КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Використання українського народного фольклору у формуванні молодших школярів уявлень про природу

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………....…3

Розділ 1. Теоретичні основи формування у молодших школярів уявлень про природу шляхом використання народного фольклору……………………….…6

1.1 Формування уявлень у школярів про предмети і явища природи………………6

1.2 Українські звичаї і традиції як засіб формування уявлень про природу у дітей молодшого шкільного віку…………………………………………………………...10

Розділ 2. Методика формування уявлень про природу у молодших школярів у процесі використання народного фольклору………………………………….18

2.1 Організація та зміст експериментального дослідження………………………..18

2.2 Ефективність експериментального дослідження……………………………….33

Висновок………………………………………………………………………………38

Список використаної літератури………………………………………………….41

Додатки………………………………………………………………………………..44

Вступ

Природа – джерело життєдіяльності людини. Природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, і вона повинна виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи.

Однак протягом тривалого часу відбувається руйнування життєтворчих основ, що загрожує знищенням не тільки людини, але і всього живого на землі.

Проблема взаємовідношення людини і природи була предметом вивчення багатьох мислителів різних областей наукового знання минулого і сучасності. Ще в XVII столітті. Природа розвивається за певними законами, а людина – це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи. К.Д. Ушинський зазначав, що пізнання об’єктивного світу неможливе без пізнання екологічних зв’язків, реально існуючих в ньому. Їх вивчення треба розглядати як необхідну умову формування у школярів основ світогляду [33].

Разом з тим вивчення зв’язків у природі виконує важливу роль в розвитку у дітей логічного мислення, пам’яті, уяви. Ушинський помітив, що логіка природи – найдоступніша і найкорисніша для учнів [33, c.245]. А логіка природи, як нам відомо, полягає у взаємозв’язку, взаємодії компонентів, які її утворюють. Вивчення ж існуючих в навколишньому світі зв’язків служить однією з основних ланок формування екологічної культури школярів, необхідною умовою становлення відповідального відношення до природи. К.Д. Ушинський закликав розширювати спілкування дитини з природою і дивувався: «Дивно, що виховний вплив природи... так не достатньо оцінено в педагогіці» [33, c.246].

Ідеї педагогів минулого про виховну цінність природи знайшли своє віддзеркалення в діяльності вітчизняних методистів у області природознавства О.Я. Герда, О.І. Бекетова, К.О. Тімірязева, Д.М. Кайгородова і багатьох інших.

Проблеми формування уявлень про природу у молодших школярів в процесі використання народних природознавчих традицій досліджували класики педагогічної думки (В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський та ін.), сучасні педагоги (В.П. Горощенко, Н.С. Жесткова, Л.І. Іщенко, А.І. Кузьмінський, Н. Є. Мойсеюк, М.М. Фіцула та ін.), методисти (Н.П. Байбара, О.А. Біда, О.М. Варакута, О.Л. Іванова, С.К. Іващенко, С.С. Клименко, Н.С. Коваль, І.М. Коренева, О.З. Плахотип, Н.О. Пустовіт, О.Н. Химинець та ін.), вчителі-практики (Г.М. Бондаренко, О.А. Гавриленко, Ю.І. Рева, Л.К. Різник, Л.М. Руденко, А.О. Степанюк, О.І. Ткаченко, Н.В. Хлонь, З.А. Шевців та ін).

Проте аналіз вищенаведених праць показав, що проблема екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку в них розкрита неповно, фрагментарно або в контексті загального екологічного розвитку особистості. Тому необхідність удосконалення процесу екологічного виховання на уроках у початкових класах у процесі використання народних звичаїв і традицій зумовило актуальність проблеми й вибір теми дипломного дослідження.

Об’єкт дослідження – формування уявлень про природу у молодших школярів в процесі навчально-виховної діяльності.

Предмет дослідження – використання народних звичаїв і традицій як засобу формування уявлень про природу в учнів молодшого шкільного віку.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості методики формування уявлень про природу у молодших школярів на основі використання народних звичаїв і традицій у процесі навчальної діяльності.

Гіпотеза дослідження: якщо в процесі навчальної діяльності забезпечити практичне використання народних звичаїв і традицій, то показники формування уявлень про природу в учнів початкових класів підвищаться.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначені завдання дослідження:

1. Розкрити сутність формування уявлень у школярів про предмети і явища природи в учнів.

2. Розкрити шляхи формування уявлень про природу учнів молодшого шкільного віку на основі використання народних звичаїв і традицій.

3. Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу екологічного виховання молодших школярів.

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи дослідження – теоретичні (аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація й узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду з проблем екологічного виховання учнів) та емпіричні (педагогічне спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, аналіз результатів експерименту).

Практична значущість дослідження полягає у розкритті системи роботи вчителя початкових класів щодо оптимізації процесу формування уявлень про природу в учнів засобами народних звичаїв і традицій.

Розділ 1. Теоретичні основи формування у молодших школярів уявлень про природу шляхом використання народного фольклору

1.1 Формування уявлень у школярів про предмети і явища природи

При формуванні природничих понять порівняння найчастіше виступає у формі протиставлення. Для ознайомлювання з предметами і явищами природи широко використовується порівняння у формі зіставлення.

Порівняння нерозривно пов'язане з іншою розумовою діяльністю – абстрагуванням. Навчити дітей абстрагувати – означає виробити в них уміння бачити загальні істотні ознаки певних предметів.

Процес навчання потребує систематичного поєднання абстрагування і конкретизації, тобто переходів від абстрактного, загального до конкретного, поодинокого [6, c. 201]. Так, до конкретизації належать розпізнавання на малюнках або під час екскурсій певних форм поверхні, визначення лінії горизонту, певних видів тварин тощо. Молодші школярі часто зустрічаються з труднощами в конкретизації певних природничих понять, наприклад, рослини вони відносять до неживої природи, комах не вважають тваринами. Це пояснюється