Адже згідно з їх віковим цензом буде проявлятись інтерес до музичної творчості, де спів є найбільш доступним засобом музикування.

Шкільні хорові колективи стосовно своєї організації існують як самодіяльні. Це пов’язано з тим, що вік школяра-співака змінюється згідно з його віковою категорією і психолого-фізичним дозріванням. У таких хорових колективах проходить постійна щорічна ротація. Зважаючи на дані обставини, шкільні хорові колективи піддаються природному оновленню і кожен учень-співак може брати участь у колективі 3-4 роки, що , у свою чергу, дає можливість учителю-диригенту достатньо підготувати учня до виконавської діяльності.

Але постає питання : як організувати шкільний хор? Ця проблема дуже важлива, бо від того, наскільки продумана й серйозно поставлена організація роботи хорових колективів школи, залежать результати музично-естетичного виховання в ній.

Організаційна робота в школі з питань створення хорових колективів школи розпочинається з узгодження цього питання з адміністрацією школи. Якщо адміністрація школи не надає підтримки вчителю-диригенту, його намагання створити хорові колективи сумнівні.

Найперше до цієї роботи залучаються заступник директора з виховної роботи, класні керівники, вчителі музики та вчителі, які можуть надати практичну допомогу в системі організації колективів. Найперше необхідно визначитися з приміщенням, де будуть займатися хорові колективи , яке називається хоровий клас.

Виникає необхідність ведення певної документації. Це, насамперед, «Журнал обліку відвідування та роботи хору».

Зразок цього документа може бути довільний, але в ньому мають бути облік відвідування хористами занять згідно з хоровими партіями , зміст роботи і бюджет затраченого часу на цю роботу. Окремим розділом вказується на репертуар колективу та його приблизні терміни виконання. Таке планування музично-освітньої й виховної роботи дає можливість учителю-диригенту скласти перспективний план концертної діяльності, без якої хоровий колектив існувати не може.

Для успішного функціонування творчих колективів необхідно спланувати виховні заходи школи, де будуть задіяні хори.

Відповідно до цього буде формуватися репертуар, будуть плануватися концертні виступи.

Продовження організаційної роботи відбувається у процесі прийняття учнів до хору, яке проводиться кожного навчального року. Про нього подається інформація на уроках музики, годинах класного керівника, через минулорічних хористів. Учитель-диригент здійснює переведення з хору молодшого в хор старший відповідно до вікового цензу. На місце хористів хористів , що звільнитися, учитель набирає співаків молодшого віку.

Прийом хористів здійснюється згідно з прослуховуванням. Воно відбувається на уроках музики та в позаурочний час. Проводить його вчитель-диригент, який керує цим хором. Майбутні хористи повинні володіти певними музичними якостями, а саме:

- наявністю музичного слуху;

- голосовими даними;

- музичною пам’яттю;

- ритмічними відчуттями.

Слід зауважити, що деякі з вище перерахованих якісних даних у школярів, особливо молодшого віку, можуть бути не яскраво виражені. Необхідно пам’ятати, що задатки можуть розвиватися, тому треба окремих дітей приймати до хору.

Після прослуховування бажаючих стати співаками вчитель-диригент ще раз організовує прослуховування прийнятих у хор із метою роз приділення їх по хорових партіях і визначення їм постійного місця у хорі.

Крім відбору хористів, учитель-диригент визначає учнів, здатних виконувати сольні партії, брати участь у малих вокальних формах. Керівник хору вивчає їх навчальне навантаження й узгоджує з ними додатковий розклад заняття.

Перш ніж приступити до спрацювання музичного твору з хором, його необхідно досконало вивчити. Цій важливій ділянці роботи вчителі музики приділяють виключну увагу. Вироблення умінь і навичок опрацювання партитури є важливою умовою виховання учителя-диригента.

Робота над партитурою поділяється на три періоди:

- самостійне вивчення партитури;

- вивчення музичного твору з хором;

- виконання музичного твору на концерті.

Самостійна робота вчителя-диригента над партитурою складається з трьох етапів:

- попереднє ознайомлення з партитурою;

- вивчення партитури;

- планування методів роботи над партитурою з хором.

Перш ніж прослухати партитуру з фонограми, в концертному виконанні або на інструменті, необхідно ознайомитися з літературним текстом, визначити темп, будову твору, фактуру.

Прослуховування музичного твору необхідно продовжити на високому художньому рівні, що гарантує залишити в уяві вчителя-диригента певний художній образ. Якщо хоровий твір неможливо проілюструвати в фонограмі чи концертному виконанні, то вчитель сам грає твір на фортепіано.

Від попереднього ознайомлення з музичним твором учитель музики приходить до наступного етапу – вивчення хорової партитури. Зігравши партитуру на фортепіано, ознайомившись із гармонічним звучанням твору, вчитель-диригент досконало вивчає літературний текст (напам’ять), аналізуючи його ідею та тему. Вивчення мелодії поглиблює розуміння художнього образу, а вивчення хорових партій створює загальну картину хорової палітри.

У процесі вивчення хорових партій диригент звертає особливу увагу на вокальний бік їх звучання, проспівуючи їх, по можливості, в тій манері і регістрах, у яких звучить хорова партія. Проспівуючи хорові партії, диригент усвідомлює всі труднощі виконання, знаходячи методи для їх подолання, що в майбутньому буде визначено в плані роботи з хором над партитурою, і весь арсенал методів застосування в процесі практикуму роботи з навчальним хором. Визначення теми та ідеї твору допоможе диригенту усвідомити художній образ, його місце в житті людини, суспільства, розкриє секрет художньої дії слухача.

Важливим елементом аналізу хорового твору є вивчення засобів музичної виразності, за допомогою яких розкривається художній образ: мелодію, ритм, гармонію, метр, темп, Агогіку, лад, тональність, фактуру, музичну форму, динаміку, звукодобування, штрихи, акомпанемент