Ми визначили причини виходу дітей на вулицю, більше дізналися по них, створили певні методики по роботі з дітьми. Справді на даний час В Україні ця проблема є досить актуальною і це пов’язане, насамперед, з проблемами в сім’ї, в шкільному колективі. Можливо це через низький статусний рівень в Україні. В сім’ях не вистачає коштів достатніх для сім’ї, низьке матеріальне забезпечення, в результаті чого виникають конфлікти у сім’ї – батьки сваряться і це відбивається на дітях. Діти не витримують постійних сварок і тікають в спокійне місце – на вулицю. Але ці діти не розуміють того, що вони собі спричинюють ще більші проблеми тому, що на вулиці вони не живуть, а виживають. Вони живуть де попало: під мостам, в підвалах, в калінізаційних люках і навіть в смітниках, набирають різноманітних хворіб.робота з сімєю є досить важкою і важливою тому, що сім'я, виконуючи виховну функцію, с найважливіший інститутом соціа-лізації дитини, персональне середовище життя та розвитку дітей, підлітків та молоді. Саме завдяки їй відбувається різнобічне пізнання дитиною соціальної дійсності, оволодіння навичками індивідуальної та колективної роботи, взаєморозуміння і співіснування з іншими людьми, залучення до національної і а загальнолюдської культури, в процесі родинної соціалізації діти з раннього піку включаються в систему суспільних стосунків і набувають досвіду, який переносять з часом на позасімейні стосунки та на свої власні сім'ї.

В організації роботи з батьками педагогічні колективи повинні виходити з єдності завдань, які стоять перед сім'єю і школою у вихованні дітей. Цілком доцільним з цієї точки зору є концентрація уваги на формуванні розумних потреб дитини: біологічних, трудових, духовних. Як приклад, проблемною ісмою навчальних закладів може бути питання виховання духовної культури школяра в процесі співробітництва школи та сім'ї.

Корекційна робота з неблагополучними сім'ями повинна проводитись своєчасно і в тісному взаємозв'язку школи, соціальних, психологічних та ме-дичних (при потребі) служб міста. Основні форми такої взаємодії - проведення бесід, консультацій, тренінгів, лекторіїв, консиліумів, відвідання вдома, по-сильна допомога у виправленні існуючої ситуації в сім'ї, тимчасове влашту-вання дітей в заклади соціального захисту тощо.

З цими проблемами держава невтомно бореться; з дітьми працюють психологи, надається допомога потребуючим дітям, притулок, якщо вони не мають де перебувати, також є постанова про безплатне лікування цих дітей і забезпечення харчів. Але в Україні катастрофічно збільшується кількість дітей, позбавлених батьківського піклування, лише 7% - біологічні сироти, решта – діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на «вулицю», і вулиця для них стає домівкою.

Відповідно до завдань охарактеризували соціальне явище «діти вулиці», дізналися, що «діти вулиці» – це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. В Україні відбувається катастрофічне збільшення таких дітей. Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги цій категорії населення, що дозволить їм повернуться додому.

Основним завданням було визначити причини цього явища, ми їх визначили і перерахували, визначили основні етапи вуличної соціальної роботи і роботи з кризовими сім’ями.

Отже, соціальний працівник має бути добре підготовлений до роботи з «дітьми вулиці». Повинен володіти певними методами, мати певні навички, які дозволяють йому розібратися у великій кількості варіантів, уміти виконувати конкретну практичну роботу, повинен надавати всім потребуючим допомогу і підтримувати клієнта.

Працювати з сім’єю досить важко, тому потрібно володіти технологіями, і знаходити найкоротші шляхи запобігання проблеми.

РОЗДІЛ ІІІ. Соціально-педагогічні умови ефективного впливу соціальних інституцій на „дітей вулиці”

3.1. Подолання дитячої безпритульності та бездоглядності

3.2.Послуги та заходи спрямовані на допомогу „Дітям вулиці”

3.3. Заходи органів внутрішніх справ по профілактиці бродяжництва та бездоглядності неповнолітніх

3.4. Досвід роботи вітчизняних та міжнародних громадських організацій з падання допомоги і підтримки бездоглядності та безпритульності дітей

3.1. Подолання дитячої безпритульності та бездоглядності

3.1. Діти-наше майбутнє, молоде покоління, на яке покладено основу розбудови незалежної, суверенної, демократичної держави України. Здорові та щасливі діти - основна сутність, багатство та цінність держави.

На всі гілки влади покладено чимало завдань, що стосуються захисту прав та інтересів дітей.

Проблема дитинства завжди була і є актуальною у здійсненні державної політики. Чинні нормативно - правові акти, а саме: Конституція України, Закони України, Конвенція ООН про права дитини, Міжнародні договори, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України та інші підзаконні правові акти, видані місцевими державним адміністраціями та органами місцевого самоврядування, є правовою підставою для здійснення державної політики у даній сфері.

Основним нормативним актом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет у сфері забезпечення реалі-зації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток є Закон України „Про охорону дитинства".

Всі діти на території України, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров'я та народження дітей і їх батьків (чи осіб, які їх замінюють) або будь-яких інших обставин, мають рівні права і свободи, визначені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. У порядку, встановленому законодавством, держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

Значну ділянку роботи покладено на органи державної виконавчої влади, якими проводиться відповідна робота щодо розроблення спеціальних програм, концепцій, прогнозів, узагальнень та здійснення контролю щодо захисту, реалізації прав та інтересів дітей.

Чималу роль у даній сфері відіграє і Міністерство юстиції України та його структурні підрозділи на місцях. Одним із основних завдань Міністерства юстиції України є підвищення