Реферат

Психо-педагогічна характеристика дітей

Молодшого шкільного віку

ПЛАН

1. Анатомо-фізіологічні особливості віку.

а) Ріст і вага

б) Мозок і нервова система

в) Кістки

г) М'язи і жирова тканина

2. Особливості навчальної діяльності

3.Розвиток пізнавальних процесів.

а) Розвиток мислення

б) Розвиток уваги.

в) Розвиток уяви.

4. Вплив навчання на розвиток особистості .

5.Розвиток емоційної сфери в молодшому шкільному віці.

6. Надмірна активність школярів.

7. Гумор і емоційний розвиток.

8.Особливості міжособистісної взаємодії молодшого школяра з дорослими.

9. Дружба школярів.

ПСИХО-ПЕДАГОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДІТЕЙ

МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1. Анатомо-фізіологічні особливості віку.

а) Ріст і вага . У віці від 6 до 12 років більшість дітей додає в росту по 5-7 див у рік. Середній ріст

6-ти літніх дітей складає лише 1.22 м, до підліткового віку він збільшується до 1.52 м.

Звичайно в 6 років дівчинки трохи нижче хлопчиків, доганяючи них до 9-ти років і небагато обганяючи до 10-ти.

Вага в цьому віці збільшується в середньому на 2-2.7кг у рік. За період від 6 до 12 років вага тіла подвоюється, збільшується приблизно від 18 до 36 кг.

б) Мозок і нервова система. У цьому віці відзначається найбільше збільшення мозку - від 90% ваги мозку дорослої людини в 5 років і до 95% у 10 років. Продовжується удосконалювання нервової системи. Розвиваються нові зв'язки між нервовими клітками, підсилюється спеціалізація півкуль головного мозку. ДО 7-8 років нервова тканина, що з'єднує півкулі, стає більш зробленої і забезпечує їхню кращу взаємодію. Ці зміни нервової системи закладають основу для наступного етапу розумового розвитку дитини .

в) Кістки . Ріст кіст особливо помітний . Це стосується, у першу чергу, лицьових , а також довгих кіст рук і ніг.

Однак, у кістковій системі дітей як і раніше менше неорганічних з'єднань , більше води і білковоподібних речовин, чим у кістах дорослих. Дитячі кісти вимагають кращого кровопостачання, зв'язування закріплені менш міцно, а в місцях їхніх з'єднань більше простору , чим у дорослих, тому зростаюча дитина більш гнучка й у той же час більш чуттєвий до тиску і розтягання м'язів, має меншу опірність кістковим інфекціям, чим дорослий .

г) М'язи і жирова тканина.

До зміни раціону харчування в початкових класах жирова тканина в дітей звичайно не міняється . Однак зі зміною їжі відбувається поступове наростання маси і сили м'язів.

Незважаючи на те, що м'яза в середньому дитячому віці стають більш сильної і міцними, все-таки в дитини вони функціонують не так, як у дорослого. Незручність, некоординованість рухів , нездатність довго сидіти спокійно і швидка стомлюваність характерні для дітей з незрілої , недостатньо розвитий м'язовою тканиною. У міру того, як м'язи наливаються силою, діти випробують усе велику потребу в русі , фізичній активності.

2. Особливості навчальної діяльності.

Навчальна діяльність дитини розвивається так само поступово, через досвід входження в неї , як і всі попередні діяльності (маніпуляційна, предметна, ігрова).

Навчальна діяльність являє собою діяльність, спрямовану на самого учня. Дитина учиться не тільки знанням, але і тому , як засвоєння цих знань.

Навчальна діяльність, як і всяка діяльність, має свій предмет - це людин. У випадку обговорення навчальна діяльність молодшого школяра - дитина. Учачи способам листа , рахунка , читання і т.д., дитина орієнтує себе на самозміну - він опановує необхідній, властивій навколишній його культурі способами службових і розумових дій. Рефлексуючи, він порівнює себе колишнього і себе нинішнього . Власна зміна простежується і виявляється на рівні досягнень.

Саме істотне в навчальній діяльності - це рефлексія на самого себе, відстеження нових досягнень і змін, що происшли.

"Не вмію-вмію", "Не міг - можу", "Був - став", - ключові оцінки результату заглибленої рефлексії своїх досягнень і змін. Дуже важливо, щоб дитина стала для самого себе одночасно предметом зміни і суб'єктом, що здійснює цю зміну самого себе. Якщо дитина одержує задоволення від рефлексії на своє сходження до більш зроблених способів навчальної діяльності, саморозвиткові, то це значить, що він психологічно занурений у навчальну діяльність.

З приходом дитини в школу змінюється соціальна ситуація, але внутрішньо, психологічно дитина залишається ще в дошкільному дитинстві. Основними видами діяльності для дитини продовжують залишатися гра, малювання, конструювання. Навчальної діяльності ще має бути розвитися.

Довільне керування діями, яких необхідно в навчальній діяльності, дотримання правил можливо спочатку , коли дитині ясні близькі цілі і коли він знає, що час його зусиль обмежено малим числом завдань. Тривала напруга довільної уваги до навчальних дій утрудняє і стомлює дитини.

Довільне керування діями, яких необхідно в навчальній діяльності, дотримання правил можливо спочатку , коли дитині ясні близькі цілі і коли він знає, що час його зусиль обмежено малим числом завдань. Тривала напруга довільної уваги до навчальних дій утрудняє і стомлює дитини. На практиці обоє ці варіанта є типовими: число дітей, готових до навчання, і число дітей, для яких навчання в заданих умовах виявляється непосильним , досить велико.

Спроби пристосувати дітей до навчальної діяльності через гру, ігрові форми, вносячи в заняття елементи сюжетних або дидактичних ігор, себе не виправдують. Таке "навчання" привабливо для дітей, але воно не сприяє переходові до власне навчальної діяльності, не формує в них відповідального відношення до виконання навчальних завдань, не розвиває довільних видів керування діями.

В умовах навчальної діяльності дитини варто підводити до розуміння того, що це зовсім інша діяльність, чим гра, і вона пред'являє до нього дійсні , серйозні вимоги, щоб він навчився реально змінювати