Керівництво

театралізованими іграми

Мета дошкільної освіти - сформувати базу особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупності чотирьох сфер життєдіяльності: «Природа», «Культура», «Люди», «Я».

Основне завдання дошкільної освіти - не стільки озброїти дитину системою галузевих знань, скільки наукою життя. Суспільству необхідні життєздатні, самостійні, практично вмілі, творчі люди з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, совісті, тому пріоритетним є ціннісний, морально-соціальний розвиток особистості з перших років її життя.

Сфера «Культура» вводить дитину у світ практичної та духовної діяльності людини, розвиває потребу в реалізації власних творчих здібностей, навчає діставати задоволення від процесу та результатів своєї діяльності, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань національної та світової культур, виховує духовні почуття [1].

Розв'язуючи це важливе освітньо-виховне завдання, весь педагогічний процес необхідно зорієнтувати на виховання в дітей художніх потреб, інтересу до прекрасного в природі, у найближчому оточенні, у повсякденному побуті; знайомлячи дитину зі світом краси й гармонії – світом мистецтва, пробуджувати в ній бажання займатися різними видами художньо-естетичної діяльності.

Основною діяльністю в дошкільному віці, у якій створюються умови для виховання таких важливих рис особистості, як готовність до прояву активності, ініціативи, власної позиції, створення радісного настрою, співпереживання, творчого ставлення до різних завдань, ролей, винахідливості є гра.

Особливе місце в системі ігор, що передбачені програмою виховання і навчання, займають театралізовані ігри.

Класифікація театралізованих ігор

Театралізовані ігри є різновидом сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів є навколишній світ.

Усі театралізовані ігри доцільно поділити на дві основні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації. Режисерські ігри розрізняють за місцем і способом організації: настільні та стендові. Настільні ігри – це театр іграшок, театр картинок. Стендові – стенд-книжка, фланелеграф, тіньовий театр. Тут дитина чи дорослий сам не є дійовою особою, він створює сцени, веде роль іграшкового персонажа – об'ємного чи площинного. Він діє за персонажа, зображує його інтонацією, мімікою. Пантоміма дитини обмежена, адже вона діє з нерухомою та малорухомою фігурою, іграшкою.

Ігри-драматизації поділяються за способом зображення: драматизації з пальчиками, з ляльками бібабо чи маріонетками, драматизація як гра самої дитини, імпровізація – за даною чи обраною темою дитина створює образ за допомогою висловлювань, міміки чи пантоміми.

Класифікація сучасні види театралізованих ігор показана у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Види театралізованих ігор

РЕЖИСЕРСЬКІ | ІГРИ-ДРАМАТИЗАЦІЇ

НАСТІЛЬНІ ІГРИ | СТЕНДОВІ ІГРИ | Власне драмати-

Зація | Театр пальчи-ковий | Театр бібабо | Театр-імпрові-

зація

Театр іграшок | Театр картинок | Стенд-книж-

ка |

Пано

рама | Фланеле-

граф | Тіньо

вий театр

Книж

ка-забава | Телеві

зор

КІНО |

Ляль

ки велетні (тро

стяні)

Роль вихователя в організації і керівництві театралізованими іграми

Театралізовані ігри викликають у дітей жвавий інтерес і користуються незмінною любов'ю, бо діти бачать навколишній світ через образи, барви, звуки. Вони переживають події разом із героями ігор.

Тематика і зміст театралізованих ігор мають моральну спрямованість, яка міститься в кожній казці, літературному творі і повинна знайти місце в імпровізованих постановках. Це дружба, чуйність, доброта, чесність, сміливість. Дитина починає ототожнювати себе з цікавим для неї образом. Здатність до такої ідентифікації дає можливість через образи театралізованої гри непомітно впливати на дітей. Із задоволенням перевтілюючись в улюблений образ, малюк добровільно приймає і привласнює притаманні йому риси. Самостійне розігрування ролі дітьми дає змогу формувати досвід моральної поведінки, уміння діяти згідно з моральними нормами. На дошкільників впливають як позитивні так і негативні образи.

Оскільки позитивні якості заохочуються, а негативні засуджуються, то діти в більшості хочуть наслідувати добрих, чесних персонажів. А схвалення дорослими гідних вчинків створює у них відчуття задоволення, яке служить стимулом для подальшого контролю над своєю поведінкою.

Чимало тем, сюжетів відтворюють боротьбу, протистояння добра і зла за рахунок емоційної характеристики позитивних і негативних персонажів. Діти, поряд з позитивними героями, можуть наслідувати і негативних героїв, що буває досить часто. У театралізованих іграх проблема впливу негативного персонажа складніша, ніж при звичайному читанні літературного твору. І ось тут виникає запитання: чи зможе дитина виразно передати риси злих, хитрих, жадібних персонажів з достатньою іронією. Адже їх виконання може і не викликати засудження, а навпаки, спонукати до наслідування останнього. У цій ситуації вихователь може виконувати негативні ролі за допомогою різних лялькових персонажів, дібравши таке оформлення й виконання, щоб вигляд був непривабливим і не спонукав до наслідування. Негативну характеристику образу можна доповнити інтонацією.

Водити ляльок і говорити за них треба так, щоб викликати у дітей активну реакцію. Наприклад, нехай вони створюють різні перешкоди вовку на шляху до хатки, де живе бабуся Червоної Шапочки.

Ще одна проблема створення образу негативного героя – наслідки його вчинків. Іноді слід вдаватися до прийому творчої заміни кінцівки: негативних героїв можна перевиховати за активної участі дітей, показати дітям, як негативні персонажі пізніше робитимуть добрі справи.

Разом із тим, вихователю необхідно навчити дітей об'єктивно оцінювати свої вчинки, не лише наслідувати позитивне, але й контролювати свою поведінку.

Великий і різнобічний вплив театралізованих ігор на особистість дитини дає можливість використовувати їх як впливовий, але ненав'язливий педагогічний засіб, бо сам малюк зазнає при цьому задоволення, переживає радість.

Вихователь може створити дітям умови для самостійних театралізованих ігор, що буде сприятливим для наслідування ігрових образів. У процесі підготовки й розігрування спектаклю необхідно розмовляти поважно, лагідно та стежити, щоб діти відповідно поводились одне з одним, допомагали, виявляли наполегливість,