У сучасних науково-педагогічних дослідженнях різні аспекти використання народної педагогіки у вихованні підростаючих поколінь розкриті у працях І. Беха, А. Богуш, О. Вишневського, Н. Лисенко, О. Матвієнко, З. Мустафаєвої, Ю. Підборотського, Л. Повалій, Л. Редькіної, Н. Рогальської, О. Романченко, Ю. Руденка, О. Сухомлинської, В. Хайруліної, В. Чайки, М. Чепіль, К. Чорної, Ж. Юзвак, О. Єрмоленка.

Проблеми морального виховання молодших школярів на етнопедагогічних засадах українців останні роки привернули увагу таких дослідників, як М. Гагарін, (виховання морально-естетичних почуттів молодших школярів засобами української народної казки), М. Геник (формування морально-етичних цінностей молодших школярів засобами народознавства), Т. Гуменникова (формування першооснов моральної культури молодших школярів у позаурочній діяльності), Т. Гризоглазова (формування морального досвіду молодших школярів засобами музичної казки), Г. Кловак (традиції української етнопедагогіки як фактор формування національної самосвідомості молодших школярів) та ін.

Отже, як бачимо, у галузі філософії, психології, педагогіки дослідниками вивчались різноманітні аспекти впливу народної творчості на виховання моральних почуттів, гуманістичних цінностей і на формування особистості в цілому.

Однак у педагогічній науці залишаються нерозробленими теоретичні та прикладні аспекти використання у моральному вихованні учнів початкової школи засобів української педагогіки, незважаючи на те, що актуальність даної проблеми засвідчена державними документами і сучасною шкільною практикою. Звідси випливає необхідність пошуку ефективних шляхів підвищення інтересу вчителів до етнопедагогічних надбань українців та використання їх у моральному вихованні дітей молодшого шкільного віку.

1.2. Зміст казки як першооснова формування гуманного ставлення до людини.

На протязі третього тисячоліття Україна, обравши шлях кардинальних реформ, поступово входить у європейський освітній простір. Сьогодні особливої уваги потребує поліпшення якості освіти як теоретико-методологічному, так і в практичному планах. Завдання щодо створення моніторингу якості освіти викладені в нормативних і програмних державних документах.

У Державній національній програмі „Освіта” („Україна ХХІ століття”), Національній доктрині розвитку освіти особлива увага відводиться культуротворчим аспектам, які передбачають прилучення учнів до здобутків літератури, яка має неоцінене значення в одержанні учнями якісної освіти і сприяє всебічному розвиткові особистості[9].

Через художнє слово чуні усвідомлюють власні національні корені, приналежність до свого народу, його звичаїв і культури. Це те, що ми не маємо права втрачати на шляху до європейського вибору.

Саме у фольклорних творах знайшли відбиток особистості світогляду, мислення, моралі нашого народу. У цьому жанрі втілено думки, надії, сповідання, естетичні ідеали українців, відображено багатовікову боротьбу із ворогами. Знання фольклору сприяє вихованню позитивних літературних смаків, розумінню людських стосунків, міцному й глибокому усвідомленню учнями матеріалу з української літератури, орієнтує педагогів на широке використання фольклористичних жанрів під час вивчення будь-яких предметів.

Серед засобів морального виховання дітей особливе місце посідає українська народна казка. Атмосфера казки завжди чарівна, таємнича. Привабливість української казки для виховання в тому, що в ній має місце художня вигадка, присутні національні символи, етичні елементи, думки героїв про ті чи інші події або випадки, які мають місце в реальному житті. Доцільність використання національної казки у вихованні дитини підтверджується тим, що саме через ці елементи відбувається несвідомий вплив на емоції та почуття дитини, який підсилюється динамічним імпульсом на етнічну свідомість.

За С. Лур’є, під етнічністю розуміють організацію безлічі людей у певну групу, і в такому випадку демонстрація етнічності в українській народній казці відбувається за допомогою національної символіки: українського одягу, танців, зразків поведінки й особливих моральних цінностей та традицій. Такі традиції зазвичай включають релігійні вірування і народні звичаї українців, рідну мову, розуміння національної історії, уявлення про славетних предків, українську землю.

Отже, українська народна казка тісно пов’язана з етнічною свідомістю, основними характеристиками якої є наявність цілісної картини світу та її співвідношеннями з нормами та цінностями, які домінують в інших народів; передача з покоління в покоління традицій; поведінкові стереотипи життя народу – системи між особових і між групових стосунків, обрядів та ритуалів, ідеології, мистецтва і фольклору, системи між етичних стосунків (правила поведінки з „чужими”) тощо.

За допомогою етнічної свідомості обумовлюються особливі специфічні „захисні механізми”. У критичній ситуації сформований належним чином психологічний захисний механізм спроможний відтворити цілий комплекс реакцій та почуттів, які в минулому, у схожій ситуації, дали можливість пережити її іншим з найменшими втратами.

Специфічні захисні механізми завжди скеровані на подолання конкретної загрози, що приходить до дитини. Для цього загроза немовби „вписується” в національну казку, отримує свою назву та спосіб захисту – ритуальну або реальну дію.

Найголовнішим поняттям для виховання морального почуття засобом казки є вигадка про відображення певної етичної норми чи дії, яку приводить у життя дитина, чоловік, жінка. У свою чергу казка, якщо будь-яка етична норма порушується, має трагічну розв’язку або завершується підсумком події, яка сталася, своєрідною констатацією фактів, логічним умовиводом. Наприклад, водяна богиня (русалка), яка часто зустрічається в українських казках, уявлялась українцями як утоплена дівчина, а залякування її „лоскотанням” повинно було застерегти від довгих прогулянок у невідомій місцевості. Такий невеличкий приклад дає можливість усвідомити рівень глибинної психологічної роботи впродовж віків, що давав можливість локалізувати джерело зла, розширити джерело добра, мати уявлення про спосіб дії, за якої добро перемагає зло.

„Народ – не тільки сила, яка створює всі матеріальні цінності, він єдине і невичерпне джерело цінностей духовних, перший за часом, красою й геніальністю творчості філософ і поет, який створив усі великі поеми,