За своїм типом шкільні хори бувають однорідні (з дівчат; з хлопчиків) й різнорідні (із дівчат і хлопчиків).

Хори можуть класифікуватися за видами: одноголосні, двоголосні, триголосні, чотириголосні. Вони можуть співати як з акомпанементом, так і без нього – а капела. Акапельний спів характеризується більш високою якістю хорового звучання і високо цінується слухачами.

Від кількості співаків у хорі залежатиме багато якостей вокальної техніки: звучність і динамічні показники; репертуар, його складність, рівновага хорових партій у звучанні і ін. найбільш оптимальне вирішення кількісного складу – це 40-60 школярів. Більша кількість має руйнівний характер вокальної техніки і художніх якостей виконавства.

Розвиток вокальної техніки, вдосконалення співочої діяльності учня-хориста через голосовий апарат, у цілому, має надзвичайно велике значення у справі « уміння співати з нот». Маючи «музичний інструмент» - голос , підліток у будь-яких умовах може правильно відтворити мелодію, якщо в нього правильно сформований і послушний голосовий апарат, може чисто інтонувати. Під якістю інтонування розуміємо не тільки наближене до точного мелодичного малюнка, а й легке голосоутворення, природний тембр, звукоутворення, динаміку, штрихи.

Учитель-диригент у процесі вивчення пісенного репертуару з хором шляхом сольфеджування строго розподіляє музичний інтервал на репетиції з урахуванням певного якісного складу кожної з хорових партій , рівня їх вокальної техніки, умови праці й організаційно-психологічного стану колективу.

Отже, продовжимо наш запис з переліку видів, форм і методів праці вчителя-диригента з хоровими партіями, хоровим колективом й окремими хористами, які дозволяють йому визначитись у вирішенні їх застосування незалежно від місця і часу їх формування відповідно до таких варіантів:

1. Знайомство з піснею. Застосовується пояснювально-ілюстративний метод навчання. Ілюструється твір. Дається пояснення про зміст твору і вокально-хорову характеристику кожної хорової партії і її вокальну техніку.

2.Робота над вокально-ладовими вправами (дихання, звукоутворення, складова назва звуків, дикція і т.д.).

- спів окремими хоровими партіями;

- спів спорідненими партіями;

- спів усім хором;

- спів окремих хористів.

3. Вокальна робота над піснею:

- спів окремих фрагментів пісні (сольфеджування);

- опрацювання з окремими партіями по частинах (фраза, речення, період);

- робота над інтонацією(прикритий звук, виразний, динамічно й темпово виражений згідно з теситурними умовами хорової партії);

- ілюстрація правильного й несформованого вокального звука (виправлення недоліків).

4. Вивчення пісні з тактуванням:

- тактування із співом окремих частин у виконанні хорових партій (сольфеджіо);

- спів із тактуванням у різних темпових показниках, їх пошук;

- ритмічне вирівнювання хорових партій;

- засвоєння змінних темпових показників (сповільнення, прискорення, вокалізи).

5. Вокальні вправи:

- спів вправ на розширення діапазону;

- розспівки (мелодичні, дикційні, темпові, інтервальні, динамічні тощо);

- спів з урахуванням теситурних умов у гармонічному строї;

- спів із хоровими партіями на вирівнювання тембру;

- вправи на вирівнювання споріднених хорових партій (сопрано-альт);

Спів індивідуально (вправи, мелодичні розспівки).

6. Метроритмічні вправи:

- спів тріолей усім хором;

- спів квінтолями, дуолями по хорових партіях;

- спів хорових партій згідно зі звуковеденням (легато, нон легато, стакато і т.д.).

7. Спів нотами «з листа»:

- спів нотами (розбір нотного тексту, сольфеджіо);

- спів хоровою партією (закріплення нотного тексту);

- спів усім хором (гармонічний стрій).

8. Дикційна виразність пісні:

- розспівування голосних фонем;

- опрацювання приголосних звуків;

- спів окремих слів і з’єднань;

- дикційні особливості в різних темпових і динамічних показниках.

Отже, формування підліткового хору 5-8 класів відбувається відповідно до хорових партій, їх діапазону, слухових і співочих якостей та професійної вокально-педагогічної творчості вчителя-диригента.

Кожна репетиція хору починається з розспівки, яка здійснюється у двох напрямках:

- підготовка голосового апарату співаків хорових партій до роботи над репертуаром;

- розвиток вокально-хорових навичок із метою налагодження звукоутворення, динамічних і темпових показників, вирівнювання й узгодження тембру хорових партій, відпрацювання рухливості звука, ритмічного й гармонічного ансамблю і строю

Найперше, на що звертає увагу керівник хору, це включення голосового апарату кожного співака хорової партії в роботу з поступовим наростанням навантаження стосовно звуковисотного й динамічного діапазонів, тембру й витримування звука на одному диханні.

Важливою якістю хору є напрацювання звуковисотного діапазону школярів підліткового віку, що звично розпочинається з розспівки примарних тонів. Вони розташовані в середині діапазону фа№-ля№.

Для правильного звукодобування, яке характеризується вільним співом без форсування зайвої напруги, у близькій вокальній позиції, дзвінким, округленим і співочим вібратор застосовується у будь-якому регістровому режимі роботи гортані. Щоб настроїти голос підлітка на фальцетне звучання, потрібно зберігати певні умови, а саме: теситуру високу, середню близьку до – соль№- ре-міІ; динаміку pp,mp,mѓ; голосні – «а», «о», «у»; спосіб артикуляції – на півусмішка; звуковедення (штрих)- стакато із закінченням на легато.

Настроюючи й розспівуючи голос підлітка або всієї хорової партії на правильне звукоутворення в грудному звучанні, вчитель-диригент керується іншими умовами: теситурою – низька, середня, близька до низької (соль№-соль*);динамікою- mѓ, ѓ; голосними – «а», «о», «у», «е», «і»; атакою – м’яка, активна; способом звуковедення (штрихи) – нон легато, легато; способом артикуляції – добре відкритий рот, округлі губи; емоційним настроєм – строгий, урочистий, величний.

Робота над тембром голосу підлітків розпочинається з настроювання їх на полегшене, більш зручне звучання в діапазонах примарних тонів. Одне з завдань цієї праці – вирівнювання звучання голосу на весь діапазон за рахунок згладжування регістрів.

Одночасно в індивідуальній постановці голосу підлітків- магістральний шлях до виховання і формування хорових партій і важливе поле вокально-педагогічної творчості вчителя-диригента№.

Крім правильного добору репертуару з урахуванням віку школяра, необхідно знати ті профілактичні заходи, які запобігають різним змінам або захворюванням голосового апарату. Учитель-диригент повинен розказати хоровому колективу, що важливим для профілактики захворювання є режим і повсякденна гігієна способу