Ми переконані, що чим раніше й міцніше сформується у дітей уявлення про дружбу, повагу, відданість, самопожертву і т. д., тим менш демонстративно-негативними будуть їхні вчинки. Цьому великою мірою сприяють заняття з літератури, на яких використовуються матеріали з народознавства, різних видів мистецтва, а саме вивчення обрядів, звичаїв, традицій, культурних надбань, що об’єднують єдиною формою – казкою.

Саме через визначення казкового твору як засобу морального виховання в різних і доступних формах передається дітям народна мудрість, розширюється їх кругозір, поліпшується спілкування, формується гуманні взаємини, культура поведінки.

Нижче, ми хочемо вказати список казкових творів, під час вивчення та інсценізації яких доцільно поглиблювати знання школярів про моральні норми та виховувати культуру людських взаємин.

„Коза-дереза”

Порядність, щирість, люб’язність, чуйність, товариськість, повага до друзів.

„Цап та баран”

Доброта, порядність, щирість у стосунках, дружелюбність, поступливість.

„Лисичка та Журавель”

Доброта, порядність, товариськість, щирість, гостинність.

„Телесик”

Любов та повага до батьків, порядність, чуйність, сміливість, мужність.

„Кирило Кожум’яка”

Повага до старших, доброта, чуйність, відвага, взаємодопомога, товариськість.

„Котигорошко”

Шанобливе ставлення до матері, любов до землі, порядність, чуйність, хоробрість, мужність.

„Дідова дочка та бабина дочка”

Доброта, співчуття, щирість, щедрість, працьовитість, чуйність.

„Мудра дівчина”

Любов та повага до батьків, доброта, мудрість, щирість, чуйність, порядність.

„Названий батько”

Доброта, правдивість, чуйність, щедрість, щирість, повага до старших, порядність, співчуття.

Таким чином, саме особливості казки визначаються тим, що вона несе не просто певне інформацію, а викликає в дитини емоційні переживання. Взагалі, художнє слово стає тоді витвором мистецтва, коли містить у собі естетичну цінність, коли між казкою та учнем виникають естетичні взаємини. Саме завдяки цьому контакту відбувається емоційне переживання.

Кожний казковий твір викликає у дитини певні емоції (радість, сум, ненависть, обурення, переживання, біль). Це не просто здатність людини передати ці відчуття, а здатність казки викликати ці почуття. Взагалі, будь-яке мистецтво неможливо оцінити без пережитих емоцій. Емоції – це внутрішній стан, сила, смерч. Читаючи казку, дитина входить у фантастичний світ, починає жити описано дійсністю, життям свого героя. І сприймає це все по-справжньому.

Висновок до ІІІ розділу

Формування духовно багатої і морально зрілої особистості є важливою метою та необхідною умовою розбудови української держави. Розбудова незалежної суверенної незалежної України потребує активізації зусиль, спрямованих на розвиток духовності, виховання моральності і поваги до історичної спадщини українського народу, укорінення в суспільній свідомості загальнолюдських і національних цінностей.

Виховання духовно зрілої особистості, для якої поняття добра, справедливості, совісті, обов’язку стали власними цінностями, орієнтирами є головною метою сучасної освіти. Однак її досягнення – справа надзвичайно складна.

Психологи молодший шкільний вік називають найсприятливішим для засвоєння моральних норм і правил поведінки. Діти молодшого шкільного віку більше орієнтуються на норми поведінки та цінності педагога, тому учитель має бути взірцем для дітей. Разом з тим, педагогу слід бути обізнаним з тими особливостями даного віку, які й допоможуть правильно впливати на дітей, виховувати позитивне мислення і гармонійно організувати роботу.

Також відомо, що у вихованні культури поведінки, гуманних взаємин молодших школярів важливе значення відіграють засоби усної народної творчості. Тому важливо і на уроках при можливості і у позаурочний час їх використовувати.

Саме у організації дозвілля, виховних заходів у позаурочний час важливу роль відіграють вміння і навички соціального педагога, який за допомогою різноманітних методів та форм роботи, таких як вікторини, дискусії, конкурсів, літературних свят, інсценізацій, зможе краще пізнати дітей й попередити деякі негативні прояви поведінки, що у подальшому полегшить роботу і йому, і учителям, а також допоможе батькам у вихованні.

Загальні висновки

Виховання гуманізму – віковий ідеал людства, яке прогнуло утвердити в процесі формування підростаючого покоління ідеї людяності, справедливості, милосердя і доброти. Проблема ця не нова. Вона хвилювала філософів – гуманістів в античні часи, в епоху Відродження, над нею працювали просвітителі, визначні педагоги Нового Часу, які вірили в можливість духовного вдосконалення особливості та в сучасних умовах конкуренції, морального падіння потреба виховання саме гуманних взаємин постала як одна з актуальних.

Ми вважаємо, що у школі прищеплювати дітям почуття доброти, чесності, сумлінності, милосердя, великодушності, людяності, слід розпочинати з перших днів дитини у закладі. Адже протягом молодшого шкільного віку у дітей формуються перші, відносно стійкі ціннісні орієнтації, відбувається розвиток вищих почуттів – моральних, естетичних.

Таку роботу, зважаючи на вік, слід здійснювати засобами такими, які будуть водночас прості і переконливі, але не нав’язливі. Це на нашу думку, засоби усної народної творчості, перш за все казки, прислів’я та приказки. І. Франко у післямові („Байка про байку”) до збірника власних казок, адресованих насамперед дітворі, особливо підкреслював доступність для дитячого сприйняття казкових образів, мотивів, мови казок, відзначав велику впливову силу казки в процесі загального розвитку людини уже з перших років її життя.

Художні образи, яскравий національний колорит перлин народної мудрості постають і джерелом пізнання, і засобом виразнішого уявлення про дійсність. Тільки за таких умов можна сформувати гармонійну особистість, яка зможе віднайти своє місце у суспільстві. і при цьому з гідністю пронести ім’я Людини.

Прислів’я та приказки народжені самим життям, увібрали в себе всю його складність і різноманітність, стали конденсатором багатовікового життєвого досвіду, людських взаємин. І. Франко називав їх „багатим і важливим скарбом . . . у скарбівні нашої мови . . ., її коштовними перлинами”.

Практика школи свідчить, що педагоги, при можливості застосовують у роботі з дітьми казки та в силу різних причин на таку