Закон України «Про вищу освіту»

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Закон України «Про позашкільну освіту»

Цей Закон відповідно до Конституції України визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.

Як уже зазначалося, нормативно-правова база є вагомим важелем у здійсненні суспільних реформ і модернізації освітньої галузі зокрема. В ході проведення всеукраїнського опитування керівників ЗНЗ на запитання «Чи достатня законодавча база для успішної діяльності вашого навчального закладу в умовах модернізації загальної середньої освіти в Україні? Якщо ні, то вкажіть у якій сфері, на Ваш погляд, бракує нормативно-правових документів» 49,9 % респондентів відповіли ствердно, що свідчить про те, що загалом сучасна законодавча база в галузі освіти задовольняє педагогів. Проте частина респондентів (44,2%) вважає, що на сьогодні в державі ще не створено відповідних умов і механізмів для виконання законодавства щодо розвитку загальної середньої освіти. А 5,9% респондентів взагалі не висловили свою думку [18;12].

Трансформація змісту загальної середньої освіти є одним з найважливіших складників процесу модернізації. Вона передбачає передусім запровадження державних стандартів початкової, базової та повної середньої освіти, оновлення навчально-методичного забезпечення.

Сучасне суспільство потребує від шкільної освіти підготування молоді, здатної відповідати на виклики часу, компетентної та мобільної на сучасному ринку праці, яка має громадянську позицію та ефективно здійснює діяльність, само розвивається та здатна навчатись протягом життя.

Що стосується нормативно-правової бази Івано-Франківського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, як навчального закладу, то вона розроблена відповідно до:

Конституції України, Національної доктрини розвитку освіти України, законів України.

Отже, у своїй роботі інститут післядипломної освіти керується такими нормативними актами:

Закони:

§ «Про освіту» від 23 травня 1991р.;

§ «Про загальну середню освіту» від 13 травня 1999р.;

§ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань професійно-технічної освіти» від 11 вересня 2003р.;

§ «Про вищу освіту» від 17 січня 2002р.

Укази Президента України:

§ «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти в Україні» від 4 липня 2005р. № 1013;

§ «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні» від 20 березня 2008р. № 244;

§ «Про затвердження Національної доктрини розвитку освіти» від 17 квітня 2003р. № 347;

Постанови Кабінету Міністрів України:

§ «Про затвердження Державної програми «Вчитель» від 18 березня 2002 року № 379;

§ «Про затвердження програми розвитку системи дистанційного навчання на 2004-2005 роки» від 23 вересня 2003р. № 1494;

§ «Типове положення про атестацію педагогічних працівників України» (затверджено Міністерством освіти і науки України наказом № 310 ввід 20.08.93. із змінами, внесеними згідно з наказом Міносвіти № 419 від 01.12.98).

Інші нормативно-правові акти:

Накази Міністерства освіти і науки України:

§ «Про затвердження Положення про дистанційне навчання» від 21 січня 2004р.;

§ «Про затвердження Положення про Республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні та Київський і Севастопольський міські інститути післядипломної педагогічної освіти» від 17 листопада 2000р. № 538;

§ «Про затвердження Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» від 2 червня 1993р. № 161.

§ «Концепція розвитку післядипломної освіти в Україні», що затверджена рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 11 квітня 2002р. (протокол № 3/5-4).

§ «Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України» (затверджена наказом МОН України № 49 від 23.01.2004р.),

§ Наказу МОН України № 774 від 30.12.2005 р. «Про провадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу»;

§ Концепція загальної середньої освіти (12 - річна школа) (затверджена Постановою Колегії МОН України та Президією АПН України № 12/5-2 від 22.11.2001р.);

§ Державний стандарт основної і старшої 12- річної школи

Накази та розпорядження обласного управління освіти.

1.3 Характеристика інформаційних послуг та інформаційного товару в освітній сфері

Ми розуміємо товар як матеріальний виріб, що пропонується на ринку з метою його придбання, використання або споживання; продукт як речовинний або нематеріальний результат людської праці (предмет, наукове відкриття, ідея), а послугу як наслідок безпосередньої взаємодії між постачальником і споживачем і внутрішньої діяльності постачальника для задоволення потреб споживача. Так зазначено в ДСТУ 3230-95.

Середовище, в якому створюється інформація, дуже відрізняється від індустріального, яке будується на матеріальних ресурсах. Інформація функціонує в різних формах – від потоків даних, що мають короткострокове значення, до даних довгострокових, накопичених за роки досліджень, які зберігаються в бібліотеках, архівах, у пам'яті комп’ютерів [24;102].

Унаслідок застосування інформаційних технологій до інформаційних ресурсів створюється певна нова інформація або інформація в новій формі. Це продукція інформаційних систем та інформаційних технологій, яка називається інформаційним продуктом, який з’являється на ринку у вигляді інформаційних товарів і послуг [1;18].

Існують різні рівні споживання інформаційної продукції, зокрема: державні, галузеві, регіональні, підприємств, фірм та організацій, а також фізичної особи.

Інформаційна продукція та інформаційні послуги громадян та юридичних осіб можуть бути об’єктом товарних відносин, що регулюються чинним цивільним та іншим законодавством.

Ціни і ціноутворення на інформаційний товар та інформаційні послуги, встановлюються договорами, за винятком випадків, встановлених законом (ст.39 Закону України «Про інформацію», № 2657-XII). У суспільних відносинах інформаційна продукція – це один із видів майна, вартість якого не залежить від матеріального носія, відноситься до нематеріальних активів і має значну вартість.

Стосовно тлумачення