У. Боем, А.М. Яновский, А. В. Хорошилов, О. В. Голосов, В. П. Тихомиров. У вітчизняній літературі ці питання висвітлювали В. Д. Пархоменко, Л. Ф. Єжова, Г. С. Коломієць, А. Л. Маньковський, О. М. Чубукова. У законах України «Про інформацію» «Про національну програму інформатизації», «Про соціальні послуги», на законодавчому рівні закріплені визначення цих понять. Питання, що стосуються освіти, освітньої сфери, нормативно-правового забезпечення освіти досліджували Г. О. Дорохова, А. Ю. Пилипчук, Г. О. Сиротенко, О. В. Овчарук, О. М. Локшина, М. Е Генсон, Д. О. онве, А. Ю. онвент, В. О. Зайчук, С. М. Ніколаєнко.
Об’єкт дослідження – освітня сфера.
Предмет дослідження – особливості інформаційних товарів та послуг у Івано-Франківському обласному педагогічному інституті післядипломної освіти.
Мета – проаналізувати інформаційні товари та послуги та запропонувати шляхи вдосконалення зв’язків із громадськістю інституту.
На основі об’єкта та предмета роботи поставлено такі завдання:
§ проаналізувати систему освіти в Україні;
§ дослідити сучасний стан розвитку освітянського законодавства України;
§ охарактеризувати поняття «інформаційний товар» та «інформаційна послуга»;
§ ознайомитися із організаційною структурою та діяльністю установи;
§ описати особливості інформаційного товару та інформаційної послуги на прикладі інституту.
Методи наукового дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети та завдань було використано такі методи дослідження як спостереження (при вивченні роботи установи), метод системного аналізу (зокрема, при характеристиці організаційної структури), метод класифікації (при створенні таблиць), графічні методи – схеми, діаграми (для отримання синтезованого уявлення про досліджуваний об’єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв’язки, інтенсивність розподілу компонентів у заданому об’ємі), метод термінологічного аналізу (розробка або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв’язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження) та онвент-аналіз (проведено якісно-кількісний аналіз змісту сукупності текстового масиву).
Практичне значення. Практичне значення дослідження полягає у розмежуванні понять «інформаційний товар» та «інформаційна послуга». В ході роботи над темою дослідження було проаналізовано та описано особливості інформаційних товарів та послуг в освітній сфері, що дасть змогу інституту післядипломної освіти застосовувати результати дослідження в подальшій діяльності.
Джерельна база. Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про інформацію» та ін., підручники, посібники, періодичні видання (журнали та газети), статистичні дані, електронні ресурси.
Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів (що містять підрозділи), висновків, списку використаних джерел та додатків.
РОЗДІЛ 1
ІНФОРМАЦІЙНІ ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ В ОСВІТНІЙ СФЕРІ
1.1 Cистема освіти в Україні
Відповідно до закону України «Про освіту» освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.
Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами [33].
Освіта в Україні має складну структуру європейського типу і включає дошкільну освіту, загальну середню освіту, позашкільну освіту, професійно-технічну освіту, вищу освіту, післядипломну освіту, аспірантуру, докторантуру, самоосвіту.
Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім’ї та дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім’єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров’я дітей, їх всебічного розвитку, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання. Дошкільними закладами освіти є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого типу для дітей, які потребують корекції фізичного і психічного розвитку та комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші [34].
Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення .
Повна загальна освіта в Україні є обов’язковою і надається у різних типах закладів освіти. Основним з-поміж них є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: І – початкова школа (1-4 класи), що забезпечує початкову загальну освіту, ІІ – основна школа (5-9 класи), що забезпечує базову загальну середню освіту, ІІІ – старша школа (10-11 класи), що забезпечує повну загальну середню освіту [35].
Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початковою допрофесійною підготовкою), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань.
Позашкільна освіта та виховання спрямовуються на розвиток здібностей, талантів у дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному самовизначенні.
До позашкільних закладів освіти належать: палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади.
Професійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації. Відповідними закладами освіти є: професійно-технічні училища, професійно-художні училища, професійні училища соціальної реабілітації, училища-агрофірми, училища-заводи, вищі професійні училища, навчально-виробничі центри, центри підвищення і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсові комбінати, інші типи закладів, що надають робітничу професію [37].
Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Вищими закладами освіти є: технікуми (училища),