Відомо також, що молодший шкільний вік вважається особливо благодатним для формування основ культури поведінки. Діти цього віку більш свідомо, ніж дошкільники, спроможні сприймати вимоги до своєї поведінки. До того ж вони характеризуються підвищеною сприйнятливістю до зовнішніх впливів, здатністю до наслідування. Власний моральний досвід молодших школярів відносно обмеженим. Тому вони надзвичайно вірять у істинність того, що говорять дорослі, насамперед учитель, у безумовність і необхідність моральних норм. Саме це й відіграє вирішальну роль в успішному сприйнятті дітьми правил культурної поведінки.

Починаючи роботу з учнями, не можна забувати, що досвід моральної поведінки, набуті ними до школи культурні навички та звички неоднакові. Тому вчитель молодших класів перші дні перебування дітей у школі повинен присвятити вивченню рівня їхньої вихованості. З цією метою він має визначити, які у дітей уявлення про правильну поведінку, якими навичками вони володіють, які прогалини мають місце у їх вихованні. Результати вивчення сприятимуть правильній організації виховної роботи з школярами з урахуванням їх індивідуальних особливостей. Тому важливою умовою успішного формування культури поведінки учнів молодших класів є продумана система у виховній діяльності вчителя. Безсистемність призводить до того, що увага дітей нерідко акцентується на другорядному, а найважливіші правила залишаються поза увагою учнів і не засвоюються ними. Відомо, що знання та навички, які подаються без необхідного логічного зв’язку й нерегулярно, не закріплюється і надзвичайно швидко втрачаються.

Істотною особливістю мислення учнів 1-3 класів є його конкретність, ситуаційність. Тому в роботі з ними не можна обмежуватись абстрактними навчаннями. Слід не тільки ставити вимоги і розкривати зміст кожного правила культурної поведінки, а й конкретизувати кожну вимогу, роз’яснювати й показувати, як саме треба поводитись у різних ситуаціях. Дитина повинна чітко уявляти, якої саме поведінки вимагають від неї у тих чи інших обставинах. У цьому аспекті цікавими й корисними для вчителя молодших класів будуть поради дитячого письменника О. О. Дорохова, викладені у книзі „Как себя вести”. Добре вивчивши психологічні особливості молодших школярів, письменник радить учителям починати розмову з учнями 1-3 класів з конкретних подій, з яких випливає необхідність дотримання правил культурної поведінки, на конкретних прикладах показувати, як саме слід поводитись у тих чи інших обставинах.

Але лише розповідей, нехай і яскравих, для успішного виховання культури поведінки учнів недостатньо. Кожну з них необхідно доповнювати показом, вимагати від дітей повторення за прикладом учителя певних форм поведінки, поки вони не стануть звичними. Формування правильних навичок і звичок поведінки – одне з важливих завдань, яке необхідно розв’язувати, виховуючи культуру поведінки молодших школярів. При цьому не можна забувати, що звички виробляються надзвичайно повільно, а їх закріплення вимагає постійних вправлянь. Тому робота вчителя і батьків повинна спрямовуватися на наполегливе, терпляче вправляння дітей у добрих вчинках і правильних спробах поведінки в процесі всієї різноманітної їх життєдіяльності.

Наслідувальна здатність молодших школярів вимагає від учителя бути прикладом для них в усьому. Виховуючи у дітей звичку до порядку та дисципліни, повагу до шкільних правил, доброзичливе ставлення до людей, культуру мови, педагог насамперед сам повинен бути в цьому зразком для учнів.

Таким чином, ми окреслили основні орієнтири учителя початкових класів у вихованні культури поведінки, моральних норм. Знання теоретичних основ допоможе педагогу цілісно підійти до розглянутої проблеми та організувати виховну діяльність учнів. Ефективне виховання моральних норм, культури поведінки значною мірою залежить від того, наскільки вмілим і цілеспрямованим є педагогічне керівництво цим процесом. Тільки систематична, копітка, послідовна, продумана робота з дітьми викличе позитивні зрушення у їхньому моральному становленні. А вже у процесі формування моральних норм, культури поведінки будуть формуватися і поняття про гуманні взаємини, розуміння того, як слід відноситись до інших.

У цьому процесі вчителеві початкових класів на допомогу в проведенні діагностики, при організації певних заходів мають прийти соціальний педагог та психолог.

3.2. Педагогічні умови формування у молодших школярів шанобливого ставлення до людей.

Щодня наші діти зустрічаються з іншими людьми, вступають з ними у контакти – у школі, на вулиці, в магазині, автобусі. При цьому відрізняють один від одного не лише люди, з якими учні спілкуються, а й обставини: діти вчаться, працюють, граються, вимагають і просять, сваряться і миряться.

Практична робота у школі свідчить, що педагогам не завжди вдається удосконалити ці контакти, сформувати у дітей навички шанобливого ставлення до людей. Ці навички спостерігаються лише у чітко визначених умовах, тільки щодо близьких чи при нагадуванні норм поведінки. Б. О. Азова наголошує на тому, що для вироблення культури поведінки потрібна систематична і цілеспрямована праця вчителя. Це означає, що всі форми і методи роботи, вся сукупність виховних заходів мають становити певну систему, відповідно до якої вирішуються завдання виховання [21].

Для того, щоб виробити свідому дисципліну і культуру поведінки в учнів, педагоги рекомендують широко застосовувати вправи, постійно контролюючи додержання учнями правил поведінки, організовуючи педагогічний вплив на вихованців, причому обов’язковою умовою при цьому має бути авторитет учителя, його позитивний приклад, єдині вимоги з боку всіх учителів, які передбачають повагу до особистості учні, до його гідності.

До вибору форм і методів виховання Б. О. Азова рекомендує підходити творчо, не боятись використовувати нові форми, невпинно шукати їх. „Універсальних методів не існує. Вдумливий і творчий підхід до