Якщо діти в кожній грі виконують хоч якусь роль, вони щоразу почувають себе дедалі більш розкутими, все частіше створюють нові нетрадиційні ситуації. Спостерігаючи, як деякі діти найбільш виразно виконують провідні ролі, усі інші наслідують їх, виходячи з власних здібностей. Через найбільш цікаві ролі мають пройти всі діти. Така власна практика й досвід є передумовою самостійної організації дітьми театралізованих ігор. Для цього об'єднується кілька дітей. Вихователь має створити умови для виникнення таких груп. Наприклад, в одному місці можна розкласти ширму, в іншому розмістити фланелеграф. Слід створити умови для тіньового театру й використовувати його в слушний час. Настільні театри влаштувати ще легше – згрупувати іграшки чи картинки за відомими дітям казками. Можна створити умови й для такого маловідомого й практично непоширеного в дошкільних закладах виду ігор, як імпровізація. Таку гру можна організувати, якщо трапився цікавий чи незвичайний випадок.

Не слід повторювати одну й ту ж гру. Щоразу треба шукати новий варіант або влаштовувати сюрприз під час гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, виконанні ролей зацікавлюють дітей, спонукають їх до власних пошуків і знахідок. І не потрібно більше ніяких стимулів для початку гри. Вихователь лише допомагає дітям в організації гри та виконує роль ведучого.

Ураховуючи, що театралізовані ігри здійснюють величезний психологічний вплив на формування духовного стану дитини, потрібно дуже зважено ставитися до вибору матеріалу. Зміст його має бути легким, динамічним, веселим, що імпонує дитячому сприйняттю. Цьому сприяє логіка розгортання події і, особливо, форма подачі текстів. Віршований текст полегшує передачу дій у казці, він швидше засвоюється, підказує правильне інтонування, виразніше передає перебіг усіх подій, більш мелодійний для слухача.

Створюючи нові сюжети, спроможні захопити дитячу уяву, треба йти від зразків, кращого в нашій дійсності - у світ фантазії, тим підкреслюючи велич вже відомих почуттів і дій у їхніх кращих проявах. Ставлення дітей до цієї форми роботи - особливе. Усі, без винятку, емоційно, радісно сприймають звістку про те, що можна погратись в ту чи іншу казку. Дітей приваблює перевтілення в образ певного героя казки, перевдягання в його костюм, переживання перебігу подій, нагода інтонаційного зображення. Усе це визначає бажання знати свою роль, знати слова героя. Це відіграє величезну роль для фізичного стану дитини: активізуються всі життєдайні процеси.

Розвиток творчої активності дітей у грі за сюжетом літературного твору

Дуже цікаві дітям ігри за сюжетом літературних творів. Однак у практиці дошкільного виховання намітилася тенденція до применшення їх педагогічної цінності. Переважають ігри-драматизації, які не дають змоги повністю реалізувати можливості для розвитку ігрової творчості. Поняття «гра за сюжетом літературного твору» ширше за поняття «гра-драматизація», і за наявності спільних характеристик вони суттєво відрізняються одна від одної. Як основи ігор-драматизацій використовуються невеликі твори і найчастіше – казкового жанру. Трансформація казки у гру здійснюється шляхом режисури: уточнення діючих осіб, їхніх діалогів та монологів, визначення послідовності подій, що зображуються, дій персонажів, виготовлення декорацій. Постановка гри-драматизації допомагає заучуванню рольової поведінки, що відбувається в процесі репетиції. Незалежно від того, укотре ставиться твір, сюжет гри, дії партнерів залишаються незмінними. Оскільки гра-драматизація є своєрідною виставою, дітям важливо, щоб були присутні глядачі. Таку виставу не можна проводити щодня, на її підготовку потрібен певний час.

У щоденній ігровій діяльності часто з'являються сюжети, що відображають події, описані в почутих оповіданнях та казках. Такі ігри виникають стихійно, з ініціативи самих дітей, поштовхом для цього є емоційні переживання, викликані під час читання літературного твору. Слова та дії не заучуються заздалегідь. Кожний учасник гри має можливість імпровізувати, створюючи певний образ, комбінувати в ігровому сюжеті знання змісту твору і власний досвід. Зміст казки або оповідання дозволяє намітити загальну сюжетну лінію гри, визначити характер рольової поведінки, стимулювати творчу уяву. У таких іграх найвільніше розвивається творча активність дітей, що обумовлює успіх подальшого формування творчої індивідуальності.

Зміст творчої активності дітей в іграх за сюжетами літературних творів визначають такі основні показники:

· ініціатива, тобто прагнення організувати гру, бажання і готовність
висловити свої почуття до літературних героїв та до змальованих подій в
ігрових образах, ігрових діях;

· самостійний вибір способів реалізації задуму гри і розвитку її змісту,
тобто окреслення плану гри на основі змісту літературного твору і
власного досвіду, зацікавлення грою інших, створення захопливої ситуації;

· виразність ігрових образів та дій, тобто емоційне втілення взятої на себе
ролі, вміння застосовувати відповідну міміку, вдаватися до пантоміми, інтонацій голосу при передачі характерів героїв літературних творів, їхніх дій і взаємодій;

· уміння пристосувати для гри різні предмети.

Ефективність формування творчої активності дітей залежить від ряду умов, насамперед, від особистості, творчого стилю, діяльності вихователя. Він сам повинен щиро любити книгу, володіти майстерністю художнього читання, умінням збудити пізнавальний інтерес у дітей, заохотити їх відобразити в іграх свої враження від прочитаного.

Велике значення має і добір літературних творів, бо не кожний з них може трансформуватися у гру. Ініціатива розвитку гри за літературним сюжетом виникає у дошкільників тоді, коли зміст захоплює їх, вводить у вир цікавих подій, примушує співпереживати з героями. Необхідно, щоб оповідання чи казка містили нескладні діалоги, які легко відтворити.

Суттєво важливим моментом є використання ілюстрацій, які допомагають