стратегії. Особливого значення у формуванні життєвої стратегії набуває розвиток рефлексії і побудова правильного образу самого себе. Зокрема, вона підкреслює, що конгруентність усвідомленої життєвої мети внутрішнім прагненням і можливостям людини дозволяє вибудовувати оптимальну стратегію життя. Такий висновок узгоджується з ідеями Ш.Бюллер про те, що ступінь та повнота особистісного самоздійснення залежать від рівня самовизначення людини у різних життєвих ситуаціях. При цьому, самовизначення трактується як здатність людини ставити мету, адекватну своїй внутрішній суті [9,ст.49].
Схожа думка висловлюється С.Д. Максименком, який визначає особистісне самоздійснення як розгортання вже існуючого змісту, своєрідної теми, що визначена для кожного. На думку автора, самоздійснення як результат життєвого шляху не може актуально усвідомлюватися, але пов’язується із сукупністю ретроспективних та прогностичних переживань людини, які визначають індивідуальну тему життя. Сутністю життя є не його результат, а саме життя як процес, тобто самореалізація, яка має ґрунтуватися на внутрішніх базисних особливостях людини. Тому особливого значення набуває здатність людини «прислухатися йти своїм шляхом, обирати темп, час, зупинки і супутників» [9,ст.53].
Як показано Т.І. Артемьєвою, особистість володіє багатьма можливостями розвитку. На думку авторки, саме співвідношення актуального і потенційного дозволяє розглядати особистість у постійному русі. Одна зі сторін активності особистості – планувати шлях свого розвитку, максимально використовувати свої можливості, співвідносячи їх з вимогами соціуму .
Проведений теоретичний аналіз дозволяє зробити висновок, що поняття самореалізації особистості відображає результат розвитку внутрішньої позитивної духовної сутності людини. Самореалізація трактується як спосіб існування особистості, розгортання інтенції до саморозвитку.
У різних психологічних концепціях самореалізація розглядається не як абсолютна величина, яка має певні стандарти, а як індивідуальний спосіб саморозвитку, який однак виключає саму можливість постановки наперед заданої індивідуалістичної мети власної досконалості. Незважаючи на різноманітність відтінків у розумінні суті поняття самореалізації, спільною є думка про те, що самореалізація не може бути самоціллю, а навпаки вимагає особистісної спрямованості на світ, інших людей, певного самозабуття [38, ст.4].
Крім того, на наш погляд, самореалізація особистості як цілеспрямований процес саморозвитку, як відстоювання власної індивідуальності через різноманітні життєві вибори передбачає переважання внутрішніх чинників розвитку особистості на противагу зовнішнім. Перехід від зовні детермінованого розвитку особистості до саморозвитку пов'язаний зі зростанням ролі особистісно-ціннісних компонентів у структурі регуляції діяльності і особистісної регуляції.
1.2. Психологічна сутність та зміст феномену “професійна
самореалізація ”
В сучасних умовах в якісно новому аспекті розглядається проблема розвитку і використання людського потенціалу. Під впливом змін, що відбуваються у суспільстві, все більш високі вимоги висуваються до особистості фахівця, а з іншого – ускладнюються можливості реалізації фахівцем своїх потенційних здібностей і професійного досвіду в умовах, що склалися у державі. У зв’язку з цим, зростає актуальність проблеми професійної самореалізації фахівця.
Складність визначення самого поняття (сутності) самореалізації пов’язана з тим, що наявні інші близькі поняття: самоактуалізація, самовизначення, самоздійснення. Все це дозволяє зробити висновок про нерозривний зв'язок професійної самореалізації з самовизначенням людини в інших важливих сферах життя.
Перш ніж перейти до розкриття сутності поняття «професійна самореалізація», вважаємо за необхідне зупинитися на характеристиці тих психологічних понять, які тісно взаємопов’язані з проблемою самореалізації, зокрема такі, як «професійна орієнтація», «професійний вибір», «професійна кар’єра», «професійний розвиток», «професійна самоактуалізація» та ін.
Сутністю професійної самореалізації є розгортання оптимальних здібностей людини до різних видів діяльності;рівень розвитку,якого досягає людина від моменту народження;свідоме прагнення до реалізації своїх можливостей[39, ст.210].
Поняття «кар’єри» широко розповсюджене на Заході (наприклад в США профорієнтація називається «психологією кар’єри»). В Росії існує своя традиція вживання слова «кар’єра» - це успіх в певній діяльності, але з деяким негативним відтінком ( типу «кар’єризм»). В американській традиції (за Дж. Сьюпером) – це «визначена послідовність і комбінація ролей, які людина виконує протягом свого життя ( дитина, учень, робітник, громадянин, родич, господар дому)»[39, ст.212].
Сучасне розуміння кар’єри – це не тільки успішність в даній професійній діяльності, але і успішність всього життя. Таким чином виділяють широке і вузьке розуміння кар’єри. У першому випадку кар’єру розглядають як професійне просування, професійний ріст, перехід від одних ступенів професіоналізму до інших ( в цьому випадку кар’єра це - рух даної людини до вершин, «акме», професіоналізму). У вузькому розумінні кар’єра означає посадове просування, де, значущим виступає досягнення певного соціального статусу, певної посади. Кар’єра – це результат усвідомленої позиції і поведінки людини в трудовій діяльності, яка пов’язана з посадовим чи професійним ростом. Це траєкторія руху протягом життя. В якості психологічного наповнення терміну «кар’єра» використовуються такі складові як характер цілей, які ставить перед собою людина; система мотивів, що спонукають людину виконувати діяльність, систему цінностей; ступінь актуалізації при здійсненні відповідної діяльності здібностей спеціаліста[44, ст.250].
Розмежовуючи поняття “профорієнтація” і “професійне самовизначення” М.С.Пряжніков вказує, що “профорієнтація” передбачає широкий, такий що виходить за межі педагогіки і психології, комплекс засобів по наданню допомоги при виборі професії, куди входить профконсультація як індивідуально-орієнтована допомога у професійному самовизначенні. І профорієнтація, і профконсультація – це «орієнтування» школяра (оптанта), тоді як професійне самовизначення більше співвідноситься з поняттям «самоорієнтація», що передбачає здатність людини до самостійної орієнтації і самовизначення. Саме тому, поняття «професійне самовизначення» є більш спорідненим з такими поняттями як самоактуалізація, самореалізація, самоздійснення, самотрансценденція. У цьому значенні професійне самовизначення є важливою складовою соцільно-психологічної зрілості людини і в значній мірі залежить від того, наскільки сильно виражена в людині потреба в самореалізації та самоактуалізації[57, ст.60].
Більшість дослідників розглядають самореалізацію та самоактуалізацію у контексті трудової діяльності. Так, А.Маслоу, який розглядав професійний