог -- батько, отже ми не «раби божі», а Дажбожі сини іі онуки.
Вчімося мислити, "вчімося поборювати :заскоруз.ті консервативні ідеї, долати шкідливі глею а чістпчні стереотипи мислення, які гальму-ють розвиток нашої Української Держави.
СКЛАДНИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ВИХОВАННЯ
Насамкінець, слід зазначити про необхідність вироблення кон-кретної цілісної системи національного виховання української мо-лоді, включаючи такі дисципліни, проблеми та звичаї народу:
1.
Рідна мона.
2.
Родовід свої ї сім'ї.
3.
Етногенез своєї нації.
4.
Етнографія та антропологія своої нації.
5.
РІдна історія.
6.
Природознавство рідного краю (регіону).
7.
Українська міфологія.
8.
Український фольклор.
9.
Український пародійні танець,
10. І