У чарівних казках основою конфлікту є протиборство представників різних морально-естетичних переконань, персонажі казки розподіляються як носії добра і зла, естетичним вираженням їх є прекрасне та огидне, причому, перемагає завжди добро. Головний герой обов’язково піддається складним випробуванням, він має виявити високодуховні почуття – милосердя, повагу до старших, співпереживання і т. д., продемонструвати вміння розв’язувати важкі завдання, хоробрість, силу не лише фізичну, а й волю, характер; пережити, можливо, навіть смерть, подорож до підземного світу, воскресіння. І – отримати кінцеве та непорушне благополуччя: королівство, красуню-дружину, довге і щасливе царювання . . . Взагалі в певній частині цих казок переважає фантастичний компонент, в іншій частині – героїчний. Тому інколи чарівні казки називаються ще фантастичними чи героїчними.

Соціально - побутові казки серед дітей менш популярні, ніж казки про тварин та чарівні. Проте, притаманний їм реалізм допомагає критично осмислити зображувані явища соціальної дійсності та сприяє формуванню морально-естетичних почуттів.

Ведучи мова про стиль і поетику побутових казок, слід звернути увагу на:

а) характерні зачини, кінцівки, і т. д.

б) трикратне повторення типового казкового епізоду трапляється рідше

в) необов’язкові традиційні словесні формули

В самому понятті „побутова казка” не можна не помітити неясності, що у свою чергу, змусило дослідників шукати інші назви. Такі назви було знайдено: реалістичні казки (що вказує на близькість казкових подій до реалій життя) та новелістичні казки (подібність цих казок до новел).

Отож. українські народні казки розподіляються на казки про тварин, чарівні казки (героїчні чи фантастичні) та соціально-побутові казки (новелістичні чи реалістичні).

Казки, як правило формують одночасно цілу гамму гуманних почуттів. Скажімо, казки „Сірко”, „Як пес врятував господаря від смерті” та „Як музика змудрувала звірів” виховують почуття милосердя, благородства, чуйності, доброти, любові до братів наших менших. У казці Сірко хазяїн безжалісно виганяє старого собаку. „Никає Сірко по полю і так йому гірко: „скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добро йому робив, а тепер на старості літ він мені шматка хліба жаліє і з двору прогнав”. Вовк допомагає Сіркові у скрутну хвилину і пес знову повертається до господаря. На відміну від жорстокого хазяїна Сірко віддячує вовкові добром. ”Ти мені добро зробив, а я тобі!””.

Герой казки „Чарівна скрипка” Петрик змінює світ, робить його кращим, викликає почуття прекрасного в людей за допомогою гри на музичному інструменті. Коли Петрик грав, „ . . . листя на деревах і те затріпотіло. Люди стали жвавими, щасливими. Молодий із молодою – як місяць із зірницею. І всі пустилися до танцю-тропотанцю”. Однак коли його гру почули лихі люди, то „у палаці одразу притихли. Граф згорбився, зігнувся, руки затремтіли”. А про Петрика та його чарівну скрипку розповідають і до нині”, - стверджує казка.

Чудові казки „Кошовий Сірко”, „Козак Мамарига” виховують почуття патріотизму, благородства, гордості, за нашу приналежність до славного козацького роду. Так, головний герой твору „Козак Мамарига” уособлює в собі кращі риси українського менталітету: товариськість, гостинність, щедрість, ввічливість, винахідливість та, безперечно, мужність і оптимізм. Він прагне встановити справедливість допомогти побратимам, власне, творити добро. Використовуючи чарівних помічників – „торбинку-дротянку”, „торбинку-волосянку”, „чоботи, що поверх води ходять” та вірного коня Гивера, виконує складні завдання короля: за ніч зрубати столітнього дуба, викорчувати коріння, дістати скарби. Мамарига одружується з дочкою короля та оселяється з дружиною на великому камені посеред Чорного моря. Зрадлива королівна, прагнучим позбутися „простого козака”, викрадає чарівні речі і коня Гивера, повертається до батька. Однак, козак Мамарига виходить зі скрутної ситуації переможцем, „перевиховує” дружину, отримує назад чарівні речі, коня, королівство . . . „а живуть в тому королівстві всі багаті та щасливі”.

Отож, головним критерієм добору казок є їх моральний потенціал, який містить у собі можливість виховання гуманних почуттів.

Вивчення феномену виховного впливу української народної казки не лише на емоційно-чуттєву сферу, а й на психіку взагалі дає підстави зробити висновки про доцільність та дієвість використання кращих з них для виховання високого рівня гуманних почуттів молодших школярів.

Варто зазначити, що більшість українських народних казок містить різноманітні повчальні соціокультурні аспекти нашої історичної дійсності, тобто охоплює явища соціального і культурного життя у їх єдності. Надзвичайна подієвість української народної казки – не самоціль. Стрімким, а то й бурхливим розвитком сюжету казка не тільки захоплює, а й переконує, що процес набуття життєвого досвіду, досвіду прийняття рішень потребує засвоєння певного соціального досвіду, культури, взаємодії з умовами життя.

Неважко помітити, що найпопулярніші серед дітей українські народні казки зосередженні на кардинальних виховних ситуаціях, образному обігруванні визначальних для нашого соціуму моральних і поведінкових норм шляхом моделювання картин казкової та реальної дійсності, де вони втілюються у близьких і зрозумілих дітям з психологічного боку діях та вчинках. Неперевершеним зразком демонстрації якості народної мудрості, зверненої до дітей, і відповідної соціальної поведінки є, наприклад, одна з казок про тварин „Рукавичка”. По суті, тут демонструють принципи товариської взаємодопомоги, приязного ставлення до ближнього, альтруїзму, яких часто бракує сучасному суспільству. Найповніший варіант цієї казки демонструє, як одним персонажам непросто доводиться поступатися власним комфортом заради благополуччя інших, але вони йдуть на це, що далеко не завжди відбувається у реальному житті.

Бути самим собою, за будь-яких