В останні десятиліття питання розвиваючого навчання розглядаються у тісному зв’язку з інтеграцією програмних завдань, особливо це характерне в навчанні дошкільників математики. Для дітей молодшого і середнього шкільного віку більш природнім є набуття знань, зображувальній діяльності. Тому рекомендується один-два рази в місяць проводити інтегровані заняття: математика і малювання, математика і фізкультура, конструювання і математика, аплікація і математика і т.д.

Експериментальні дослідження і педагогічна практика навчання дошкільників елементами математики переконують у перевазі такої організації навчального процесу, при якій органічно поєднуються різні форми навчання (Т.М.Степанова).

У дидактиці особливе місце відводиться засобам і методам навчання і впливу їх на результат цього процесу.

Можна сказати, що засоби навчання – це джерела отримання інформації, як правило, це сукупність моделей різного походження. Розрізняють матеріально-предметні (ілюстративні) моделі та ідеальні (мислительні) моделі. В свою чергу, матеріально-предметні моделі поділяються на фізичні, предметно-математичні (прямої та непрямої аналогії) і просторово-часові. Серед ідеальних розрізняють образні і логіко-математичні моделі (опис, інтерпретації, аналогія). Матеріально-предметні моделі, пристрої, таблиці, діапозитиви, діафільми та ін. Ідеальні: дидактичні, навчальні, методичні посібники.

Основними функціями навчання є:

1) реалізація принципу наочності;

2) репрезентація складних абстрактних математичних понять у доступній формі;

3) ведення до оволодіння способами дій;

4) сприяння накопиченню чуттєвого досвіду;

5) надання можливості вихователю керувати пізнавальною діяльністю дітей;

6) збільшення об’єму самостійної пізнавальної діяльності дітей;

7) раціоналізація, інтенсифікація процесу навчання.

Слід визначити, що ці функції постійно змінюються, в зв’язку із удосконаленням теорії і практики навчання дітей.

Кожен засіб навчання виконує певну функцію. Так, образ, як засіб навчання, в основному забезпечує розвиток особистого досвіду дитини, відображеного в уявленнях, дія – формування умінь і навичок, слово (вихователя, дитини і художнє слово) створює можливість формування узагальнених уявлень, абстрактних понять.

Поняття, образ, як засіб навчання, в основному забезпечує розвиток особистого досвіду дитини, відображеного в уявленнях; дія – формування умінь і навичок, слово (вихователя, дитини і художнє слово) створює можливість формування узагальнених уявлень, абстрактних понять. Поняття “образ” дещо ширше, ніж наочність. Під ним розуміють не тільки різноманітні види дидактичного матеріалу, але і ті образи, які виникають на основі уявлень пом’яті (М.М.Поддьяков).

У дослідженнях відмічається, що без безпосереднього практичного орієнтування дитини у просторі і часі неможливе формування уявлень і понять. Однак на певному етапі навчання, коли необхідне розуміння дітьми цих відношень, більш суттєвим є не практичне орієнтування у просторі, а саме сприймання і розуміння просторових і часових відношень з допомогою графіків, схем, моделей. Формування у дітей уявлень і понять про величину і форму просто неможливе без наочності.

Зазначимо, що форсування певного методу навчання не отримало необхідного підтвердження на практиці. Найбільш раціональним, за даними наукових досліджень і педагогічного досвіду є поєднання різноманітних ігрових методів прямого навчання. В останні роки розроблена ідея найпростішої логічної підготовки дошкільників, введення їх у сферу логіки математичних уявлень на основі використання спеціально серії “навчаючих ігор” (А.А.Столяр). Ці ігри цінні ще й тим, що вони актуалізують приховані інтелектуальні можливості, розвивають їх (Б.П.Нікітін).

При виборі методів враховується мета завдання навчання, зміст знань, що формуються на даному етапі, вікові та індивідуальні особливості дітей необхідні дидактичні засоби, а також особисте ставлення вихователя до тих чи інших методів і конкретні умови, в яких відбудеться процес навчання.

РОЗДІЛ 2. ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИЯВУ МАТЕМАТИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ У ДОШКІЛЬНИКІВ

2.1. Обґрунтування, мета і методики експериментального дослідження

Дане дослідження проводилось на базі дитсадку№12 Вовчанського району Харківської області. В дослідженні брали участь 30 дітей, віком 3-6 років. Метою дослідження є визначення впливу математичної обізнаності на показники пам'яті, порівняльний аналіз результатів діагностики до формуючої програми та після неї.

Досліджували слухову, образну, зорову, смислову та опосередковану пам'ять, з кожною дитиною індивідуально. Слухову механічну пам'ять досліджували за методикою «10 слів». Дитині зачитувався ряд із 10 слів: лялька, молоко, стілець, тарілка, яблуко, собака, дерево, телефон, миша, шафа. Дитині дається завдання запам'ятати якомога більше слів. Після кожного прослухування дитина пробує відтворити весь ряд.

Експериментатор відмічає кількість слів, які дитина під час даної спроби пригадала і назвала вірно, і знову зачитує той самий ряд. І так три рази підряд. Орієнтиром у визначенні рівня слухової пам'яті дитини слугували такі дані для дітей 3-6 років:

· низький рівень , якщо після першого читання відтворено 1-3 слова , після другого – 3-5 слів, після третього 6-7 слів;

· середній рівень, якщо після першого читання відтворено 4-6 слів, після другого 7-8 слів, після третього 9-10 слів;

· високий рівень, якщо після першого читання відтворено 7-8 слів, після другого 9-10 слів, після третього - 10 слів.

Для визначення об’єму короткочасної зорової пам’яті ( процесу впізнавання) була використана методика „Запам’ятай малюнок”.

Діти в якості стимулів отримують картинки (Додаток Б). На першій картинці зображено 9 фігур, на другій крім цих фігур ще 6 нових. Спочатку дитині демонструють першу картинку, дається інструкція: „На цій картинці представлено 9 різних фігур. Постарайся їх запам’ятати і потім впізнати у другій картинці, яку я тобі зараз покажу. На ній, крім 9 раніше показаних фігур, є ще 6 таких, які ти не бачив. Постарайся впізнати і показати на другій картинці тільки ті зображення, які ти бачив на першій із картинок.”

Час експозиції стимульної картинки