Створення цілісної системи підготовки батьків до сімейного виховання класні керівники можуть розпочинати з вивчення особливостей мікрорайону, соціального складу сімей, їх соціально-виховних можливостей. Кожного року на початку вересня у всіх класах проводиться анкетування батьків, що дозво-лить школі одержати інформацію про стійкі і досить узагальнені характе-ристики, які змальовують сім'ю як цілісну систему (склад сім'ї, місце роботи дорослих, професії, матеріальне забезпечення, побутові умови), культурним рівень сім'ї (освіта, наявність і зміст домашньої бібліотеки, що читають діти, які в сім'ї є традиції, родинні свята). У результаті відвідування учнів удома, індивідуальних бесід з батьками, проведення спеціальних опитувань складаєть-ся уявлення про реальні виховні можливості кожної сім'ї (взаємини між батьками і дітьми, між дорослими членами родини, ступінь батьківського авторитету, увага батьків до дітей, методи виховання, засоби заохочення і покарання тощо).

Неблагополучиий тип сім'ї, неузгодженість батьків у питаннях виховання, збіднене сімейне спілкування, незадоволення дітей своїми взаєминами з батьками підштовхують дитину до самоствердження поза родиною.

Якщо спробувати кваліфікувати сім'ї з точки зору негативного впливу старших на особистість і поведінку дітей, то спостерігаємо відсутність ціка-вості батьків до внутрішнього духовного життя дітей, негативний вплив на їх розумовий, моральний та фізичний розвиток.

Існує багато інших варіантів негативних умов і тенденцій сімейного вихо-вання. Різний ступінь деформації сімейних стосунків вимагає від класного керівника різноманітних підходів до організації роботи з батьками. Основними умовами, що сприятимуть зміцненню контактів неблагополучної сім'ї '*¦ школою, є: уважне та детальне вивчення сімейного середовища, всіх сторін життя з врахуванням конкретних особливостей, конкретного типу неблагопо-луччя; побудова позитивних та довірливих стосунків педагогів школи Щ батьками; реалізація на цій основі ділової співпраці в організації спільного впливу на соціально та педагогічно запущених учнів.

Корекційна робота з неблагополучними сім'ями повинна проводитись своєчасно і в тісному взаємозв'язку школи, соціальних, психологічних та ме-дичних (при потребі) служб міста. Основні форми такої взаємодії - проведення бесід, консультацій, тренінгів, лекторіїв, консиліумів, відвідання вдома, по-сильна допомога у виправленні існуючої ситуації в сім'ї, тимчасове влашту-вання дітей в заклади соціального захисту тощо.

Одне з найважливіших завдань корекційної роботи класного керівника -профілактика асоціальних форм поведінки дітей з неблагополучних сімей шляхом сімейної психотерапії і формування адекватних взаємин в тріаді „вчитель - дитина - батьки". Ця тріада чинить позитивний вплив на розвиток дитини і корекцію порушень сімейних відносин в тих випадках, коли її дорослі члени роблять установки на співпрацю. Така співпраця передбачає наявність вмінь ставати на місце іншого, в першу чергу дитини, співчуття, систематичнії розумної допомоги і одночасно таку ж розумну вимогливість, зацікавленість в успішному вирішенні проблем школяра, пов'язаних з його навчанням, соціалізацією, здоров'ям, дозвіллєвими інтересами

Робота з сім’ями важлива на всіх стадіях роботи з дітьми, які перебувають у складній життєвій ситуації. Соціальний працівник може надавати допомогу на початку зародження кризи, що діє як профілактика бездоглядності і безпритульності дітей [49;с.6].

Якщо працівник вчасно втрутився в проблему це може мати позитивні наслідки, особливо при втручанні в сім’ю, коли він вивчає глибину проблеми (з чого вона почалася, що її спровокувало). Працівник має провести корекцію в сім’ї. Іноді дитину треба вилучити з сім’ї з проблемами [12,с.123]. На даний час є дуже багато конфліктуючих сімей. Зараз вони розглядаються на суспільному рівні.

В жовтні 2004 року були представлені Державні доповіді президентові України, що аналізують стан дітей і сімей у країні. Їх розглядали і затверджували одночасно на загальному засіданні міжвідомчих комісій з питань охорони дитинства і сімейної політики. Дослідження "самопочуття" української родини розглядалося в ракурсі розвитку за 1991- 2003 роки, а "дитячий" питання - у руслі рішення проблеми дитячої безпритульності і бездоглядності [30,с.282-283].

Відповідно до проведених переписів, у 1989 році малодітних сімей нараховувалося ледве більш чотирнадцяти мільйонів, а в 2001-м - тринадцять з половиною мільйонів. А от кількість "одинаків" за цей період виросло з трьох мільйонів до 4,7 мільйони. За даними статистики, за рік в Україні з кожної тисячі жителів четверо оформляють розлучення, і серед них усе частіше зустрічаються сільські жителі.

Учені спробували розібратися в причинах сімейних сварок, що приводять до розпаду родин. Було встановлено, що це, у першу чергу, зради. Потім - ревнощі, погані житлові умови, незгода в розподілі домашніх обов'язків, втручання батьків у сімейні справи молодих, безвідповідальність у відносинах один з одним, хвороби, різні підходи до виховання дітей. Фахівці схильні бачити причину розпаду родини в непідготовленості чоловіка і жінки до сімейного життя, небажанні відмовлятися від своїх звичок, переваг. У результаті виходить, що майже кожна третя молода родина є неповної, що складається тільки з одного із батьків - як правило, мами з дитиною [34,с.56].

Зараз сім'ї все частіше "дробляться": бабусі і дідусі проживають окремо, а отже - менше беруть участь у вихованні онуків. Крім того, втрачаються і колишні традиції багатодітності. За останнє десятиліття кількість багатодітних родин зменшилося втроє. Більшість чоловіків та жінок, затверджують автори доповіді, самі регулюють кількість і час народження дітей. Це і є однією з причин нинішньої демографічної кризи.

На зменшенні народжуваності позначається і те, що в шлюб у нас стали вступати в більш пізньому віці (дівчата - після