Сфера вокально-педагогічної дійсності загальноосвітньої школи, в якій реалізується творча діяльність учителя-вокаліста, є надзвичайно широкою. У ній професійно-педагогічна діяльність за своїми цільовими призначеннями, змістом, засобами, методами та кінцевими результатами характеризується величезною неоднорідністю та багатоплановістю.

Розділ 2.Умови диригентської творчості учителя музики.

§1.Організація творчих колективів та вокально-педагогічна робота вчителя музики.

Існують різні форми сучасного шкільного шкільного хорового виконавства: хори молодших класів, хори середніх класів, хори старших класів і ін.

На кожному з них ми зупинимось детальніше, щоб глибоко зрозуміти роботу вчителя музики.

Шкільний хор – це колектив школярів, об’єднаний однією метою – виконання посиленого дитячого репертуару засобом співу для спільного володіння вокальним мистецтвом та музикуванням і підвищення музичної культури в учнівському середовищі.

Учитель музики величезну увагу приділяє хоровому співу саме з молодшими школярами, бо в них закладаються фундамент і традиція, які в подальшому розвиваються у середніх та старших класах. Хоровий спів із молодшими школярами стає привабливим для учнів ще й тим, що в колектив учитель запрошує дітей з яскравими природними даними, а саме:

- зі сформованими якостями музичного слуху;

- наявністю добре виражених від природи голосових даних;

- відмінними ритмічними відчуттями;

- доброю музичною пам’яттю.

Цей хоровий колектив формується з учнів 1-4 класів, і кількісний склад становить 30-40 учнів – приблизно по 10 учнів з класу. Безперечно, таку кількість відібрати з чотирьох класів для учителя не складає труднощів.

Слід зауважити, що першокласників у першому півріччі в хор не залучають, а з них створюється підготовча група, яку поступово вчитель готує для введення у хорові партії і репертуар.

Найперше вчитель вводить першокласників підготовки групи у світ хорового співу, а саме:

- правильна співоча постава;

- уміти користуватися співочою дисципліною дихання;

- спів м’яким, округленим звуком;

- чітка дикція;

- спів унісоном чисто і злагоджено;

- ритмічні відчуття;

- введення у репертуар хору молодших класів;

- напрацювати співочу поведінку і дисципліну в хорі.

І тільки після цього треба залучати дітей до хору молодших класів.

Отже, об’єднання молодших школярів у хоровий колектив можливо тільки завдяки певним якостям особи учня, якими він повинен володіти для успішного функціонування хорового класу як навчальної дисципліни, а саме:

- наявністю музичного слуху;

- володінням співочим голосом;

- наявністю ритмічних відчуттів;

- сформованою музичною пам’яттю;

- мати зір, вокальний слух, дикцію

Ці якості кожного учня можуть бути сформовані в більшій чи меншій мірі, але вони вкрай необхідні для функціонування хорового класу молодших школярів. Відсутність однієї із вище перерахованих якостей в учня створює неможливим функціонування хорового класу.

Перш ніж підбирати учнів молодшого віку для хорових партій учитель-диригент визначається, який тип хору він буде формувати. Матеріалом для створення хорового колективу школярів будуть дитячі голоси, які можна поділити на дві

групи : сопрано-дисканти, альти. З них учитель організовує певний тип хору.

Хоровий колектив, укомплектований тільки з дівчаток або хлопців, називають однорідний хор. Колектив хористів, що складається з дівчаток і хлопчиків, називають мішаний хор.

Шкільний хор із молодших школярів за кількістю хорових партій поділяють на види хору, а саме:

- одноголосий хор;

- двоголосий хор;

- триголосий хор;

- чотириголосий;

Щоб організувати хор молодших школярів, учитель-диригент проводить діагностику музичних даних. Вона необхідна для того, щоб визначити наявність музичного слуху, ритмічних відчуттів та співочого голосу. З метою відбору дитячих голосів для хору вчитель визначає найперший пошук, орієнтований на два типи – високі й низькі. Голоси молодших школярів, що не дотягують до високих або низьких звуків діапазону, як правило, розприділяють на другі сопрано-дисканти або перші альти. «Але якраз при такому методі можливі досить суттєві помилки, тому що сопрано часто розташовують в альти і виробляють у них горлові низькі звуки або високі альти надриваються на дуже високих для них сопранових нотах,»№- стверджує професор В. А. Багадуров. І практика такі помилки підтверджує. Тому він закликає, щоб визначення голосу школяра в хорову партію проводити більш уважно і професійним способом.

Для визначення типу голосу у процесі прослуховування необхідно врахувати два фактори:

- якість звуковисотної інтонації учня;

- якість використання голосового регістра.

Відповідно до якості інтонацій дитячий голос можна поділити на три групи, а саме:

- з незадовільною інтонацією, які зовсім неправильно відтворюють мелодію пісні (звані «гудошники»);

- із задовільною якістю інтонування мелодії пісні, але з частковими помилками ритмічно чи інтонаційно;

- з гарним, відмінним інтонуванням мелодії пісні без помилок.

Якість звучання голосу школяра згідно з голосовим регістром ми умовно ділимо на чотири групи:

- звучання на грудному регістрі;

_______________________________________________________

№ Багадуров В.А. Вокальное воспитание детей. – М.: Академия педнаук, 1953.- с.50.

- використано мікст, що межує з грудним тином;

- мікст, наближенні до фальцету;

- чистий фальцет.

Визначаючи тип голосу молодшого школяра, вчитель музики повинен керуватися певними його якостями:

- діапазоном (сопрано-дискант - до№- міІ, альт-сі* -доІ);

- теситурою;

- силою звука.

Звуковисотний діапазон визначається звуковим об’ємом голосу молодшого школяра від найбільш нижнього до найбільш верхнього звука звукоряду. Голосові зв’язки кожного учня мають свої можливості, нижній і верхній поріг у залежності від анатомічної будови голосового апарату, еластичності тканин, властивостей нервової системи, натренованості співу і т. д.

Найкраще й результативно можна встановити нижній поріг голосу школяра шляхом виконання поступово низхідного звукоряду. Встановлення верхнього порога голосу залежить від способу виміру звуковисотного діапазону шляхом співу вправи або звукоряду по півтонах уверх. Коли учень співає поступово висхідний звукоряд чи вправу грудним голосом, то десь у