- ректорам педагогічних ВНЗ, що мають дефектологічні факультети, забезпечити підготовку педагогічних працівників через магістратуру для роботи з студентами, що мають особливі потреби;

- внести зміни до змісту фахової підготовки вчителів, зокрема, спеціалістів з початкової освіти у вищих педагогічних навчальних закладах, включивши навчальний курс "Основи корекційної педагогіки";

- забезпечити підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням вимог оновлених нормативних документів, включивши тематику з основ корекційної педагогіки;

- збільшити відповідно до попиту ринку праці у вищих та професійно-технічних навчальних закладах підготовку сурдоперекладачів, інструкторів, викладачів для навчання осіб з різними видами вад (зору, слуху, рухомості і т.д.); ввести підготовку за спеціальностями:

- соціальний працівник по роботі з особами з обмеженою працездатністю, соціальна психологія, дошкільна корекційна педагогіка та психологія, вчитель-валеолог, в межах виділених асигнувань.

Система управління програмою, фінансове та матеріально-технічне її забезпечення. Управління і контроль за реалізацією програми покладається на Міністерство освіти і науки, Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство охорони здоров'я, Уряд Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади. Механізм управління включає:

- щорічний аналіз стану освіти та фахової підготовки інвалідів і відповідне інформування Кабінету Міністрів України. У разі потреби – внесення пропозицій щодо коригування програми та усунення відхилень від передбачуваних заходів;

- оперативний контроль за виконанням та інформування населення через засоби масової інформації про хід реалізації програми;

- забезпечення фінансування заходів програми за рахунок коштів Державного бюджету, Фонду України соціального захисту інвалідів; Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України; а також коштів місцевих бюджетів, внесків організацій, підприємств, громадян та інших надходжень в межах виділених асигнувань;

- при розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачати в проекті Державного бюджету України видатки на фінансування освіти і фахової підготовки інвалідів.

2.3. Захист прав підлітків з особливими потребами в освітній сфері молодіжної політики

Відповідність законодавства України стандартам Конвенції ООН про права інвалідів щодо системи захисту та забезпечення прав людей з інвалідністю.

Одним із основних конституційних прав громадян з інвалідністю, проголошених державою, є право на освіту. У статті 53 Конституції України говориться, що «держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам».

Законами України «Про дошкільну освіту», «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про вищу освіту», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» за особами з інвалідністю також закріплюється право та встановлюються державні гарантії на здобуття освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, бажанням та інтересам з урахуванням медичних показань та протипоказань до наступної трудової діяльності [37].

Забезпечення права інвалідів на освіту та заходи щодо реалізації цього права передбачено також й в основному міжнародному документі щодо інвалідів – Конвенції ООН про права інвалідів, підписаній Україною у вересні 2008 р.

У всьому світі, у т.ч. й в Україні, тривалий час панувала «сегрегативна» модель навчання громадян з інвалідністю, що передбачала навчання цих осіб у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах. Така модель штучно позбавляла інвалідів можливостей перебувати у звичайному оточенні, серед своїх однолітків, які не мають проблем зі здоров’ям. Потягом останніх років за рекомендаціями ЮНЕСКО у багатьох країнах світу (у першу чергу, високорозвинутих) було змінено модель навчання інвалідів із «сегрегативної» на «інклюзивну», що передбачає організацію спільного навчання інвалідів та осіб без інвалідності у загальноосвітніх навчальних закладах шляхом створення необхідних умов для такого навчання (індивідуалізації та адаптації навчальних планів (програм) до потреб і можливостей осіб з інвалідністю, пристосування основного та додаткового навчального обладнання, забезпечення архітектурної доступності до навчального закладу тощо).

Інклюзивне навчання інвалідів та осіб без інвалідності має свої переваги: –

·не розділяє інвалідів та їх однолітків; –

дає уявлення про те, які проблеми можуть мати інваліди, та виховує повагу й толерантість суспільства до інвалідів; допомагає молодим інвалідам набути впевненості у собі у реальних умовах, що не відірвані від дійсності;–

допомагає інвалідам оцінити свої здібності, навички та можливості більш реалістично;–

витрати на таке навчання відносно невисокі порівняно із навчанням у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах.

Питання щодо необхідності переходу до інклюзивного навчання осіб з інвалідністю у вітчизняній системі освіти знайшло своє відображення у положеннях Національної доктрини розвитку освіти (затверджено Указом Президента України від 17.04.2002 р. №347), Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. №14), Комплексної програми освіти та фахової підготовки інвалідів, проекту Закону України «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров’я (спеціальну освіту)» [45, с. 16].

Однак, незважаючи на поставлене перед системою освіти завдання — змінити усталену модель навчання та виховання інвалідів у спеціальних загальноосвітніх школах-інтернатах на якісно нову модель інклюзивного навчання, – достатніх (реальних) умов для цього до теперішнього часу в Україні ще не створено, хоча в окремих регіонах країни наявні певні досягнення в інтеграції осіб з інвалідністю до загального освітнього процесу.

Навчання інвалідів в Україні продовжує здійснюватися переважно у спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладах в умовах спілкування тільки з інвалідами, що у подальшому ускладнює їх інтеграцію до суспільства.

Основними проблемами вітчизняної системи освіти, що заважають інтеграції інвалідів до загального освітнього процесу, є:–

недосконалість законодавства у галузі освіти, що зумовлює відсутність механізмів розвитку та фінансування системи інклюзивного навчання;–

недостатнє матеріально-технічне та кадрове забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів (відсутність спеціального допоміжного навчального обладнання, спеціально