Важливою і копіткою справою є соціальний захист дітей – інвалідів, особливо тих, хто внаслідок особливостей свого захворювання – відхилені у психічному розвитку, обмеженої здатності до самообслуговування тощо – виховуються і навчаються вдома. В суспільстві поки що мало змінилися психологічні стереотипи щодо інвалідів. Невігластво, зневага, заборони, забобони, страх – ось ті причини, що стоять на заваді розвиткові здібностей інвалідів і призводять їх до ізоляції. Тому проблема інтеграції людей з особливими потребами тісно пов’язана із завданням допомогти всім здоровим людям знайти шляхи спілкування із співгромадянами, яких природа обділила слухом чи зором, можливістю вільно пересуватися і повноцінно сприймати світ, – і не за рахунок окремих акцій милосердя. А шляхом створення комплексної системи соціальної захищеності, адаптації цієї категорії людей.

Ось чому необхідно, сформувати державну правову політику стосовно соціального захисту дітей – інвалідів, вирішити питання кадрового забезпечення і фінансування соціальних служб.

Нові універсальні норми стосовно соціального захисту дітей – інвалідів, а також норми, які гарантують їм основні права людини, включаючи права на життя, розвиток і повністю участь у соціальному і культурному житті, здобуття повної освіти і доступ до інших сфер життя, необхідних для їх індивідуального розвитку і покращання їх добробуту, сформульовані в Конвенції про права дитини. У ст. 23 Конвенції підкреслюється, що неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне життя в умовах, які забезпечують її гідність, підтримують почуття впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Допомога дитині має надаватися безоплатно, з урахуванням її особливих потреб, і має на меті забезпечення ефективного доступу до освіти, професійної підготовки, медичного обслуговування, відновлення здоров’я, відпочинку, підготовки до трудової діяльності у такий спосіб, який сприяє створенню можливостей для залучення дитини до соціального життя та її розвитку, включаючи культурний і духовний [36, с. 130].

Правові засади щодо задоволення особливих потреб дітей – інвалідів у соціальному захисті, навчанні, лікуванні, соціальній опіці та громадській діяльності визначено у спеціальному законодавстві України.

Законодавство України створює правове поле щодо соціальної політики відносно дітям – інвалідів, яке з першого погляду справді забезпечує права в галузі охорони здоров’я, освіти та соціального захисту.

На виконання конвенції про права дитини в Україні прийнято Національну програму «Діти України», в якій передбачається покращення життя дітей, які перебувають в особливо складних і надзвичайних умовах. У рамках Національної програми планується розробка і апробація нових форм і моделей закладів для дітей з фізичними та розумовими вадами розвитку (виїзний ліцей, школа вдома, інтегроване навчання), створення центрів медико-соціальної реабілітації для дітей інвалідів з урахуванням їх нервової системи, розробка та реалізація навчальних планів, програм і методик, які б забезпечували здобуття середньої освіти дітьми з тяжкими формами інвалідності вдома.

Соціальний захист дітей інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікації зв’язку до особливостей інвалідів (Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст. ).

Забезпечується право сімей на грошову допомогу з зв’язку з доглядом за дитиною – інвалідом до досяжності нею 16 – річного віку, соціальну пенсію дітям – інвалідам віком до 16 років (Закон «Про державну допомогу сім’ям з дітьми), дітям – інвалідам. Які втратили годувальника, до 18 років (закон «Про пенсійне забезпечення») [12].

Певні закони жінкам, які мають дитину – інваліда, закріплені у Кодексі законів про працю. Матерям таких дітей забороняється відмовляти при прийнятті на роботу, знижувати заробітну плату і звільняти з роботи. Обов’язковим є працевлаштування зазначених жінок у разі ї звільнення після закінчення строкового трудового договору (ст. ).

Одним із важливих документів в якому визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я дітей, є «Основні законодавства України про охорону здоров’я». закон має на меті розвиток фізичний, духовний, високої працездатності громадян, усунення чинників, що шкідливо впливають на їх здоров’я, запобігання і зниження захворюваності, інвалідності і смертності, поліпшення спадковості.

«Основи законодавства про охорону здоров’я» зосереджують свою увагу на профілактиці захворювань і лікуванні хвороб у дітей. Як видно з розділу VII «Охорони здоров’я матері та дитини», законодавчо не урегульовані питання медичної реабілітації дітей з хронічними захворюваннями з метою запобігання загостренням у майбутньому. Водночас у випадку появи дисфункції організму курс лікування має передбачати підготовку до життя у стані інвалідності та з урахуванням її наслідків. Тому законодавстві має бути конкретно визначено: медичні послуги мають надаватися з метою запобігання, відвернення, лікування інвалідності, недопущення погіршання стану чи для полегшення його наслідків; лікування загострень має враховувати заходи реабілітації.

Окремі уваги потребують прав дитини – інвалідів на освіту. Так, в Законі «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» держава гарантує інвалідам дошкільне виховання, здобуття освіти на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям. Професійна підготовка або перепідготовка здійснюється з урахуванням медичних показань і протипоказань для подальшої трудової діяльності. Допускається застосування альтернативних форм навчання. Обдаровані діти – інваліди мають право на безплатне музичне навчання, образотворче, художньо – прикладному мистецтву у загальних навчальних закладах або спеціальних позашкільних закладах (ст. 21). за інших рівних умова інваліди мають перевантажне право на зарахування до вищих і середніх спеціальних закладів. При цьому пенсія і стипендія інвалідам виплачується