РОЗДІЛ ІІ. Соціально-педагогічні аспекти роботи з “Дітьми вулиці”

2.1. Технології роботи соціального педагога з “Дітьми вулиці”

Говорячи про роботу з «дітьми вулиці» необхідно мати на увазі роботу з широким колом дітей, які вже на вулиці або можуть там опинитися і головною метою при роботі з даною категорією є переконати дитину, що життя на вулиці не має перспективи, і повернути в родину, в її природне оточення, де є можливість особистого зростання, освіти, самореалізації. Але це надзвичайно важко. «Одного разу спробувавши смак вулиці, вони вже не хочуть підкорятися жодним правилам встановленим у суспільстві.

Під час роботи з дитиною необхідно враховувати особисту думку дитини, тому, що вона має свободу вибору. Крім того дитина повинна мати можливість обирати місце проживання. Якщо вона не хоче повертатися в сім’ю, але згодна залишитися в притулку, її неможна змушувати повертатися додому, навіть, якщо на цьому наполягають батьки. Якщо дитина не хоче жити в одному інтернаті, але погоджується на інший, то це потрібно врахувати.[52,с. 63].

Завданням соціального працівника по роботі з дітьми вулиці є досить складними. І можна виразити такою моделлю.

Робота з дітьми вулиці передбачає таку модель.

2- профілактична соціальна

робота (2-3 стадії) 3-допомога у поверненні

1- відсутність проблем з вулиці ( 4-5 стадії )

6-соціальний 4-Подолання

супровід (5А) невизначеності

5- закріплення за

соціальним інститутом ( 2А- 4А)

Розглянемо детальніше види напрямків.

Відсутність проблеми: дитина у стадії байдужості можливості виходу на вулицю. Завдання соціального педагога є створення педагогічних і соціальних умов, щоб ігнорувати припущення думки виходу на вулицю.

Профілактична соціальна робота. На цій стадії потрібна профілактична робота з дітьми та підлітками для вирішення конфліктів із батьками та вчителями; залучення дітей до клубів за інтересами, до молодіжних організацій, до спортивних секцій.

Допомога у поверненні дитини додому. Соціальний працівник повинен вживати дії, спрямовані на пробудження у дитини бажання залишити вулицю.

Подолання невизначеності. Метою роботи на цій стадії є подолання байдужості дитини до свого життя.

Закріплення за соціальним інститутом. Активізується спілкування дитини з соціальним працівником. Діти звертаються за допомогою. Метою роботи є допомога дитині в поверненні до нормального життя.

Соціальний супровід – цей період вимагає особливої уваги соціального працівника, який супроводжує дитину або його сім’ю, до якої дитина повернулася.

Соціальний працівник для дітей є «швидкою допомогою». Він бере на себе відповідальність за її долю, підтримуючи у складних ситуаціях, він намагається ввести дитину у новий світ і цим світом може бути притулок, орієнтований на те, щоб повернути дитину до сім’ї [29,с.279].

Всю роботу з «дітьми вулиці» можна розділити на три форми:

1. Профілактика можливого виходу на вулицю.

2. Створення соціальних, психолого-педагогічних умов для повернення з вулиці.

3. Сприяння закріпленню дитини за соціальним інститутом.

Виходячи з таких основних етапів соціальної роботи, ми розглянемо, розміщені в посібнику, методичні рекомендації, що дозволяють бачити розумність у соціальній роботі. У соціальній сфері існує два види організації роботи.

1. Менеджмент, зорієнтований на процес.

Сутність його полягає в тому, щоб здійснювати певні дії, заходи, спрямовані на надання допомоги клієнту.

2. Менеджмент, зорієнтований на результати – це організація надання послуг, головною метою яких є заздалегідь визначений результат.

Автори дотримуються такої позиції: неважливо скільки соціальний педагог провів бесід, консультацій, важливо скільки дітей повернулося додому з вулиці. Це є дуже важливо [34,с.56].

Ми розробили ДЕКІЛЬКА РЕКОМЕНДАЦІЙ ПО РОБОТІ З ДІТЬМИ ВУЛИЦІ.

Спочатку потрібно встановити контакт з підлітком, поцікавитись що найбільше вданий час турбує підлітка.

Уважно вислухати підлітка. Потрібно прагнути до того щоб підліток зрозумів що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його проблему,.не перебивайте його зауваження.

Пропонуйте свою підтримку і допомогу. Постаратися переконати що даний час пройде.

В спілкуванні з підлітком використовуйте слова і реченн,які будуть сприяти встановленню контакту: розумію, звичайно,відчуваю.

Врозмові з підлітком дайте йому зрозуміти що він унікальна особистість.

Недооцінка гірше ніж переоцінка.

Якщо щось насторожило в поведінці підлітка то звертайтесь до вищих спеціалістів.

Тривожних дітей потрібно постійно підбадьорювати, цікавити їх в чомусь хвалити наперед,.спілкуючись з імпульсивними підлітками зацікавлюйте їх у всіх випадках, коли вони прагнуть стриматися. Добре залучати імпульсивних підлітків до роботи в групі, надаючи їм функцію лідера.

В роботі з агресивними підлітками, бажано вивчати їх інтереси і нахили. Давати доручення, які потребують рішучості.

Найголовніше спирайтесь на позитивні якості підлітків в роботі з ними.

2.2. Робота з кризовими сім’ями, як попередження появи “Дітей вулиці”

Сім'я, виконуючи виховну функцію, с найважливіший інститутом соціа-лізації дитини, персональне середовище життя та розвитку дітей, підлітків та молоді. Саме завдяки їй відбувається різнобічне пізнання дитиною соціальної дійсності, оволодіння навичками індивідуальної та колективної роботи, взаєморозуміння і співіснування з іншими людьми, залучення до національної і а загальнолюдської культури, В процесі родинної соціалізації діти з раннього піку включаються в систему суспільних стосунків і набувають досвіду, який переносять з часом на позасімейні стосунки та на свої власні сім'ї.

Сукупні виховні можливості сім'ї зумовлені різними чинниками, в тому числі: готовністю батьків до виховання дитини, рівнем загальної та педаго-і ічної культури, можливостями їх реалізації (матеріальні та побутові умови, структура і тип сім'ї, наявність вільного часу, форма його проведення, сімейна субкультура тощо), характером взаємостосунків і ступенем взаємоузгодженості батьків у питаннях виховання, їхніми індивідуальними особливостями -темпе-раментом, моральними якостями, комунікативними здібностями, станом ідоров'я, віком, а отже й загальним та власним досвідом виховання дітей, ціннісними орієнтирами, їх ієрархією.

В організації роботи з батьками педагогічні колективи повинні виходити з єдності завдань,