Експериментальне дослідження проводилося на базі 3-х класів ЗОШ №10 м.Івано-Франківська.

Формуючим експериментом було охоплено 23 учні експериментального класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 24 учнів контрольного класу, які працювали за традиційною методикою навчання.

Плануючи процес екологічного виховання на уроках "Я і Україна. Я і природа", ми враховували необхідність наступних дій:

· визначення місця і функцій процесу екологічного виховання у структурі уроку;

· передбачення методичних та практичних труднощів, які можуть виникнути під час роботи;

· визначення змісту, обсягу та форми екологічно спрямованих завдань;

· планування процесу екологічного виховання через подачу навчальних завдань екологічного спрямування невеликими, логічно завершеними частинами;

· підбір наочного дидактичного матеріалу (гербаріїв, колекцій, роздаткових та інструктивних карток), таблиць, схем, слайдів тощо;

· обґрунтування раціональних способів перевірки навчальних завдань.

Характеризуючи результати зрізу знань учнів, ми визначили такі критерії оцінювання рівнів засвоєння знань молодшими школярами:

а)"високий рівень"

· учень глибоко, ґрунтовно, послідовно розкриває зміст завдань, розуміє на доступному рівні основні поняття, знає традиції народного календаря і пов’язує їх із своїми спостереженнями;

· висловлені твердження на теми екології ілюструє прикладами з власних спостережень;

· без допомоги вчителя аналізує, порівнює, застосовує на практиці набуті знання з народних екологічних традицій;

· легко робить необхідні висновки про необхідність і доцільність охорони природи засобами народних природоохоронних традицій;

· відповіді чіткі, логічно завершені, носять творчий характер.

б)"достатній рівень"

Відповідь в основному задовольняє вимоги "високого рівня", але учень:

· при викладі матеріалу з проблем екологічних традицій припускається незначних помилок;

· йому важко ілюструвати відповідь прикладами з власного досвіду;

· переважає інколи поверхнева обізнаність у сфері екологічної діяльності, нерозуміння суті традиції;

· робить неповні узагальнення та висновки.

в)"низький рівень"

· знання навчального матеріалу поверхневі, формальні;

· учневі важко самостійно підтвердити відповідь прикладами з життя;

· відповідь непослідовна, фрагментарна, неточна;

· неспроможність самостійно дати відповідь на запитання.

Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що рівень знань учнів контрольного та експериментального класів на початку дослідження відповідає достатньому рівню навченості, відповідно 50 та 51% від загальної кількості (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Рівень засвоєння учнями екологічних знань під час використання народних звичаїв і традицій наприкінці експерименту (у %)

Класи | Високий рівень | Достатній рівень | Низький рівень

Е | 35 | 52 | 13

К | 13 | 58 | 29

Аналіз результатів формуючого експерименту показав, що рівень знань учнів експериментального класу наприкінці дослідження відповідає високому рівню навченості, а контрольного - середньому і лише незначно підвищився - відповідно 84 та 57% від загальної кількості (рис.2.1).

Рисунок 2.1. Рівні засвоєння учнями екологічних знань під час використання народних звичаїв і традицій наприкінці експерименту

У таблиці наведені результати виконання учнями 3-х класів (експериментального і контрольного) навчально-пізнавальних завдань екологічного спрямування на формуючому етапі експерименту. Дані таблиці свідчать про те, що в учнів експериментального класу вищий рівень екологічної культури, ніж в учнів контрольного класу. 35% і 52% учнів експериментального класу виконали завдання відповідно на високому і достатньому рівнях, що на 22% більше і на 6% менше, ніж у контрольному класі. Проте в експериментальному класі спостерігається закономірність: учні з достатнього рівня знань наприкінці експериментального дослідження перейшли на високий рівень, а з низького - у середній. В контрольному класі відчутних зрушень не відбулося.

Таким чином, результати експериментального дослідження підтвердили правильність гіпотези нашого дослідження та довели ефективність запропонованої методики екологічного виховання учнів початкових класів у процесі навчальної діяльності.

Отже, надзвичайно багаті можливості для формування ціннісних орієнтацій дітей криються в народних традиціях спілкування з природою:

· естетична цінність природи, її середовища, кольорів, звуків;

· задоволення від пізнання законів її життя, що розвиває уявлення про пізнавальну цінність природи;

· сприятливий вплив природи на організм людини, що формує гігієнічну цінність природи;

· практична цінність природи як джерела речовин і енергії рослин дня організмів.

Організоване таким чином формування та уявлень про природу в цілому набуває спрямованості на забезпечення умов інтелектуального і духовного розвитку особистості дитини, її творчої самореалізації та набуття нею екологічної свідомості та екологічної культури.

Висновок

Отже, уявлення – це не тільки образи предметів, які ми колись сприймали. Можна мати уявлення і про такі предмети, яких ми ніколи не бачили. Вони створюються на основі осмислення ряду уявлень про навколишні предмети або явища.

Структуру уявлень про природу складають знання, почуття, відношення, поведінка. Важливу роль відіграють знання про природні закономірності, взаємодію людства та природи.

Виявлено, що формування уявлень про природу у дітей займає одне із вагомих місць серед засобів виховання повноцінної особистості. Системна діяльність в галузі охорони природи своїм змістом забезпечує педагогічну цілісність процесу екологічного виховання. Така робота є дієвим моментом комплексного впливу на учнів, забезпечуючи поєднання пошукової активності школярів з громадсько-корисною діяльністю, всебічне осмислення змісту і навчально-виховної віддачі планованої роботи та високий рівень позитивного емоційного насичення процесу реалізації учнями мети і завдань екологічного руху. При цьому, пізнавальний пошуковий інтерес виступає як рушійна сила духовного розвитку школяра, стимулює його активність у навчальній, трудовій і громадській роботі.

В результаті проведеного теоретичного аналізу виявлено функції екологічного виховання засобами народних природознавчих традицій, а саме: теоретико-методологічна, що зумовлює наявність фундаментальних основ, з позицій яких дається