Реферат

Ризики національної системи освіти у зв’язку з приєднанням до Світової організації торгівлі

Освіта України за роки незалежності інтенсивно реформується, однак концепція реформи поки що не має надійної основи, методи здійснення реформ є дискусійними. Безперечно, важлива суспільна проблема стратегічного забезпечення реформування освіти має бути предметом широкого обговорення, комплексної наукової експертизи за участі провідних вітчизняних та іноземних фахівців із педагогіки, психології, економіки, права, державного управління тощо.

Позаду нервове літо випуску—вступу. Міністерство освіти і науки цього року доклало максимум зусиль, щоб випробування абітурієнтів пройшли відкрито й прозоро. Як повідомила газета «Освіта України», у всесвітній мережі запровадили систему «Конкурс», де кожен міг отримати інформацію про вступну ситуацію. Такою можливістю скористалися понад два мільйони користувачів із 46 країн світу. Майже тисяча звернень надійшли на гарячу лінію МОН «Вступна кампанія 2008 року».

* * *

Кількість місць на навчання у ВНЗ за рахунок держбюджету не зменшилася. Вона така сама, як і торік, — близько 145 тисяч у закладах III—IV рівнів акредитації. І це тоді, як чисельність випускників нинішнього літа на двадцять тисяч менша.

О. К.

Вивчаючи цю проблему, потрібно брати до уваги реалії життя українського суспільства, атмосферу, в якій живе кожний пересічний громадянин. Важко не помітити, що суспільство вже втомлене численними реформаторськими ініціативами, які часто формулюються несподівано та здійснюються в авральному режимі. Тому, якщо пропонувати кардинальні зміни у такій вразливій системі, як освітня, потрібно спочатку довести їхню суспільну необхідність, продемонструвати їх значення, забезпечити суспільну підтримку позитивної спрямованості. Ситуацію не поліпшує постійна зміна пріоритетів національних інтересів, зокрема — перманентні політичні ініціативи розпочати істотні реформи, а потім переключити суспільну увагу на інші, політично вигідніші заходи, залишаючи попередні наміри майже без адміністративної й суспільної підтримки. Сьогодні сама система освіти перебуває у широкому просторі реформ: перехід на 12-річну шкільну освіту та у зв’язку з цим радикальна перебудова дошкільної, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти; радикальна модернізація вищої школи відповідно до вимог Болонської декларації; упровадження системи зовнішнього незалежного тестування тощо. Зазначені зміни відбуваються в умовах: 1) інтернаціоналізації та посилення відкритості зовнішньоекономічної й суспільної діяльності (підвищення транскордонної мобільності товарів і послуг, капіталів, інформації та людей); 2) поліпшення соціально-економічного стану країни (що потребує забезпечення економіки країни кваліфікованими фахівцями нової якості); 3) демографічної кризи тощо.

Вступ України 5 лютого 2008 року до Світової організації торгівлі (СОТ) створює нові проблеми1 щодо застосування правил торгівлі послугами в регулюванні національного ринку освіти. Генеральна угода про торгівлю послуг (гатс) діє з 1 січня 1995 року, що разом з іншими багатосторонніми угодами є невід’ємною частиною пакета документів СОТ. Було встановлено основні принципи, що регулюють торгівлю послугами: ринкова конкуренція; режим найбільшого сприяння; специфічне та диференційоване ставлення до країн, що розвиваються. Членство у СОТ автоматично означає для країн-учасниць прийняття на себе всього пакета угод та домовленостей СОТ, у тому числі ГАТС. Проблеми, які постануть в Україні у зв’язку з ГАТС, вельми істотні тому, що національні правові норми регулювання діяльності у сфері освітніх послуг тільки формуються. Сама угода передбачає цілковите або часткове відкриття внутрішніх ринків послуг для міжнародної конкуренції, а самі освітні послуги є одним із 12 секторів послуг2, включаючи: ділові (46 видів); будівельні та інжинірингові (5 видів); зв’язку (25 видів); дистриб’юторські; транспортні (більш ніж 30 видів); фінансові (17 видів); освітні (5 видів); медичні та соціальні (4 види); відпочинку, культури та спорту (5 видів); туризму (5 видів); екологічні (4 види) та інші.

ГАТС передбачає чотири способи надання освітніх послуг: 1) «постачання через кордон» — зокрема, дистанційна освіта, електронне навчання (споживач залишається на національній території, постачальник послуги — в іншій країні, сама послуга транспортується через кордони); 2) «споживання за кордоном» — споживач прямує на навчання до постачальника послуги; 3) «комерційна присутність» шляхом, наприклад, придбання або відкриття іноземним університетом навчального закладу на національній території, створення філії або представництва; 4) «присутність фізичних осіб», зокрема — тимчасовий приїзд викладачів для надання освітніх послуг (самостійно зайнятих або відряджених іноземним роботодавцем). Розуміння освіти як товару передбачає: 1) прискорену комерціалізацію освіти; 2) стандартизацію якості освітніх послуг. Можна передбачити, що розвинені країни, користуючись цим інструментом, прагнутимуть істотно розширити експорт своїх освітніх послуг, очікуючи на певну політичну й економічну вигоду.

Правила ГАТС передбачають імперативне впровадження парадигми ринку освіти, застосування їх дедалі більше поширюється у світі та Україні. Так, в офіційних матеріалах Міністерства освіти і науки України зазначено: «З виходом до міжнародних освітніх програм якість освіти має розглядатися як ступінь відповідності реальних результатів освіти ринковій кон’юнктурі…» та констатовано: «Вивчення міжнародного досвіду функціонування вищої освіти в ринкових умовах показує, що впровадження механізмів і засобів досягнення цілей Болонської декларації приведе до радикальних змін у законодавчій базі функціонування вищої школи…» [1, с. 57].

Слід зазначити, і українська освіта загалом, і її окремі навчальні заклади на глобальному ринку освіти мало конкурентоспроможні. Незважаючи на те, що динаміка загальної чисельності іноземних студентів, які навчаються в Україні, є позитивною — їхня кількість збільшилася за останні дев’ять років майже вдвічі та досягла 32,6 тис. осіб у 2007—2008 навчальному році, вони становили лише 2,3 відсотка від загальної кількості студентів денної форми навчання.

Саму законодавчу основу участі України у СОТ становлять: 1) Протокол про вступ