лягали спати. Такі найістотніші правила розумової праці, які слід знати школярам і яких вони повинні дотримуватися у процесі домашньої навчальної роботи.
Слід згадати і основні помилки учнів в організації самостійної праці такі:—
бажання механічно запам’ятовувати матеріал, який потребує осмислення. Деякі учні вважають завдання виконаним, якщо вони здатні відтворити якісь відомості або формально виконати якісь вправи. Щоб цьому запобігти треба давати учням запитання, завдання виділити головні думки, обґрунтувати принципи дій та ін.;—
засвоєння теоретичного матеріалу без наведення прикладів, без виконання вправ на його застосування. Це призводить до відриву слова від образу та дії, тобто до однобічного засвоєння знань. Бажано, щоб учень сам складав для себе невелике практичне завдання і виконував його, знаходив приклади застосування теоретичних положень;—
нечітке уявлення учнем потрібного результату виконання домашнього завдання, наприклад, якщо треба вивчити параграф підручника, то це завдання не обмежується відтворенням матеріалу, як гадає учень, а вимагає його глибокого осмислення;—
нераціональне планування учнем часу на виконанння домашніх завдань. Досвід свідчить, що для міцного засвоєння краще виконувати завдання вдень після уроку.
Побудувати процес домашньої роботи учню допоможе наведена нижче пам’ятка, в якій подається послідовність дій від прийняття мети до її здійснення (додаток А).
Четвертою важливою умовою є систематичність перевірки виконання домашньої роботи. Домашнє завдання повинно бути в тій чи іншій формі перевірено вчителем. Регулярність перевірки необхідна, щоб добитися систематичного виконання завдань кожним учнем. Це одна із умов, у нашому випадку четверта, яка забезпечує успішну навчальну діяльність школяра. Якщо завдання не перевірятимуться, багато учнів перестане виконувати їх, що призведе до відставання у навчанні. Тому перед учителем постає складне завдання — охопити тією чи іншою формою перевірки по можливості всіх учнів.
Перевірка домашнього завдання має виявити якість знань учнів. Цьому вона і повинна бути підпорядкована. При опитуванні учня контроль знань буде безпосереднім. Під час перевірки поданих школярами робіт — опосередкованим. На основі виконаної роботи не завжди можна судити про рівень засвоєння учнем знань, ступінь самостійності у процесі виконання домашнього завдання, здатність пояснити принцип чи спосіб його розв’язання. Тому важливою є безпосередня перевірка вміння учня виконувати потрібні дії.
Важливо також розрізняти перевірку процесу виконання завдання та його результатів. При одному і тому ж результаті процеси роботи учня можуть значно відрізнятися — за раціональністю вибраного ним шляху, за часом, що затрачається, за використаним прийомам інтелектуальної діяльності, за структурою процесу роботи.
Процес діяльності учня вдома прихований від учителя: він не може спостерігати, як працюють його учні. Незважаючи на це, він повинен допомогти школярам саме у вдосконаленні процесу роботи, а не тільки у поліпшенні її результату, усуненні допущених помилок. Для цього у вчителя є кілька шляхів. При перевірці домашніх завдань треба ставити учням запитання, наприклад: “Якими методами користувався при виконанні завдання?”, “Які виникали труднощі?”, “Розкажи, як ти виконував завдання?” і т.ін. Відомості про це дають змогу скерувати наступну діяльність. Їх можна одержати із чорнових записів учня у робочому зошиті. Доцільним є також ведення обліку домашніх завдань у спеціальних зошитах.
Таким чином, контроль за виконанням домашніх завдань повинен бути систематичним, індивідуальним, масовим, навчаючи, коректуючим. Такий контроль є компонентом керівництва з боку вчителя процесом виконання домашньої роботи учнем.
Важливою, п’ятою, дидактичною умовою успішності виконання домашніх завдань є забезпечення інформованості батьків щодо організації домашньої роботи.
Успішне виконання домашніх завдань багато в чому залежить від взаємозв’язку між вчителем і батьками. Відсутність контакту, єдиних вимог школи і родини болюче позначається на школярах. Ми зупинимося на батьківських зборах з таких питаннях: як допомагати учням у навчанні, якою мірою і чи всім дітям потрібна допомога? Чи не краще, щоб вони з перших уроків ставали самостійними? Як перевіряти домашнє завдання?
Дуже важливо переконати батьків, що нічого не варто робити за дитину. Розв’язувати задачі, приклади, збирати портфель до школи, малювати, виготовляти аплікації Ї все це учень має робити сам 48, 278-279.
Водночас можна допомогти синові чи доньці в організації роботи, плануванні часу. Корисно, якщо є можливість, у перші місяці навчання під час виконання домашньої роботи посидіти з учнем, проте не поруч, а поблизу. Звичайно ж, не для того, щоб підказувати, думати за нього чи гримати. Батьки мають насамперед подбати, щоб школярик вчасно сів за уроки, правильно поклав зошит, не крутився, не гнувся, сидів у зручній позі. Надання допомоги учневі у виконанні домашніх завдань на певних етапах необхідне. Однак у той же час треба намагатися зберегти якнайбільшу самостійність школяра. Для цього спочатку потрібно підказати йому, як справитися з трудністю. Якщо це не допомогло, то надати часткову допомогу, добиваючись, щоб дії виконував сам учень. У найбільш складних випадках слід показати і розповісти, як подолати труднощі і поставити вимогу повторити дії. Звичайно, це потребує багато уваги й часу, підготовленості батьків і терпіння. Допомогу треба надавати тільки після того, як учень неодноразово робив безуспішні спроби справитися із завданням самостійно. Слід мати на увазі, що з ускладненням навчальної роботи школяра батьки далеко не завжди можуть подати йому безпосередню допомогу у виконанні завдання.
Однак буває й таке, що батьки не дозволяють дітям готувати уроки до свого повернення з роботи. От і виходить, що учень береться за діло уже стомленим, часу для обдумування замало, а батьки нервують, підганяють дитину, бо пізно. Неприпустимо також змушувати дітей сідати за уроки відразу після школи. Між шкільним навчанням і