Здійснення особистісно орієнтованого підходу шляхом урахування пізнавального та ігрового інтересів кожної дитини

Для цілеспрямованої роботи з формування творчої самореалізації і активності дітей в іграх за літературними творами необхідно вдумливо відбирати оповідання та казки. Матеріали досліджень дають право на висновок, що використання різних жанрів літературних творів при обігруванні їхніх сюжетів дає змогу найповніше врахувати пізнавальні та ігрові інтереси кожної дитини, успішно здійснювати особистісно орієнтовний підхід.

Відомо, що для малят казка є особливою формою дійсності - це реальність людських емоцій, почуттів у незвичайних, фантастичних умовах. Гострота сюжету, його чітка побудова, драматичний конфлікт, своєрідна логіка вчинків казкових героїв, простота та краса мови викладу, змістовність стислих діалогів – усе це створює умови для обігрування. Особливо цікаві для дошкільників казки, де матеріалом для фантазії стала повсякденна реальність.

Однією з умов формування творчої активності є активізація сприйняття дітьми змісту літературних творів. Тут від вихователя вимагається не лише майстерність художнього читання, а й уміння відійти від надмірної дидактизації процесу читання, знаходити нестандартні форми роботи з книгою.

Ефективними можуть бути такі прийоми:

· переказ від імені одного з героїв твору;

· малювання за темами казок і оповідань;

· переривання оповідання із складанням можливих варіантів;

· вигадування нових, захопливих історій, у яких діють герої вже
знайомого дітям твору, різних казкових сюжетів тощо.

Заохочуючи дітей до ігор за сюжетами літературних творів, педагог розвиває їх пам'ять, мислення, стимулює творчу уяву, фантазію, дарує радість спілкування з улюбленими героями казок та оповідань, вправляє у добрих справах та вчинках. Вчить доброти, чуйності, мужності. Але всього цього можна досягти не шляхом настанов та вказівок, а тільки у тісній співтворчості дорослого та дітей.

Вихователь тільки тоді зможе врахувати індивідуальні особливості кожного хлопчика та дівчинки, дати поштовх для розвитку їхніх природних здібностей, коли стане цікавим партнером в іграх. При цьому важливого значення набуває застосування прийому моделювання ігрових ситуацій і використання творчих завдань на основі змісту літературного твору, бо це стимулює виявлення творчої активності кожного дошкільника, формує фундамент для її подальшого розвитку.

Рекомендації щодо проведення і організації театралізованих ігор

у різних вікових групах

Послідовність і ускладнення змісту тем і сюжетів, вибраних для ігор, визначаються змістом і вимогами програми виховання в кожній віковій групі дитячого садка. Творчий розвиток теми починається з підготовки сценарію гри за сюжетом літературного твору. Далі передбачається імпровізація дітей на обрану тему.

Самостійність гри великою мірою залежить від того, чи знають діти зміст казки. І тут виникає запитання: як і коли знайомити дітей із змістом сценарію? Адже завдання вихователя - створити не виставу, а гру. Відома і сповна виправдана рекомендація – читання твору до початку гри – потребує обговорення і уточнення. «Прочитане стає зрозумілим, якщо воно досить добре проілюстроване. З цією метою краще за все показувати живі картинки на фланелеграфі чи на столі, можна також використовувати і театр іграшок чи ляльок бібабо. Таким чином, одночасно створюються зорові образи, демонструються способи їх емоційної виразності і гри» [3, с.14]

Спочатку вихователю-ведучому краще самому читати текст, залучаючи дітей до промовляння окремих фрагментів, які повторюються. У наступних іграх активність дітей зростає в міру того, як вони оволодівають змістом тексту. Немає необхідності дослівно відтворювати текст. У процесі гри можна невимушено й тактовно виправити дитину, але так, щоб не загубити акторські знахідки. Читаючи віршовані тексти, можна підключити до гри охочих дітей, щоб вони брали участь у діалозі з вихователем, підігрували основній сюжетній лінії, імітували рухи, голоси, інтонації персонажів гри.

Майже кожній дитині хочеться зіграти роль. Але більшість дітей не володіють засобами виразності: маловиразні інтонації, одноманітні рухи породжують невпевненість, призводять до розчарування, зникнення інтересу до гри, а звідси -зниження її емоційного впливу на дітей.

Вправи на формування виразності рухів

«Із різноманітних засобів виразності програма дитячого садка рекомендує такі: у другій молодшій групі формувати в дітей прості образні уміння (наприклад, імітувати характерні рухи казкових персонажів-тварин); у середній групі використовувати художньо-образні засоби - інтонацію, міміку і пантоміму (жести, позу, ходу); у старшій групі удосконалювати художньо-образні виконавські вміння» [6].

Мовлення вихователя в повсякденному житті, спілкуванні, читанні, декламації, театралізованій грі, яку він спочатку веде сам, є першим зразком для дітей. Потім проводяться невеличкі вправи з дітьми. Починати їх треба з молодшого віку. Малюки в захопленні від того, як вихователь водив персонажі, говорив, діяв за них і саме зараз буде слушно запропонувати дітям пограти так само. Для вправ діти можуть використати висловлювання персонажів: хто краще скаже? Але дітям цікавіше, коли вони не тільки говорять, але й діють як герої казок, тому, починаючи із середнього дошкільного віку, К.М.Курчина пропонує подані нижче вправи на формування виразних рухів.

Середня група

«Частини тіла»

Мета: показати дітям, як ми розмовляємо за допомогою жестів, учити володіти мовою жестів, вільно користуватися своїм тілом.

Треба показати, як плечі говорять: «Я пишаюсь»; як спина говорить: «Я дуже старий»; як голова говорить: «Так», «Ні».; як палець говорить: «Ходи сюди»; як рот говорить: «М-м-м. Я люблю це варення»; що робить вухо, щоб сказати: «Я чую пташку»; що робить ніс, коли нюхає квітку.

Вправа проводиться з підгрупою дітей, які стають у коло. Вихователь, стоячи у центрі, називає дію - діти показують її. Гуртом визначають того, хто найчіткіше передає відповідними рухами фразу дорослого.

«Лісова галявина»

Мета: