Дипломна робота

Вдосконалення та розвиток елементарних математичних уявлень у дошкільників за допомогою інтегрованого навчання

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..….……3

Розділ 1. Теоретичні засди рзвитку дошкільників а допомогою інтегрованих занять з математики….……………………………………..….…6

1.1 Інтеграція як засіб математичного розвитку дошкільників……………6

1.2 Інтегровані заняття як засіб розвитку особистості в дошкільному закладі………………………………………………………………………………12

1.3 Види мовних завдань у структурі інтегрованого заняття з математики…………………………………………………………………………22

Розділ 2. Проведення дослідження вияву математичних здібностей у дошкільників………………………………………………………………………27

2.1. Обґрунтування, мета і методики експериментального дослідження..27

2.2 Формуюча програма…………………………………………………….34

2.3. Порівняльне дослідження розвитку пам’яті до та після формувальної програми…………………………………………………………………………….42

Висновок…………………………………………………………………………..47

Список використаної літератури………………………………………………49

Додатки…………………………………………………………………………….52

ВСТУП

Особливістю сучасних знань є їх інтеграція. У дітей досить рано з’являється свій “образ світу”. При всій недосконалості він має суттєву характеристику – цілісність сприймання довкілля. Зі вступом до дитячого садка ця цілісність, на жаль, починає руйнуватись через “суворі кордони” між окремими розділами програми або предметним викладанням “вузькими” спеціалістами (викладач образотворчого мистецтва не має уявлень щодо того, чим займалися діти на попередньому занятті). Тому знання, які одержують діти, мало пов’язані між собою (на занятті з малювання дошколята малюють “Дівчинку в зимовому пальті”, а на аплікації – викладають “Качечку”).

З’ясуємо, що “інтеграція” – від лат. integratio – відновлення; integer – суцільний.

Термін “інтеграція” в первісному значенні був пов’язаний із відновленням повноти, з об’єднанням у цілісність розрізнених елементів. Саме у значенні певної сторони процесу розвитку, як підвищення рівня організованості і цілісності системи дошкільної освіти, ми й будемо вживати термін “інтеграція”. Звернемо увагу саме на процесуальний характер інтеграції, яку не можна зводити лише до певного результату (інтегрованості), до стану упорядкованого функціонування частин цілого. Адже всі елементи, зокрема, можуть нормально функціонувати, навіть забезпечувати цілісність системи, але не забезпечувати якість.

Отже, під інтеграцією ми розуміємо процес та результат поєднання окремих елементів навчання та виховання в єдину цілісну систему з метою одержання якісно нового результату дошкільної освіти.

Інтегрований освітній процес повинен конструюватися за принципами:

- доступності;

- науковості;

- послідовності;

- системності;

- цілісності;

- логічності;

- вертикального тематизму.

Природно, що можна виділити і “принцип інтеграції”, який використовується науковцями як для побудови змісту, так і для розробки методики та технологій навчання і виховання. Цей принцип тісно пов’язаний із принципом розливального навчання. Зазначимо, що однією з необхідних умов розливального навчання є його зміст, який будується шляхом сходження від абстрактного до конкретного. Але, щоб узагальнити зміст, дати його у цілісному вигляді, потрібно зінтегрувати матеріал навколо якоїсь основної ідеї, проблеми. Це допоможе дати дітям дошкільного віку спочатку загальне, цілісне уявлення про проблему, а потім її конкретизувати, уточнити, поглибити. Такий підхід відповідає і віковим особливостям дошколят.

Саме знаходження психологічних і методичних засад інтеграції різних видів діяльності дитини, які збагачують її пізнавальний розвиток у взаємозв’язку з емоційним – є стрижневою проблемою сучасної дошкільної дидактики, яка намагається реалізувати принцип від загального до конкретного. В межах цього підходу досить важливою виступає “циклічність” пропонованого дитині змісту. Інтегративно-тематичний підхід забезпечує як змістовний, методичний, так і організаційний бік процесу навчання дітей дошкільного віку.

Якщо за одиницю процесу навчання береться не саме заняття (“інтегроване”), а навчальна тема, цикл, розділ, блок – (можлива інша назва, це – не суттєво) освітньої програми, тоді головним буде – ідея навчального компонента, тобто такі положення (поняття, закономірності, причинно-наслідкові зв’язки тощо), які відбивають сутність запропонованого матеріалу, формують у дитини розуміння внутрішньої єдності та органічної цілісності довкілля.

Тобто врахування у практиці роботи принципу інтеграції дозволить здійснювати гуманно особистісний підхід до розуміння цілісної природи психіки дитини і те, що дитина сприймає світ цілісно, і відповідно до цього повинні будуватися (і плануватися) види діяльності.

Предмет дослідження – математичні здібності дітей дошкільного віку в навчально-виховному процесі ДНЗ.

Об’єкт дослідження – формування математичних уявлень дошільників.

Мета роботи – обгрунтувати вдосконалення та розвиток елементарних математичних уявлень у дошкільників за допомогою інтегрованого навчання.

Завдання данної роботи:

1) охарактеризувати поняття інтеграції як засобу матеатичного розвитку;

2) дати арактеристику інтегрованим заннятттям;

3) провести дослідження математичних здібностей дітей дошкільного віку за допомогою інтегральних занять.

Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи слугували наукові монографії, публікації провідних вітчизняних та зарубіжних вчених-психологів.

Структура роботи. Дана робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури, додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ ІНТЕГРОВАНИХ ЗАНЯТЬ З МАТЕМАТИКИ

1.1 Інтеграція як засіб математичного розвитку дошкільників

Пізнання об’єктивної дійсності не можна забезпечити тільки однією наукою і відповідним навчальним предметом. Треба розв’язувати проблему між наукових і міждисциплінарних взаємодій і відношень між ними. З’ясування суті міждисциплінарних зв’язків можливе через розкриття характеру, ролі і значення міжнаукових зв’язків.

Для міжнаукової взаємодії достатньо і двох наук. Кожна з них може бути зінтегрована в між науковий процес, як цілісна система або через свої структурні ланки. При цьому важливою є і якісна сторона взаємодії, тобто властивості самої природи взаємодії.

У процесі інтегрування наук відбувається посилення взаємних зв’язків між їх структурними ланками і підвищення ступеня їх єдності. Це і є системним інтегративним ефектом. Відповідно, інтегративні між наукові взаємодії завжди ведуть до нових результатів, підсилюючи ефективність наукових досліджень.

Сучасні інтегративні процеси в науці відбуваються:

1) в окремій науці;

2) між науками однієї галузі, без участі філософії, яка визначає міжнауковий міждисциплінарний підхід;

3) між конкретно науковим пізнанням і філософією, що і є загальнонауковим підходом.

Усі три підходи є основними формами реалізації сучасних інтегративних тенденцій у розвитку наукового пізнання, а, відповідно, й основними формами реалізації сучасних міжнаукових взаємодій. Методологічною основою взаємних зв’язків усіх трьох підходів є єдність одиничного, особливого й загального