стає метою учіння, в якого з’являються потреби в естетичних переживаннях. У зв’язку з цим учні відвідують концерти, слухають записи виконавців, пропагують їх творчість. Таким чином школяр накопичує естетичне задоволення від спілкування з ним. Зважаючи на те, що підлітки сьогодні достатньо розвинуті інтелектуально, а технічний прогрес дає їм можливість слухати й пізнавати музику різних жанрів, стилів і виконавців, то часто в повсякденному житті підлітка музика створює фон. Цей фоновий антураж ніякого впливу на його потреби не має, що створює «музичну байдужість». Тому потреби музичної інформованості необхідно виховувати, спрямовуючи цю діяльність підлітка для сприйняття музики певних стилів, жанрів або виконавських колективів. Завдяки зацікавленості у співі у школяра виникає інтерес до занять у хоровому колективі. Таким способом виникає потреба в музичній діяльності. Зміст інтересів свідчить про спрямованість учня середнього віку, про ту мету, яку він ставить перед собою – задовольнити потребу у співі. Глибина музичних інтересів тісно пов’язана з музичним розвитком, наявністю музичного слуху, ритмічних відчуттів, музичної пам’яті, вокальної техніки тощо.
У старших підлітків (7-8 класи) проявляється потреба до популярності, що сприяє їх участі у вокальних гуртках, солоспівах і т.д. одночасно у них яскраво виражається потреба до соло виховання.
Отже, новий етап вокально-хорового виховання розпочинається з основної школи, де школярі перейшли з молодшого віку в підлітковий, і фізіологічна, фізична якість організму суттєво змінюється.
Молодший підлітковий домутаційний вік сягає з 10 до 12 років, що охоплює навчання у 5-6 класах. У середніх класах постановка та розвиток голосу підлітка складають певну трудність. Нерідко відсутність співочих навичок, які повинні бути частково сформованими в початкових класах, призводить до того, що більш складний репертуар учні співати неспроможні, а простий їм не цікавий і опрацьовувати його не хочуть.
Вокально-хорова діяльність учителя-диригента на уроках і репетиціях хору 5-8 класах спрямована на розвиток навичок співу, які були закладені у початкових класах.
Голоси їх характеризуються своєю дзвінкістю, чистотою інтонування та виразністю тембрового забарвлення.
В 11-12 років голосові зв’язки підлітка помітно збільшуються, закінчується формування голосових м’язів, їх коливання поширюється на всю голосову складку, а не тільки на краї, збільшуються легені, зміцнюються діафрагматичні м’язи й усе це в сукупності впливає на зростання сили звука і його якість. Ці особливості дають змогу вчителю-диригенту провести діагностику голосів для визначення їх за типами й розміщення в хорових партіях:
- визначити їх діапазон;
- визначити регістри і тембр;
- визначити дикційні особливості;
- визначити їх слухові особливості.
Високі голоси молодших підлітків-дівчат називають сопрано, хлопчиків – альти. Найперше вони будуть різнитися між собою за тембровими особливостями і за діапазоном. Тембр сопрано (дисканта) світлий, легкий, дзвінкий і в 11-12 років сягає до№- фа-сольІ; 13-14 – до№ - соль-ляІ.
Голос альта звучить насичено, сильно в грудному регістрі і діапазон сягає ля- сі* – ре-міІ.
Правильне звукоутворення характеризується вільним співом без форсування й зайвої напруги, у близькій вокальній позиції, дзвінким, округлим із співочим вібратор голосом, що застосовується у будь – якому регістровому режимі гортані. Щоб настроїти голос підлітка на фальцетне звучання, потрібно зберігати певні умови: теситура – висока, середня, близька до високої - соль№ - ре - міІ ; динаміка – рр , mр, mf; голосні – а, о, у; спосіб артикуляції – напівусмішка; звуковедення (штрих) – стакато і легато. Усі ці умови необхідно здійснювати на вокальних вправах№.
Настроюючи голос підлітка на правильне звукоутворення в грудному звучанні, диригент керується іншими умовами на відміну від фальцетного, а саме: теситура – низька, середня, близька до низької (соль№- соль*);
Динаміка – ѓ; голосні – а, о , у, е, і; атака – м’яка, активна; спосіб звуковедення (штрихи)- нон легато, легато; емоційний настрій – строго, урочисто, велично;спосіб артикуляції – добре відкритий рот, округлі губи.
Опрацювання звуковисотного діапазону школярів підліткового віку звично розпочинається з примарних тонів голосу. Такі звуки є в кожному голосі підлітка – як у сопрано-підлітка, так і в альтів. Вони розташовані в середині діапазону фа№- ля№. Слід співати від примарного тону зверху вниз по звукоряду. Отримане звучання, як мірило, еталон, необхідно поступово переносити на сусідні звуки звукоряду вверх і вниз. Якщо тільки відчувається зайва напруга у звучанні голосів хорової партії, треба знову повернутися до примарної зони.
Щодо загального діапазону, то він має таку шкалу: сопрано або дискант – високий дитячий голос обсягом до№-сольІ; альт- соль, ля * - ре, міІ- низький дитячий голос.
Сопрано, дисканти перші. До них відносяться легкі, дзвінкі, рухливі голоси, які вільно звучать у другій октаві й _____________________________________________________№ Див. додаток до диплому.
іменуються «робочий діапазон». Робочий діапазон визначає обсяг звуків, які можуть бути корисними для хорового звучання, і буде мати такий обсяг: фа№, соль№- сольІ, ляІ – перші сопрано.
Сопрано, дисканти другі. Голоси мають напружену і важку верхню теситуру – мі, фа, соль, ля, зате звучать повно, соковито, виразно у першій октаві, особливо у верхній її частині – фа№, соль№, ля№, сі№ - звуки.
Перший альт. Визначається низьким діапазоном, грудним, матовим звучанням і володіє робочим діапазоном: соль*, ля* – доІ, реІ.
Альт другий. Цей голос характеризується густою і опористою фарбою звучання у малій октаві, відзначається масивністю і важкістю звука, що не сприяє його рухливості і гнучкості. Його діапазон – мі*, фа* – ля№, сі№.
З голосів підліткового віку можна створити певні типи хорів, які здатні відтворити співоче шкільне середовище, в якому організовують ці колективи.