-виразно, з інтонацією художньо читати поетичні тексти музичних творів;

-навчитися виразно, з інтонацією вчасно подавати вказівки, команди, зауваження тощо.

Зважаючи на те, що вчитель музики постійно займається вокальною роботою в класі й позакласній роботі і що ця робота пов’язана із самостійним вивченням і інформацією творів учнями різного віку, підготовка до неї лежить у такій площині:

- знати можливості свого голосового апарату, його діапазон;

- не порушувати теситурні умови звучання власного голосу;

- володіти всіма правилами голосування і помірною силою звучання голосу;

- уникати вокального наслідування і копіювання відомих співаків-виробляти власне вокально-технічне самовдосконалення;

- відпрацювати і розвинути вокальний слух і критичний самоаналіз звучання власного голосу.

Крім загальних педагогічних якостей учителя, які необхідні вчителю-вокалісту, він повинен володіти рядом специфічних рис, без яких неможливо керувати голосом школяра, а саме:

- володіти методологією розвитку голосу учнів різного віку, яка дозволяє індивідуалізувати правильний і єдино здатний режим розвитку, і тренувальними вправами;

- створити і підтримувати тісний контакт у системі «вчитель-учень» на довготривалий час;

- володіти вокальним слухом для визначення правильного звукоутворення і звуковедення, а також для усунення недоліків у розвитку голосу школяра;

- знати основи психології для раціонального й емоційного впливу на музичні потреби та інтереси учня.

Звернемося дальше до конкретного обговорення ролі вчителя в розвитку музичної особистості учнів.

Для активізації музично-виховного процесу в школі застосовують масові форми позакласної роботи. Їх методи і принципи організації формує у майбутнього вчителя музики дисципліна «Методика музичного виховання», яка більш детально і конкретно навчає і практикує під час педагогічної роботи вчителя музики поділяємо на :

- шкільний музичний лекторій, в якому беруть солісти-вокалісти професіонали, вчителі музики школи, солісти-вокалісти школярі, вокальні групи різного шкільного віку, хорові колективи школи;

- календарні фольклорні свята (веснянки, колядки, щедрівки, обжинкові пісні тощо);

- концерти побутової музики (колискові, рекрутські, весільні);

- концерти-звіти хорової музики (молодший хор, середній хор, хор старшокласників, хор класу тощо);

- концерт-звіт солістів-вокалістів школи;

- концерт-звіт вокальної музики окремих композиторів на тексти поетів тощо;

- шкільні фестивалі пісні (народної, композиторів свого міста, регіону тощо).

Слід зазначити, що головною дійовою особою всіх пропонованих масових заходів є пісня. «Значення теми і змісту свята , барвистість оформлення, багатообразність прийомів впливу музики на школярів визначають виховання спрямованості на спілкування їх музикою»№.

Найбільш розповсюдженою формою вокально-педагогічної творчості в позакласній роботі є гуртки. Їхня цінність полягає в тому, що на їх вокальній творчості базуються всі масові форми музичного виховання в школі.

№Гадалова Г.М. Методика викладання музики у початкових класах.-К.:Віпол, 1994.-с.251.

Хорова пісня в Україні найбільш бажана та шанована. Немає такої школи, щоб був відсутній у ній хор. Тому позакласна праця учителя-диригента розглядається як найбільш копітка, але зате шанована школярами, батьками, вчительською громад кістю. Ансамбль, стрій, інтонація, тембр і дикція – основні якісні показники вокального звучання хору. Тому в хоровий колектив учитель музики вибирає школярів із добрим музичним слухом, широким діапазоном бездефектного голосу, доброю дикцією і тембром. Найменша кількість учасників хору – 30 школярів і найбільша – 70. Така кількість дозволяє диригенту досягнути унісону як у хорових партіях, так і всього хору. Голоси молодших школярів мають свої особливості і відрізняються від дорослих старшокласників у післямутаційний період. Ще одна особливість дитячих голосів пояснюється тим, що їх голосові зв’язки коротші і тонші, ніж у дорослих, тому вони звучать вище, ніжніше і дзвінкіше. Така якість звучання хору приваблює слухача красою тембру і політністю звука.

Репертуар хору повинен бути цікавим, продуманим і відзначатися яскравими почуттєвими образами, здатними запасти в душу дітей, бути художньо цінним і зрозумілим учням. Об’єднання школярів колективною працею через спів- важливий засіб музичного навчання і виховання.

Щоб управляти звуком, який подають співаки, диригент повинен знати, яким він повинен бути, його механізм, звукоутворення, будову голосового апарату, що творить цей звук, і його тембральні фарби.

Голос зароджується в гортані, яка виконує потрійну роль, а саме: дихальну, захисну, голосову. Вона розміщена у передньому відділі шиї і складається з персневидного хряща, щитовидного хряща та двох перемідальних хрящів, які з’єднані між собою м’язами і рухаються з їх допомогою.

Внутрішня стінка гортані утворює подовження дихального горла і голосову щілину. Краї голосової щілини утворюють голосові зв’язки. Від наближення або віддалення відповідних хрящів голосові зв’язки натягуються, напружуються, коливаються, утворюючи звук певної висоти. Висота голосу залежить від натягу голосових зв'язок, їх довжини та від тиску повітряного стовпа , що подається з легенів.

Хорова практика дає можливість визначити основні характерні якості звучання голосу. В одному випадку це звучання на відкритому, так званому «білому звучанні»; в другому – побудоване на форсованому, напруженому звучанні, близькому до крику; в третьому - на прикритому, округлому, м’якому звучанні. Тому вчитель - диригент виховує в собі вокальний слух , здатний розрізняти якісні характеристики звучання хору. Вокальний слух уловлює не тільки правильне співацьке звукоутворення, а й неправильне. Це дає змогу вчителю-диригенту шляхом проб перевірити і відчути мускульну роботу голосового апарату, відтворити звук. « Уміння не тільки слухати звучання голосу, але і ясно собі уявляти роботу голосового апарату при співі - це і є вокальний слух, яким повинен володіти кожен співак і педагог»№- вказує К.С.Маслій.

Для вирішення проблеми звукоутворення учителю-диригенту необхідно добре оволодіти функцією дихання. Співочий голос відповідної висоти, сили, тембру утворюється як результат функціонування комплексу: гортань - дихання. Ці функції настільки пов’язані між собою у процесі звукодобування, що їх розділити неможливо.

Відомий диригент-дослідник О.О.Єгоров із цього