Виховання, навчання й утримання дітей з вадами розвитку дошкільного та шкільного віку в загальноосвітніх та спеціальних навчальних закладах здійснюється на основі повного державного забезпечення.

У разі неможливості здійснення навчання і виховання дітей з обмеженими можливостями розвитку у дошкільних закладах, загальноосвітніх школах та спеціальних закладах системи освіти органи управління освітою за ініціативи батьків (осіб, які їх замінюються) або учнів організовують їх індивідуальне навчання відповідно до Положення про індивідуальне навчання учнів у системі загальної середньої освіти. Обдаровані діти-інваліди мають право безоплатно оволодівати музичним, образотворчим, художньо-прикладним мистецтвом у спеціалізованих навчальних закладах або позашкільних закладах освіти.

Вихованці дитячих будинків, шкіл-інтернатів забезпечуються протезно-ортопедичними виробами, слуховими апаратами, окулярами, контактними лінзами та іншими засобами індивідуальної корекції вад розвитку за рахунок коштів Державного бюджету.

З метою забезпечення нормального фізичного і психічного розвитку, охорони здоров'я дітей штатним розписом дошкільних, інтернатних закладів передбачені посади лікарів, молодшого медичного персоналу. Вихованці інтернатних закладів двічі на рік проходять поглиблені медичні огляди з визначенням профілів диспансерного обліку. Одним із головних завдань школи є підготовка випускників до адаптації в сучасних економічних умовах, до їх включення в незнайомий, складний світ виробничих, ділових і людських стосунків. Але, як свідчить практика, випускники спеціальних шкіл-інтернатів виявляються неконкурентноздатними на ринку праці в зв'язку з цілим рядом обставин, головні з яких:

- низька професійна підготовка;

- обмежений вибір професій (пропонований школам-інтернатам), які часто не користуються попитом в сучасних економічних умовах ;

- відсутність можливості продовжити професійну освіту чи отримати іншу професію в системі ПТО.

Незважаючи на складні соціально-економічні умови, нині ми можемо констатувати позитивні тенденції розвитку спеціальної освіти. Удосконалюється мережа закладів для дітей з проблемами у розвитку, створюються їх нові типи: навчально-виховні комплекси, навчально-реабілітаційні центри, відкриваються спеціалізовані класи для обдарованих дітей. Напрацьовується досвід роботи з інтегрованого навчання і виховання дітей з вадами розвитку у середовищі однолітків. Так, у 128 дошкільних закладах для дітей з вадами опорно-рухового апарату (6,1 тис. дітей) функціонує 101 група для дітей-інвалідів з дитячим церебральним паралічем (603 дитини). Більше 6 тис. учнів з вадами психічного розвитку навчається у спеціальних класах загальноосвітніх шкіл. В усіх областях, м. Києві, Севастополі в професійно-технічних училищах відкриті групи для розумово відсталих випускників допоміжних шкіл.

На виконання Закону України "Про загальну середню освіту" третина спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату перепрофільовані у заклади I-III ступенів, які надаватимуть випускникам середню освіту і професійну підготовку [40, с. 60].

Разом з тим вирішення проблем дітей-інвалідів, зокрема тих, які навчаються й виховуються у спеціальних загальноосвітніх закладах, ускладнюється внаслідок недостатнього і нестабільного фінансування: з кожним роком погіршується навчально-матеріальна база дошкільних та інтернатних закладів спеціального призначення, не дотримуються норми харчування; потребує заміни навчальне, технологічне, медичне обладнання, навчально-методичне забезпечення, застарілі або відсутні засоби корекції та реабілітації у дітей-інвалідів з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату, вкрай недостатньо комп'ютерного обладнання для підвищення ефективності навчально-реабілітаційного процесу, зв'язку дітей-інвалідів з оточуючим світом. Потребує невідкладного вирішення питання переведення на державне фінансування 6 спеціальних шкіл-інтернатів для сліпих дітей, які мають загальнодержавне значення, комплектуючись дітьми з усіх регіонів України.

На сьогодні не спрацьовує на місцях Закон України "Про зайнятість населення" в частині виділення підприємствами робочих місць для працевлаштування інвалідів – випускників спеціальних загальноосвітніх та вищих навчальних закладів.

Професійно-технічна освіта. Відповідно до Конституції України та Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" держава забезпечує доступність та безоплатність освіти інвалідам в державних та комунальних навчальних закладах. Важливі функції соціального захисту підлітків і молоді, а особливо дітей-інвалідів, для яких професійна підготовка є необхідною передумовою працевлаштування і самозабезпечення в майбутньому, виконує ланка професійно-технічної освіти.

В професійно-технічних навчальних закладах галузі станом на 02.01.2001 року навчається 2567 дітей з фізичними та розумовими вадами (0,5% від загального контингенту). За останні роки з'явилась тенденція на збільшення цієї категорії учнів. По регіонах найбільший відсоток дітей зазначеної категорії навчається в ПТНЗ Дніпропетровської (21,9%), Донецької (17,3%), Львівської (12,1%), Харківської (6,8%) областей та в м. Києві (4,2%).

З метою підвищення соціального захисту учнівської молоді з числа тих, що потребують фізичної та розумової корекції в професійно-технічних навчальних закладах розширюється підготовка кваліфікованих робітників з урахуванням їх інтересів, медичних протипоказань до обраної професії та забезпечується першочергове працевлаштування цих категорій випускників.

Так, в поточному році на підприємства та в організації країни працевлаштовано 906 випускників з числа дітей-інвалідів. Для вирішення проблем соціальної адаптації та залучення названої категорії учнів до життя у суспільстві в професійно-технічних навчальних закладах організовуються спеціальні групи (з урахуванням характеру захворювання). На сьогодні таких груп налічується більше 100 ПТНЗ практикують організацію спеціальних груп професійно-технічного навчання при школах-інтернатах [40, с. 64].

Підготовка до навчання у ВНЗ. Довузівська підготовка має на меті адаптувати рівень знань абітурієнта до вимог вступних випробувань у ВНЗ взагалі та конкретного ВНЗ зокрема. На жаль, саме на цьому етапі існують суттєві бар'єри щодо навчання інвалідів:

- платний характер довузівської підготовки;

- відсутність програм та методів підготовки, розрахованих на абітурієнтів з обмеженими фізичними можливостями.

Наслідком є збільшення відстані між рівнями підготовки до вступних випробувань абітурієнта-інваліда та решти абітурієнтів. Особливо це стосується абітурієнтів-інвалідів із соціально малозахищених верств населення.

Вища